Поделиться Поделиться

Фактори, що впливають на обсяг податкових надходжень до бюджету

До факторів, що впливають на обсяг податкових надходжень до бюджету, відносять макроекономічні чинники: розмір ВВП, котрий створюється країною, структура платіжного балансу, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, платоспроможність населення, нормативно-правове поле законодавчої бази. За винятком цього, на обсяг податкових надходжень до бюджету впливають і мікроекономічні чинники: вибір підприємствами виду свого оподаткування (спрощена система, єдиний податок тощо), наявність у підприємств податкових пільг, рівень прибутковості суб'єктів господарювання, розмір їх валового доходу, витрати на оплату праці в структурі собівартості продукції підприємства, середньооблікова чисельність працюючих, ефективність податкового менеджменту підприємств тощо.

Податкові доходи бюджету визначаються також і суттю податкової політики, якому проводить держава на конкретному етапі її розвитку, адже податки є фактором впливу на економічну діяльність підприємств, держави, вони можуть змінювати структуру діяльності окремих підприємств, структуру галузей економіки, структуру національної економіки у цілому. Зокрема податки можуть бути застосовані для вирівнювання доходів громадян та забезпечення певного рівня соціальної рівності, сприяти створенню нових робочих місць через надання преференцій розвитку малого бізнесу та індивідуального підприємництва, бути інструментом стримування інфляції, а також бути регулятором експортно-імпортних операцій.

Рис. 8.3. Фактори оподаткування

При будь-якій домінуючій податковій політиці її важливою складовою завжди є фіскальна складова, яка відповідає за наповнюваність бюджету для здійснення державою своїх конституційних функцій. Держава повинна гарантовано мати певний обсяг фінансових ресурсів для здійснення зовнішньої оборони, наведення внутрішнього порядку, що відповідає її конституції, забезпечення функціонування державного управління, системи освіти та охорони здоров'я. Фактори, що впливають на обсяг податкових надходжень до бюджету, у їх взаємозв'язках приведено на рис. 8.3.

Усвідомлення зазначених факторів має важливе значення, оскільки вони визначають політику оподаткування суб'єктів господарської діяльності, домогосподарств, і, таким чином, є орієнтирами для всіх суб'єктів економіки, фінансових менеджерів для формування і здійснення своєї податкової стратегії.

Податкова система України та основи її побудови

Державою проводиться податкова політика - цілеспрямована діяльність держави у сфері встановлення правового регламентування н організації справляння податків, податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Ця політика має на меті забезпечення доходної частини бюджету та формування оптимальної структури національної економіки. За ступенем відповідності податкової політики продекларованим державою принципам дозволяється робити висновки про напрямок розвитку податкової системи, а згідно й про його коригування.

Інструментом реалізації податкової політики є податкова система. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову спроможність держави, а з іншого - виступає важливим знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Податкова система розвивається в умовах активного впливу на неї комплексу різних соціально-економічних процесів, які породжуються внутрішніми і зовнішніми факторами. Адекватна (тобто найбільш відповідна об'єктивним економічним умовам) структурно-функціональна організація податкової системи повинна враховувати в повному обсязі вплив всіх цих факторів, частина з яких неминуче носить деструктивний характер.

Під системою у цілому розуміють сукупність взаємопов'язаних структурних елементів. Система акумулює в собі характеристики цих елементів, проте має особливі якості внаслідок взаємодії елементів, яких не має окремо жоден з них. Система відособлена від середовища, в якому вона функціонує, і взаємодіє з ним як цілісне утворення.

Відносно податкової системи, то у вітчизняній фінансовій науці найчастіше використовуються поняття "податкова система" та "система оподаткування". Останній термін застосовується дещо частіше, оскільки він визначається Законом України "Про систему оподаткування". У статті 2 Закону наводиться таке означення: система оподаткування - це "...сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законами України порядку ".

Тут дозволяється виділити два елементи системи оподаткування - сукупність податків і зборів та встановлений законами порядок їх стягнення. Названі елементи податкової системи, як правило, деталізуються в науковій літературі, і в її структурі додатково виділяють об'єкти оподаткування, суб'єкти оподаткування, податкові ставки, пільги, квоти і т. ін. Проте, такий підхід до виділення елементів системи оподаткування є спрощено-механічним; він не охоплює багатьох сторін її взаємовідносин із економічним середовищем і не дає змоги аналізувати її ефективність.

Повніше визначення терміну "податкова система" дається В.В. Бураковським: "Податкова система - це сукупність податків, встановлених законодавчою владою, що стягуються виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків". Тут уже виділяється три елементи: сукупність податків, встановлених законодавчою владою; виконавча влада; методи і принципи побудови податків.

Найбільш широке трактування системи оподаткування дає С.В. Онишко: "Система оподаткування - це сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених податків, зборів, внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов'язки податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу".

