Поделиться Поделиться

Рух грошових потоків у сфері міжнародних фінансів

У сфері міжнародних фінансів складна система руху грошових потоків реалізується через грошовий ринок як механізм відносин поміж юридичними особами (фірмами, підприємствами), яким необхідні кошти для свого розвитку, з одного боку, і організаціями та громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, - з іншого.

Грошовий ринок - це ринок високоліквідних капіталів і пов'язаний з обігом короткострокових фінансових інструментів. Він призначений для перерозподілу грошових запасів згідно до потреби учасників ринку в ліквідності. На грошовому ринку економічні агенти отримують необхідні їм ліквідні ресурси, випускаючи на себе чи пускаючи в обіг короткострокові (до 1 року) боргові зобов'язання. Одночасно грошовий ринок дає змогу інвестувати готівку на короткі періоди часу. Таким чином, грошовий ринок використовується економічними агентами з метою регулювання запасів їхніх платіжних засобів.

Грошовий ринок виконує декілька функцій:

• об'єднання заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення могутніх грошових фондів;

• трансформації цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);

• направлення частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи та сталість процесу розширеного відтворення;

• надання позик державним органам для вирішення першочергових завдань, покриття дефіциту бюджету.

Таким чином, грошовий ринок дає змогу здійснювати накопичення, обіг, розподіл та перерозподіл грошового капіталу поміж різними сферами економіки. В той же час, це синтез ринків різних платіжних засобів.

Рух грошових потоків на цьому ринку опосередковують, з одного боку, кредитні інститути (комерційні банки чи інші установи), які беруть у борг чи надають грошові позики, з іншого - інвестиційні й подібні їм організації, які забезпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань.

Найважливішими фінансовими посередниками, які забезпечують грошовими ресурсами приватний бізнес, весь комплекс зовнішньоекономічних зв'язків поміж країнами, уряди багатьох держав для покриття дефіцитів бюджету і платіжного балансу, є банки.

Це, в першу чергу, банк банків, чи центральний банк держави, на якого покладаються дві головні функції:

• емісія грошей;

• регулювання грошового обігу й організація діяльності всієї банківської системи через ліцензування банківської діяльності та банківський нагляд.

Основою виконання центральним банком його функцій є грошовий ринок, котрий не тільки перерозподіляє високоліквідні кошти, проте водночас формує умови для управління ліквідністю і грошовою масою в економіці з боку монетарної влади (центрального банку) і створює інструментарій грошово-кредитної політики.

Таким чином, роль ринку грошей подвійна: по-перше, забезпечувати основу для управління грошима з боку центрального банку; по-друге, задовольнити попит економічних агентів на гроші через діяльність комерційних банків.

Основними функціями комерційних банків є акумуляція тимчасово вільних фінансових ресурсів і розрахунково-касове обслуговування та кредитування юридичних і фізичних осіб.

За місцем банку на грошовому ринку, яке визначається сферою діяльності, комерційні банки є спеціалізовані й універсальні.

Спеціалізовані за напрямами спеціалізації:

• функціональні (інноваційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні, клірингові);

• за клієнтурою (комунальні, страхові, кооперативні, споживчого кредиту тощо);

• галузеві (будівельні, енергетичні, агропромислові, соціального розвитку).

Універсальні банки здійснюють для будь-яких клієнтів усі види банківських операцій.

Поділяють банки і за територіальною ознакою: національні, регіональні, міжрегіональні та міжнародні (світові) банки.

Від успішної діяльності банків залежить стан фінансової системи в цілому, а значить, і всієї економіки. Впродовж останніх десятиліть вплив банківської системи на матеріальне виробництво і всі господарські процеси значно посилився. Зміни в цій сфері настільки масштабні та стрімкі, що їх часто характеризують як "банківська революція".

Набув швидкого поширення і процес, коли поряд із банківською системою на грошовому ринку чільне місце зайняли міжнародні та регіональні організації, транснаціональні корпорації, так звані інституційні інвестори (пенсійні фонди, страхові компанії), недержавні організації, великі міста, а також етнічні діаспори, релігійні рухи, мафіозні групи і навіть окремі індивідууми, які здатні активно впливати на рух світових грошових потоків.

Інтеграція ринків окремих країн розпочалася з другої половини минулого століття і розвивається прискореними темпами. Вона знаходить відповідний вияв у зміцненні зв'язків поміж національними грошовими ринками на основі різкої активізації економічних зв'язків поміж країнами, національними компаніями з різних кінців світу, а також зміцненням позицій транснаціональних корпорацій. Завжди це вимагало кардинальної перебудови банківських послуг. Найбільші банки світу почали йти назустріч своїм клієнтам, створюючи густу зарубіжну сітку своїх філіалів, дочірніх організацій, представництв.

Велику роль у цьому процесі відіграли зростаючі можливості у швидкій і якісній передачі інформації, які надала сучасна науково-технічна революція. Банки використовують найсучасніші засоби зв'язку, переміщаючи фінансові ресурси поміж окремими сегментами ринку і країнами. З іншого боку, прогрес науки і техніки постійно вимагає від міжнародної фінансової системи витончених способів мобілізації грошових ресурсів для реалізації завжди більш дорогих проектів.

Таким чином, досить складну систему руху грошових потоків у сфері міжнародних фінансів дозволяється згрупувати за такими напрямками:

• взаємовідносини поміж суб'єктами господарювання різних країн (поміж підприємствами, поміж урядами країн, поміж підприємствами і урядами, поміж громадянами і урядами);

• взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

• взаємовідносини держави і суб'єктів господарювання з міжнародними фінансовими інституціями.

Взаємовідносини поміж підприємствами, оскільки дані суб'єкти відносять до різних країн, відображають рух грошових потоків поміж країнами. Через валютне регулювання - встановлення курсу валют відбувається забезпечення еквівалентності обміну. Відхилення курсу валют від реального співвідношення поміж ними порушує еквівалентність обміну і призводить до міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів.

Взаємовідносини поміж урядами різних країн, а також поміж урядом певної країни та юридичними і фізичними особами інших країн за своїм змістом відносять до державного кредиту, а за напрямом руху коштів - до міжнародного руху фінансових потоків.

Взаємовідносини поміж урядами окремих країн і міжнародними організаціями складаються з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на фінансову допомогу певним країнам та утримання апарату міжнародних організацій.

Взаємовідносини урядів і суб'єктів господарювання окремих країн з міжнародними фінансовими інституціями складаються у процесі як формування статутного капіталу останніх, так і надання кредитів урядам, їх погашення та сплати відсотків.

Контрольні запитання і завдання

1. Що таке грошовий обіг? Які головні елементи грошової системи?

2. Чим характеризуються золотомонетний, золотозливковий і золотодевізний стандарти?

3. Проаналізуйте найголовніші тенденції грошового обігу. Охарактеризуйте ознаки металевого, банкнотного, паперового та електронного обігу.

4. Сформулюйте головні вимоги загального закону грошового обігу та специфічних законів обігу металевих і паперових грошей.

5. Дайте визначення таких економічних категорій, як "масштаб цін", "девальвація", "ревальвація" та "демонетизація" золота.

6. Що таке інфляція? Які її головні види?

7 .Які є шляхи виходу з інфляції?

8. Назвіть головні антиінфляційні заходи, запропоновані Дж. М. Кейнсом.

9. Що таке монетаризм? Які найважливіші риси теорії грошового обігу М. Фрідмена?

10. У через що сутність антиінфляційних заходів, запропонованих П. Самуельсоном та В. Нордхаусом?

← Предыдущая страница | Следующая страница →