Поделиться Поделиться

РОЛЬ ГРОШЕЙ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Значення грошей прямо виникає з того факту, що вони є сполучною ланкою поміж сьогоденням і майбутнім.

Дж.М. Кейнс

Специфіка функціонування грошей на етапі становлення ринкових відносин

Гроші відіграють ключову роль у ринковій економіці. Без них не дозволяється уявити собі обмін товарів, оскільки бартер уже не адекватний сучасному виробництву та його ефективній організації. Взагалі роль грошей у суспільному виробництві настільки велика, що за станом грошового обігу в країні дозволяється досить упевнено робити висновки про фінансовий стан країни і про ті чи інші напрями та тенденції розвитку виробництва.

Аналізуючи стан грошового обігу від давнини до сьогодення, його дозволяється поділити на сім періодів*186 (рис. 8.1).

*186: { Лагутін ВД. Гроші та грошовий обіг : навч. посіб. / В.Д. Лагутін. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. – 199 с.}

Єдиною валютою, котру ніхто і ніколи не підробляв, була раковина каурі. Її батьківщина – Індійський океан, а головний район добування – Мальдівські острови. Під час правління імператора Калігули вона була валютою Римської імперії.

Найдавнішими відомими з археологічних досліджень металевими грошовими знаками були монети грецьких міст Тири, Ольвії, Херсонеса Таврійського, Пантикапея та інші, зокрема у Херсонесі діяв монетний двір, котрий для обслуговування внутрішнього ринку карбував мідні монети.

Найпершими в історії грошима, які були на території сучасної України, варто вважати монети давньогрецьких полісів і Боспорського царства, що датуються VI ст. до P. X. – IV ст. після P. X. Дані монети карбувалися переважно зі срібла, рідше – з електра (сплаву золота зі сріблом). Зображення на античних монетах не характеризувалися змістовою розмаїтістю. Так, основними елементами карбування на боспорських монетах були родові знаки місцевих царів, на грецьких – емблеми полісів (наприклад, емблемою Пантикапея тоді був малюнок грифона з колоском у зубах, Тири – грона винограду і т. п.), а також зображення богів, які вважалися заступниками цих полісів (наприклад, бога Пана – на монетах Пантикапея).

Рис. 8.1. Періоди становлення грошового обігу в Україні

За винятком того, протягом перших двох століть після P. X. на землях сучасної України активно використовувалися римські монети – денарії. Пізніше, під час козацької доби, дані срібні монети отримали в народі дотепну назву "Іванові головки" (очевидно, у зв'язку з віддаленою схожістю викарбуваних профілів римських імператорів до популярної в українському іконописі сюжету – "усі кання голови Івана Предтечі"). Денарії перебували в обігу на території сучасної України приблизно до V ст.

У VI–VII ст. тодішнє населення українських земель – анти – користувалися візантійськими монетами: солідами (золоті), гексаграмами (срібні), фолісами (мідні). Фоліс у свою чергу ділився на 40 нумій (монети номіналом у різну кількість нумій також були в антів).

За часів Київської Русі (протягом IX–X ст.) основною грошовою одиницею стає арабський диргем (срібна монета, що пізніше дорівнювала київській ногаті), що поширився в Європі внаслідок інтенсивної торгівлі з мусульманськими країнами.

Першою спробою виготовлення системи власної валюти стало карбування під керівництвом князя Володимира Великого київських злотників і срібняків. Нині відомо багато зразків цих князівських монет. Злотник Володимира мав вагу 4,4 г. На особовому боці (аверсі) цих монет звичайно карбувалося зображення самого князя, на зворотному (реверсі) – князівський родовий знак (тризуб). Саме зображення на срібняках Володимира стало основою для створення у 1917–1918 pp. сучасного Державного герба України.

За винятком Володимира Великого, князівську монету карбували також його син Ярослав Мудрий (1019–1054) і двоюрідний брат Ярослава Святослав Туровський, а також невідомий нині російський князь із хресним ім'ям Петро. Так, срібняк Ярослава мав на аверсі зображення святого заступника князя – Юрія (Георгія) Побідоносця, а на реверсі – так само князівський знак (тризуб)*187.

*187: { Демківський A.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}

У XI–XII ст. у Київській Русі формується так звана кунна система грошей. Відомості про її функціонування зафіксовано вже в "Руській правді" – кодексі законів, розробленому Ярославом Мудрим і його синами Ізяславом, Святославом і Всеволодом. На основі "Руської правди" та інших письмових пам'яток сучасні українські історики у Великій Британії Роман Дубіняк і Петро Цибаняк відтворили картину відношення різних грошових номіналів у Київській Русі в кунній системі: 1 гривня = 20 ногатам = 25 кунам = 50 резанам, а в ХП ст. – 1 гривня = 50 кунам = 100 виверецям (білкам).

