Поделиться Поделиться

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ

Частина 1. СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА ФОНДОВОГО РИНКУ.

Частина 2. ІНСТИТУТИ ФОНДОВОГО РИНКУ.

Частина 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ.

СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА ФОНДОВОГО РИНКУ

1.1. Сутність та функції фондового ринку.

1.2. Історія фондового ринку.

1.3. Структура фондового ринку.

1.4. Класифікація фондових ринків.

Сутність та функції фондового ринку

Найважливішою тенденцією розвитку світової економіки наприкінці XX – на початку XXI ст. стало зростання ролі та значення фондового ринку як домінантного елемента інфраструктурної підсистеми ринкової економіки, ефективного механізму, що забезпечує трансформацію заощаджень в інвестиції та мобільне переміщення ресурсів поміж галузями економіки, регулює рух грошових і капітальних ресурсів, стабілізує макроекономічну ситуацію і створює умови для економічного зростання.

У розвинутих країнах ринок цінних паперів є найпотужнішим сегментом фінансового ринку за обсягом здійснюваних операцій і різноманіттям фінансових інструментів, що на ньому обертаються. Водночас у трансформаційних економіках розвиток фондового ринку – важливий індикатор лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ.

У найбільш загальному вигляді фондовий ринок дозволяється визначити як систему економічних відносин з приводу реалізації інтересів емітентів, інвесторів і посередників відносно випуску та обігу цінних паперів. При цьому фондовий ринок (англ. Securities market) є багатоаспектним економічним поняттям (рис. 1.1), а саме: – це частина фінансового ринку, на якому обертаються специфічні фінансові інструменти – цінні папери;

Слово “фонд” (від лат. fundus, фр. fond – основа, підґрунтя) широко використовується для позначення різних за змістом явищ та процесів: грошових чи матеріальних цінностей, що мають цільове призначення; ресурсів чи запасів; фінансових інструментів колективного інвестування; некомерційних організацій, що переслідують соціальні, благодійні, культурні чи освітні цілі тощо. На думку сучасних дослідників, в економічній науці зазначений термін почав вживатися як назва капіталу, що має цільове призначення (наприклад, в Англії фондові капітали спрямовувалися на погашення державних позик, а згодом стали використовуватися для утримання урядових установ). У XIX ст. термін “фонди” набув нового значення та став позначати цінні папери, що приносили власникам постійний дохід у вигляді процента. Згодом ця назва поширилася на всі цінні папери, і поняття “ринок цінних паперів” та “фондовий ринок” почали вживати як синоніми.

У сучасній науковій та навчальній літературі є різні підходи до трактування фондового ринку. Деякі дослідники відносять до фондового ринку той сегмент ринку цінних паперів, на якому обертаються фінансові інструменти з терміном обігу більше одного року. При цьому одну частину інструментів ринку цінних паперів (векселі, чеки, казначейські зобов'язання) відносять до ринку грошей, а іншу (акції, довгострокові облігації та ін.) – до ринку капіталу. Водночас переважна більшість дослідників ототожнюють фондовий ринок з ринком цінних паперів.

це система економічних відносин поміж фізичними та юридичними особами, які здійснюють операції відносно купівлі-продажу цінних паперів, обслуговують їх оборот і розрахунки за цими угодами;

це специфічний механізм взаємодії економічних суб'єктів, які мають тимчасово вільні надлишки та дефіцити фінансових ресурсів, заснований на децентралізованих цінових сигналах та добровільному обміні.

Рис. 1.1. Багатоаспектність поняття “фондовий ринок”

Поява фондового ринку зумовлена зростанням потреб економічних суб'єктів у залученні додаткових фінансових коштів у зв'язку з розширенням виробничої та торговельної діяльності. Основними передумовами формування та розвитку фондового ринку є такі:

– поглиблення суспільного поділу праці та спеціалізації економічних суб'єктів;

– економічна відокремленість суб'єктів господарювання, зумовлена плюралізмом форм власності;

– економічна свобода, вільний обмін ресурсами, товарами та послугами.

Фондовий ринок – це складна соціально-економічна та організаційно-правова структура, що має такі специфічні характеристики:

– об'єктом купівлі продажу на цьому ринку є специфічний товар – цінні папери;

– угоди, що укладаються на ньому, є систематичними, а не разовими чи випадковими;

– мета його функціонування полягає в залученні інвестицій у реальний сектор економіки;

– залучені фінансові кошти можуть вільно обертатися на ринку, що дає можливість вкладникам гнучко визначати час, на котрий вони бажають їх розмістити.

Таким чином, фондовий ринок (ринок цінних паперів) – це система економічних відносин відносно випуску, розміщення, обліку та купівлі-продажу цінних паперів з метою залучення тимчасово вільних фінансових ресурсів одних економічних суб'єктів та надання їх у платне користування іншим суб'єктам.

