Поделиться Поделиться

ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЯПОНІЇ

Грошовий обіг та кредит Японії: історичні етапи розвитку

Історія розвитку грошово-кредитної системи Японії сягає багатьох століть. Так, виникнення перших банків у Японії відноситься до XVII ст. Це було зумовлено необхідністю обслуговування банківським капіталом торгівлі, яка розвивалася на той час, промисловості та сільського господарства [143, с. 217].

Грошова система сучасного типу була введена в Японії внаслідок "революції Мейцзи" 1868 р. Новий уряд, намагаючись модернізувати економіку країни, скасував попередню архаїчну грошову систему, у рамках якої паралельно існували грошові знаки як центрального уряду, так і численних феодальних князівств і в 1870 р. ввів нову грошову одиницю, створену на основі десятирічної системи – "єну", яка поділялась на 100 сенів. Свою назву єна отримала від форми (єн – круглий), бо попередні монети мали овальну, прямокутну, чи й зовсім невизначену форму золотого чи срібного зливку [205, с. 351-352].

Першим державним кредитним інститутом Японії, що володів правом грошової емісії, був "Перший державний". Згодом у 1874 р. було створено систему поштово-ощадних установ, з яких у 1880 р. почали виділятися ощадні банківські установи.

Перші банки сучасного типу з'явилися в Японії після 1872 р. як приватні "національні банки". Як комерційні банки вони мали філії по всій країні і володіли правом емісії банкнот [143, с. 217; 139, с. 326].

У 1882 р. було створено Банк Японії, котрий отримав монопольне право емісії банкнот, а "національні банки" повинні були припинити емісію банкнот і поступово вилучати банкноти, що знаходились в обігу.

В останній третині XIX ст. грошовий обіг був побудований на основі біметалізму. Однак, у 1897 р. в Японії було встановлено золотомонетний стандарт. Єна містила 0,833 г золота [205, с. 352].

Протягом Першої світової війни грошова маса в обігу Японії збільшилася в 3 рази, що зумовило інфляцію і знецінення єни на 64% [205, с. 352; 89, с. 88]. Зміни відбулися і в кредитній системі Японії. Так, посилився процес концентрації банків, особливо у зв'язку із банківською кризою 1927 р. У результаті банкрутств і поглинання великими банками малих кількість останніх у 1928 р. у порівнянні із 1918 р. зменшилася у двічі [89, с. 93].

Після тимчасової стабілізації грошового обігу інфляція відновилася у зв'язку зі світовою кризою 1929-1933 pp. У 1931 р. в Японії був офіційно скасований золотозливковий стандарт [205, с. 352; 89, с. 88].

За винятком того, з початку 30-х pp. XX ст. країна вела затяжну війну в Китаї. Це вимагало значного напруження державних фінансів і в 1937 р. золотий вміст єни був знижений до 0,290 г. У 1939 р. відбулося чергове зниження золотого вмісту – до 0,20813 г і за 1 дол. США давали 4,27 єни [205, с. 352].

Протягом Другої світової війни, коли інфляція досягла найвищого рівня, частка готівкових грошей в обігу збільшилася з 30% до 56%, а депозитних – скоротилася. У даний період внаслідок державного контролю різко активізувався процес концентрації банків: загальна кількість фінансово-кредитних інститутів у 1941 р. у порівнянні із 1945 р. скоротилася з 327 од. до 125 од. [101, с. 83].

'У повоєнний період (1945-1951 pp.) інфляція в Японії суттєво посилилась. Маса грошей в обігу збільшилася в 15 разів, а оптові ціни – у 343 рази. В умовах товарного голоду попит на товари перевищував пропозицію і стимулював підвищення цін, а купівельна спроможність єни скоротилась на 99% [205, с. 352; 132; 89, с. 89]. У 1947 р. було встановлено курс 50 єн за 1 дол. США, у 1948 р. – 250 єн, у квітні 1949 р. – 360 єн. Останній валютний курс зберігся аж до 1971 р. [143, с. 219; 205, с. 352; 89, с. 90].

Відносно кредитної системи, то після Другої світової війни кількість державних фінансово-кредитних інститутів збільшилася, а спектр наданих для них державою різноманітних послуг зріс. З метою запобігання безробіттю, підтримки малого і середнього бізнесу були створені кредитні кооперативи і довірчі фонди, а з метою стимулювання експорту – спеціалізовані кредитні банки та приватні фінансові установи для надання кредитів на тривалий термін. Особливістю розвитку кредитної системи Японії в післявоєнний період було утворення фінансово-промислових груп, всередині яких сформувалися стійкі зв'язки, засновані на партнерських відносинах [101, с. 83-84].