Сучасні етимологи виводять походження назви "гривня" від старослов'янського "гривна" – "намисто, браслет". І справді, в побуті Київської Русі використовувалася прикраса "шийна гривна" – золотий, прикрашений коштовним каменем обруч, котрий носився на шиї. "Гривнами" іноді називали також металеві амулети (медальйони), які також носили на шиї (наприклад, так звані амулети-змійовики). Слово, очевидно, утворилося від праслов'янського кореня "грива" – "шия", котрий залишився в сучасній українській мові лише для визначення відповідної частини тіла деяких тварин (коня). На думку етимологів, первинне значення слова "гривна" – "шийна прикраса" – доповнилося значенням "грошова одиниця" унаслідок звичаю робити шийні прикраси з монет. Даний звичай поширився в Україні і зберігся фактично до сьогодні (слід пригадати хоч би улюблену прикрасу українських сільських дівчаток і молоді – намисто з дукачами).

У XIII ст. з'явилися також рублі – срібні злитки вагою удвічі менше, ніж гривня. Однак ця грошова одиниця недовго використовувалася на українській території і закріпилася переважно в Новгородській і Московській землях. Наступною спробою ввести свою грошову систему стало карбування монет київськими князями литовської династії. Однак до кінця XIV ст. усі дані спроби були припинені. Грошовий обіг в Україні цілком заповнили польські й литовські одиниці. Основною такою одиницею був гріш України. На той час використовувалися такі монети: напівгроші, гроші, третяки, шостаки, а також монети західнопольських вільних міст (Гданська, Бльблонга, Торуня, Познани). За винятком польських, в Україну потрапляли також генуезькі (аспри), кримськотатарські (акче) і деякі інші монети. Після остаточного поділу українських земель наприкінці ХУПІ ст. поміж двома імперіями – Російською й Австрійською – всі згадки про національну грошову систему зникли. Однак слово "гривня" існувало й тоді в українській мові. У різні історичні періоди воно означало мідну монету у дві з половиною копійки, згодом – у три. Зрештою, назву "гривеник" одержала в народі срібна монета вартістю в десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів). Цікаво, що разом з тим із назвою "гривеник" у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва "злотий", що означала срібну монету в п'ятнадцять копійок*188.

*188: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 сДемківський A3. Гроші та кредит : навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.; Щетинін A.І. Гроші та кредит: підручник / А.І. Щетинін. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К.: Центр навч. л-році, 2006. – 432 с.}

Визначною подією в українській історії став розвиток товарно-грошових відносин у період козацької республіки. Внутрішній ринок Запорізької Січі обслуговували переважно мідні монети, а великі торговельні угоди укладалися на основі золотих дукатів, срібних цехінів та інших іноземних вартісних монет. Гетьман Петро Сагайдачний, створивши скарбницю, започаткував основи формування власної грошової системи, становлення якої завершив і якому розвинув Богдан Хмельницький. Тоді склалися всі атрибути незалежної держави: створено державну скарбницю з відповідною структурою фінансів і митних зборів та карбування українських грошей у Чигирині; розроблено і впроваджено у цілому необтяжливу податкову систему, яка давала змогу нагромаджувати ресурси для розвитку. Найбільших руйнувань українська фінансово-грошова система зазнала згодом за Петра І. Під час проведення реформ Петра було остаточно ліквідовано українську скарбницю*189.

*189: { Гроші та кредит : підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.; Демківський A.В. Гроші та кредит : навч. посіб. / А.В. Демківський. – К. : Дакор, 2005. – 528 с.; Щетинін A.І. Гроші та кредит : підручник / А.І. Щетинін. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К.: Центр навч. л-році, 2006. – 432 с.}

Після відродження української державності у формі Української Народної Республіки було швидко виготовлено та оперативно доставлено з берлінської банкнотної фабрики українські гроші та запущено їх в обіг. В обігу були лише паперові гроші, а монет не карбували. Роль дрібних розмінних монет виконували паперові знаки вартістю 10, 20, ЗО, 40, 50 шагів*190.

*190: { Демківський А.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.; Щетинін А.І. Гроші та кредит: підручник / А.І. Щетинін. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К.: Центр навч. л-році, 2006. – 432 с.}

Завдяки суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємо- впливають один на одного. Через те немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей, проте ця роль не конституююча, а трансформуюча. Іншими словами, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.

Наприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завдяки їй стала можливою заміна золотих грошей неповноцінними кредитними грошима, вона визначає номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Проте всі дані дії держави відносно грошей не стосуються їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко встановлені межі. Коли держава у своїх трансформуючих діях виходить за дані межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру до себе з боку суспільства, а таким чином, перестають бути грошима по суті, то сама економічна дійсність починає "шукати" чи створювати більш надійні гроші, зокрема вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов'язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава змушена буде обмежити відповідний вплив на гроші у зазначених межах, замінити "неякісні" гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі рахуватися з об'єктивною природою грошей у власних трансформуючих діях. Характерно, що роль держави у формуванні грошей поступово посилювалася в міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. На перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів, зовнішнє втручання у даний процес було мінімальним.

Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначеної форми (монети), встановила контроль за виробництвом грошей (карбування монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах), організувала боротьбу з фальшуванням монет тощо.

Також більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обігу. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, звичайні шматочки паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції та роль грошей. Сьогодні гроші не декретуються державою, а породжуються самою ринковою економікою*191.

*191: { Демківський A.B. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}

← Предыдущая страница | Следующая страница →