Роль та значення фондового ринку в системі сучасних економічних відносин можуть бути конкретизовані на основі висвітлення його основних функцій, які умовно дозволяється поділити на такі три групи:

1) загальноринкові функції (регулювання процесів інвестування капіталу шляхом забезпечення безперебійних торгів цінними паперами; урівноваження попиту та пропозиції цінних паперів; формування ринкової ціни відповідних фінансових інструментів; стимулювання економічної активності юридичних і фізичних осіб шляхом надання їм прав на участь в управлінні акціонерним підприємством, отримання доходу, можливості накопичення капіталу чи права стати власником майна; інформування суб'єктів господарювання відносно стану економіки країни в цілому, об'єктів фондової торгівлі, її учасників, руху цін тощо);

2) специфічні функції (перерозподіл фінансових ресурсів поміж населенням, підприємствами, державою, галузями, регіонами та країнами; обов'язковий облік усіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрація учасників фондового ринку; фіксація фондових операцій, оформлених договорами купівлі-продажу, застави, трасту, конвертації та ін.; страхування цінових і фінансових ризиків);

3) допоміжні функції, пов'язані з реалізацією економічної політики держави (фінансування бюджетних дефіцитів різних рівнів; стабілізації грошового обігу; забезпечення приватизаційних процесів; реструктуризації економіки).

Об'єктом угод на фондовому ринку є цінні папери – специфічні фінансові документи, що засвідчують відносини співвласності чи позики поміж їхнім власником та емітентом. Особливості цього специфічного товару визначають склад учасників фондового ринку, місце його розташування, порядок функціонування, правила регулювання і нагляду тощо. Порівняльну характеристику об'єктів купівлі-продажу на ринку традиційних товарів та фондовому ринку наведено в табл. 1.1.

Суб'єкти фондового ринку – це економічні суб'єкти, які здійснюють операції відносно купівлі-продажу цінних паперів, обслуговують їх обіг та розрахунки за відповідними угодами. Йдеться про державу в особі центральних та місцевих органів влади; юридичних та фізичних осіб, які мають тимчасово вільні надлишки фінансових ресурсів і готові передати їх тим, хто їх потребує; юридичних та фізичних осіб, які мають дефіцити фінансових ресурсів і готові скористатись фінансовими надлишками тих, хто їх має, за певну плату на визначений (чи невизначений) термін; фінансових посередників, які забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів поміж учасниками ринку цінних паперів.

Передача фінансових надлишків від одних суб'єктів фондового ринку іншим здійснюється на умовах позики чи на умовах співвласності, коли інвестор набуває прав власності на придбані за інвестиційні кошти матеріальні чи нематеріальні активи. При цьому фінансові ресурси передаються опосередковано чи безпо-

Таблиця 1.1. Порівняльна характеристика об'єктів купівлі-продажу на ринку традиційних товарів та фондовому ринку

Ринок традиційних товарів

Фондовий ринок

• Товари споживчого та виробничого призначення.

• Матеріальні об'єкти, вироблені чи здобуті в процесі трудової діяльності людини.

• Кількість стадій обігу товарів обмежена, оскільки метою їх виробництва є споживання.

• Ринок традиційних товарів первинний відносно ринку цінних паперів, оскільки матеріальне виробництво є основою людської життєдіяльності.

• Держава не регламентує технологію виробництва та асортимент товарів

• Цінні папери та їх похідні.

• Грошові документи, що засвідчують відносини співвласності чи позики поміж власником та емітентом.

• Цінні папери існують лише

в процесі обігу, кількість стадій якого потенційно не обмежена.

• Фондовий ринок вторинний відносно ринку матеріальних благ і послуг.

• Процеси випуску та обігу цінних паперів регламентуються державою

середньо для фінансування різних галузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету.

Таким чином, фондовий ринок опосередковує кредитні відносини та відносини співвласності за допомогою цінних паперів. Як уже зазначалося, особливістю залучення фінансових ресурсів за цих умов е їхній вільний обіг на ринку. Це означає, що особа, яка придбала цінні папери певної корпорації та надала їй (корпорації) в тимчасове користування свої заощадження, може перепродати дані цінні папери, повернувши витрачені раніше кошти та отримавши відповідний дохід. Позитивним моментом для виробничого процесу за цих умов є те, що власник цінних паперів не вилучає дані кошти з реального сектору економіки.

Зазначена особливість функціонування фондового ринку полягає в через те, що на мікрорівні придбання цінних паперів трактується як інвестування, водночас на макрорівні зазначені операції не враховуються у процесі обчислення ВВП і похідних від ВВП показників, оскільки купівля-продаж цінних паперів змінює лише їх власника, не додаючи нічого до реального обсягу національного (внутрішнього) виробництва. Водночас для корпорації, котра здійснила емісію цінних паперів, реалізувала їх і залучила таким чином грошові кошти інших осіб на певний час за певну винагороду, дані кошти є додатковими фінансовими ресурсами, які вона (корпорація) може використати для розширення чи модернізації виробництва, тобто як інвестиції.

← Предыдущая страница | Следующая страница →