З 1957 р. в Японії почала діяти (діє і нині) система обов'язкового резервування, у відповідності з якою кредитні установи були зобов'язані розміщувати в Банку Японії певну суму резервних депозитів. Підтримка ліквідності в національній кредитній системі забезпечувалася рефінансуванням з боку Банку Японії. За допомогою використання системи рефінансування і регулювання процентних ставок Банк Японії контролював фінансову систему країни [101, с. 85].

У 1971 р. у зв'язку з кризою долара США уряд Японії ввів "плаваючий курс". Вперше за повоєнний період єну було ревальвовано, а в лютому 1973 р. була проведена чергова його девальвація. Надалі курс єни у цілому піднімався: у 1971 р. він складав 315 єн за дол. СІНА; у 1978 р. – 130,2; у січні 1988 р. – 195; у 1997 р. – 120 єн [101, с. 85].

У 1990 р. розпочалася Азійська криза, з-за якої спекулятивні операції з цінними паперами та нерухомістю виявилися більш прибутковими, ніж вкладення в реальний сектор економіки. У результаті цього в японських банках відразу з'явилася левова частка неповернених кредитів, якому дозволяється порівняти з їх п'ятирічним сукупним прибутком. Так виникли проблемні борги.

У 1997-1998 pp., коли фінансова криза охопила Південно-Східну Азію, японські банки зазнали серйозних втрат на валютних курсах. Наслідком були як банкрутства, так і великі банківські злиття [143, с. 236]. За винятком того, відбувся відплив капіталів за кордон, впав курс корпоративних і державних цінних паперів, знецінилася національна валюта (курс єни досяг 138,7 єн за дол. США).

До 1998 р. розмежування функцій різних банків було характерною ознакою для банківської системи Японії. Міські банки дістали право відкривати спеціальні трастові та інвестиційні філії, банки довгострокового кредиту перетворилися на комерційні банки чи з ними злилися, трастбанки отримали право відкривати філії для проведення операцій із цінними паперами, брокерсько-дилерські фірми з операцій із цінними паперами перетворилися на філії комерційних банків [132].

У 1999 р. в Японії була проведена реформа, що отримала назву "Великий вибух". Згідно з нею пакетно передивлялися закони про банки, про операції з цінними паперами і біржі, про страхову справу. За масштабами одноразової лібералізації фінансових операцій ця реформа не мала прецеденту ні в одній країні світу.

На початку XXI ст. в Японії в обігу перебували банкноти в 1000, 5000 і 10000 єн і монети в 500, 100, 50, 10, 5 і І єну.

У 2008 р. у результаті негативного впливу світової фінансової кризи ВВП Японії зменшився на 0,7% (у 2007 р. – він зріс на 2,4%). Внаслідок зниження попиту на автомобілі, електроніку, побутову техніку, промислове устаткування і через зміцнення курсу єна/дол. США у 2008 р. на 23% експорт країни скоротився на 3,4%. Різке скорочення обсягів банківського кредитування спричинило банкрутство 12,6 тис. компаній [101, с. 87].

З метою подолання світової фінансової кризи Банк Японії вжив заходів для збільшення ліквідності банків. У якості основних антикризових заходів було використано скорочення процентних ставок та зниження податків. Так, з лютого 2007 р. процентна ставка була встановлена в 0,5%, з 1 листопада по 18 грудня 2008 р. – 0,3%, з 19 грудня 2008 р. по 4 жовтня 2010 р. – 0,1%, а 5 жовтня 2010 р. Банк Японії знизив її до межі 0,0-0,1% [168]. Однак це не зупинило сповільнення розвитку японської економіки. На кінець 2009 р. Японія займала 2-е місце за номінальним значенням ВВП, яке становило 5 трлн. дол. США, і 3-є – за паритетом купівельної спроможності. 1 саме банківські послуги відігравали та відіграють значну роль в ефективному розвитку країни.

У цілому, грошово-кредитна система Японії увійшла до числа систем, що визначають загальний стан світового грошово-кредитного сектора.

← Предыдущая страница | Следующая страница →