Поделиться Поделиться

Методи і моделі фінансового аналізу

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — його об’єктивної оцінки та впливу можливостей підвищення ефективності функціонування — можуть застосовуватись різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

За класифікацією розрізняють неформалізовані й формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані (евристичні) методи аналізуґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

експертних оцінок та сценаріїв;

-психологічні;

-морфологічні;

-порівняльні;

-побудови системи показників;

-побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи застосовують в основному для прогнозування стану об’єкта на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх чинників, спрощеної уяви про явища економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності.

До формалізованих методів фінансового аналізу відносяться:

1 Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу – ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий,відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

2 Традиційні методи економічної статистики – середніх та відносних величин, групування, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

3 Методи математичної статистики вивчення зв’язків – аналізи кореляційний, регресивний, дискримінант ний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та інш.

4 Економетричні методи – матричні, теорії міжгалузевого балансу.

5 Методи економічної кібернетики і оптимального програмування – системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та інш.

6 Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень – теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

До формалізованих методів фінансового аналізуналежать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них такі:

-арифметичних різниць;

-ланцюгових підстановок;

-відсоткових чисел;

-дисконтування;

-диференційний;

-балансовий;

-логарифмічний;

-виокремлення ізольованого впливу факторів;

-інтегральний;

-простих та складних відсотків;

-та ін.

У процесі фінансового аналізу також широко застосовують традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки) та математико-статистичні (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

Фінансовий аналіз здійснюють за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовують у процесі аналізу фінансового стану підприємства:

-дескриптивні;

-предикативні;

-нормативні.

Дескриптивні моделі (описового характеру) є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать побудова системи звітних балансів, подання фінансових звітів у різноманітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, трендовий аналіз, аналіз відносних показників і коефіцієнтів, порівняльний, або просторовий, аналіз, факторний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі ґрунтуються на використанні інформації з фінансової звітності.

Предикативні моделі — це моделі прогностичного характеру, які використовують для прогнозування доходів та прибутку підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них такі:

1 Розрахунок точки критичного обсягу продажу (аналіз беззбитковості).

2 Побудова прогностичних фінансових звітів.

3 Моделі динамічного аналізу (детерміновані або факторні моделі) та регресивні моделі.

4 Моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними. Ці моделі застосовують, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою ґрунтується на застосуванні детермінованих факторних моделей.

Для забезпечення виживання підприємства в сучасних умовах управлінському персоналу потрібно насамперед вміти реально оцінювати фінансовий стан як свого підприємства, так і його існуючих та потенційних конкурентів. Для цього необхідно:

-володіти методикою оцінки фінансового стану підприємства;

-мати відповідне інформаційне забезпечення;

-мати кваліфікований персонал, який спроможний реалізувати цю методику на практиці.

ТЕМА 2

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

2.1 Фінансова звітність

2.2 Статистична звітність

2.3 Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку.

2.4 Дані з первинної облікової документації (вибіркові дані)

2.5 Експертні оцінки

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела:фінансову звітність, статистичну звітність, дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку, дані з первинної облікової документації (вибіркові дані), експертні оцінки.


Фінансова звітність

Фінансова інформація — це набір даних (у систематизованій певним способом формі) про:

-господарські ресурси, зобов’язання та фінансові джерела підприємства;

-рівень прибутку й витрат, які дають змогу оцінити очікувані доходи та пов’язані з ними ризики;

-обороти фірми та якість її активів;

-обсяг і якість потоків грошових коштів.

Існує кілька підходів до оцінки діяльності фірми. Один із них — це аналіз фінансових звітів фірми. Він передбачає:

1 Вивчення Звіту про фінансові результати та Балансу підприємства;

2 Порівняння джерел та напрямів використання й розміщення коштів підприємством на певні періоди;

3 Проаналізувати, як пов’язаний звіт про фінансові результати і баланс за допомогою різних коефіцієнтів та співвідношень.

Мета аналізу фінансових звітів — допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбутньої діяльності підприємства.

Аналіз фінансових звітів допомагає також оцінити ліквідність, фінансову стійкість, плато- і кредитоспроможність підприємства.

При аналізі фінансових звітів найважливішим є фінансовий стан підприємства в попередній і у звітний період. Такий аналіз дає змогу визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми, а саме:

-фінансову структуру — активи, які належать підприємству, та зобов’язання, які вона на себе взяла, у тому числі її гнучкість;

-оперативний цикл — стадії, через які проходить підприємство для того, щоб її продукція та послуги з’явились на ринку;

-тенденції та порівняльну ефективність — напрям розвитку компанії в тому вигляді, в якому він проявляється виходячи зі зіставлення фінансових результатів за низку періодів діяльності цього підприємства.

Головне в аналізі фінансових звітів — це зрозуміти та правильно інтерпретувати результати обробки даних.

Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім та внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Мета фінансової звітності— надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кош­тів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

-придбання, продажу та володіння цінними паперами;

-участі в капіталі підприємства;

-оцінки якості управління;

-оцінки спроможності підприємства вчасно виконувати свої зобов’язання;

-забезпеченості зобов’язань підприємства;

-визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

-регулювання діяльності підприємства;

-інших рішень.

Головна мета аналізу фінансових звітів— дати оцінку результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану, своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.

При цьому слід вирішити такі завдання:

1) на основі вивчення взаємозв’язку між різними показниками операційної, інвестиційної та фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

2) зпрогнозувати можливі фінансові результати економічної рентабельності виходячи із реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розробити моделі фінансового стану за різноманітних варіантів використання ресурсів;

3) розробити конкретні заходи, спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових звітів має дати відповіді на два запитання: 1) чи має підприємство прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік; 2) чи спроможне підприємство виконати свої зобов’язання і чи не приведе таке виконання зобов’язань до ліквідації фірми у зв’язку з нестачею фінансових ресурсів?

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

-попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;

-аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

-аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

-аналіз фінансових результатів підприємства;

-аналіз обігу оборотних коштів;

-оцінку потенційного банкрутства;

-аналіз дохідності (рентабельності);

-аналіз використання капіталу;

-аналіз рівня самофінансування;

-аналіз валютної самоокупності.

Для фінансового аналізу застосовуються наступні форми фінансової звітності:

Баланс (ф. № 1);

Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

Звіт про власний капітал (ф. № 4);

Примітки до звітів (ф. № 5).

Компоненти фінансової звітності відображують різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Призначення основних компонентів фінансової звітності

Складові фінансової звітності Зміст Використання інформації
Баланс Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприєм­ства, структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки Обрана облікова політика, інформація не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО, додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості Оцінка та прогноз: облікової політики, ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання, діяльності підрозділів підприємства тощо

Основним звітним документом фірми є бухгалтерський баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану підприємства на певну дату. Баланс дає змогу зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми

Баланс— звіт про фінансовий стан підприємства, який відображує на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здат­ність адаптуватись до змін середовища, в якому воно функціонує.

Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін у ньому, є:

-активи;

-зобов’язання;

-власний капітал.

Активи і зобов’язання не підлягають згортанню за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу має дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Звіт про фінансові результати (ф. №2)складається з трьох розділів. Структуру розділу І Звіту про фінансові результати наведено на рис. 2.1.

Методи і моделі фінансового аналізу - Инвестирование -  1

Рисунок 2.1 - Структура розділу І Звіту про фінансові результати

Призначення Звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачено послідовне зіставлення його статей. Отже, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі кроки:

Крок 1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Крок 2. Розрахунок валового прибутку (збитку).

Крок 3. Визначення фінансового результату — прибутку (збитку)— від операційної діяльності.

Крок 4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.

Крок 5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

Крок 6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У розділі ІІ Звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) надаються в розрізі економічних елементів (рис. 2.2).

Методи і моделі фінансового аналізу - Инвестирование -  2

Рисунок 2.2 - Взаємозв’язок класифікації операційних витрат за функціями та економічними елементами

У Примітках до Звіту про фінансові результати наведено більш докладну інформацію про доходи (рис. 2.3).

Методи і моделі фінансового аналізу - Инвестирование -  3

Рисунок 2.3 - Вимоги до розкриття інформації про доходи у Примітках до Звіту про фінансові результати

Звіт про рух грошових коштів (ф. №3).Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображується у Звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Це:

-надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

-надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);

-платежі постачальникам;

-виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність— це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це:

-платежі, пов’язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

-надходження коштів від продажу необоротних активів;

-надання позик іншим підприємствам;

-надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це:

-випуск власного капіталу (акцій);

-отримання позик та їх погашення;

-викуп акцій власної емісії;

-виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить насамперед від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери, звичайно, є інвестиційною діяльністю підприємства, проте основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Негрошові операції — це операції, які не потребують грошових коштів або їх еквівалентів. Це:

бартерні операції;

надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

перетворення зобов’язань на власний капітал.

Негрошові операції не включають до Звіту про рух грошових коштів.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів (рис. 2.4).

Методи і моделі фінансового аналізу - Инвестирование -  4

Рисунок 2.4 - Послідовність складання Звіту про рух грошових коштів

У Примітках до фінансової звітностірозкривається інформація про рух грошових коштів:

а) склад грошових коштів та їх еквівалентів;

б) склад статей «Інші надходження», «Інші платежі» та інших статей, які об’єднують кілька видів грошових потоків;

в) негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

г) наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:

а) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;

б) частину загальної вартості майнового комплексу, яка була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;

в) суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;

г) суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) і зобов’язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

← Предыдущая страница | Следующая страница →