Таким чином, в широкому розумінні поняття "податкова система" передбачає, що в її структурі (рис. 8.4) є наявні та взаємодіють поміж собою такі елементи: 1) податкове законодавство, через яке відображаються принципи, форми, методи встановлення чи відміни тих чи інших податків, платежів, зборів; 2) сукупність законодавчо встановлених обов'язкових податків, зборів, платежів; 3) виконавча структура податкової служби, яка забезпечує надходження податкових платежів до бюджету; 4) принципи адміністрування податків - взаємовідносин податкової служби і об'єктів оподаткування, які полягають у нарахуванні та регламентуванні процесу сплати податкових платежів, термінів, способів контролю, реалізації відповідальності за порушення податкового законодавства тощо. Із рисунка видно, що податкова система функціонує в певному соціально-економічному середовищі, вхідний зв'язок з цього середовища із податковою системою здійснюється через фінансово-економічні параметри суб'єктів господарювання. Вони є основою бази оподаткування. Одним із наріжних каменів податкової системи є податкове законодавство. Наукові принципи оподаткування, як структурний елемент системи оподаткування, має взаємозв'язок із усіма іншими складовими. Іншим елементом є узгоджена сукупність податків, зборів, ставок, за якими вони сплачуються, узаконені методи та процедури справляння податків. Також одним важливим елементом є сама виконавча структура, що реалізується через структуру податкової і митної служб, які здійснюють адміністрування податків та забезпечують потік коштів до бюджету.

Рис. 8.4. Модель організаційної структури податкової системи

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюється діюча податкова система України є Закон України "Про систему оподаткування", прийнятий в 1991 році, з пізнішими змінами і доповненнями. В ньому виокремлено одинадцять принципів побудови системи оподаткування в Україні. Серед них:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг відносно оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм відносно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки, і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків відносно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються згідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Особливе місце серед зазначених вище займають три принципи: стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- доступність - забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Таким чином, податкова система може вважатися ефективною за двох умов: коли вона здатна фінансово забезпечити виконання необхідних функцій державою і коли достатньо повно виконуються головні принципи оподаткування.

Дуже важливо розуміти місце податкової системи як підсистеми державних фінансів (рис. 7.5). Державна податкова адміністрація разом з Митною службою України, в рамках функціонування податкової системи, забезпечують надходження до бюджету. У представленій функціональній моделі зв'язки поміж елементами державних фінансів відбуваються через інформаційні і грошові потоки.

Повнота, об'єктивність і своєчасність інформації про функціонування податкової системи великою мірою впливають на ефективність її функціонування. Наприклад, повна і своєчасна інформація, надана податковою службою платникам про методи розрахунку податків, правильний облік господарських операцій, сприяють через те, що податок буде розраховано точно, і платникові не доведеться сплачувати штрафів внаслідок застосованих до нього фінансових санкцій.

Об'єктивна і своєчасна інформація про напрямки використання бюджетних коштів дає платникам податків можливість контролювати ефективність видатків державного бюджету. Коли є розуміння, що кошти державного бюджету використовуються ефективно, це стимулює платників податків сплачувати податки в повному обсязі і вчасно. І навпаки, неефективне використання коштів бюджету призводить до зменшення зацікавленості платників у повному сплачуванні податків.

Наявність повної і достовірної інформації у податкових органів про діяльність суб'єктів господарювання сприяє жорсткішому контролю за їх доходами, що безумовно впливатиме на повноту сплати податків.

У цілому, як випливає із схеми 8.5, потік коштів у доходну частину бюджету бере відповідний початок внаслідок податкового адміністрування, яке здійснюється податковою та митною службами через взаємодію з юридичними та фізичними особами. Після визначення обсягів податкових та митних платежів та настання їх сплати, кошти надходять на відповідні рахунки у банках та інших фінансово-кредитних установах, а потім перераховуються під контролем казначейської служби, фінансових управлінь обласних державних адміністрацій в Державний бюджет України (на Єдиний казначейський рахунок, котрий міститься в Національному банку України) чи на відповідні рахунки місцевих бюджетів. Загальний контроль за відповідністю фінансових операцій чинному законодавству здійснюється Головним контрольно-ревізійним управлінням України.

Рис 8.5. Функціональна схема взаємодії податкової та митної служб, які забезпечують надходження у доходну частину бюджету, з іншими фінансовими органами

Податкові системи багатьох країн відрізняються, кожна з них має свої характерні особливості. Це пов'язано, перш за завжди, з тим, що вони створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. Проте є спільні загальні показники, які характеризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є рівень податкового навантаження - відношення загальної суми податкових платежів, зборів до валового внутрішнього продукту країни. Необхідно зазначити, що у науковій літературі існує декілька підходів до розрахунку податкового навантаження. Домінують підходи, в яких даний ознака розраховується як частка податкових надходжень до бюджету у валовому внутрішньому продукті, чи як частка суми податкових надходжень до бюджету і обов'язкових зборів на обов'язкове державне соціальне страхування у валовому внутрішньому продукті. Останній підхід аргументується тим, що з точки зору платника, йому однаково як називається обов'язковий платіж до централізованих фондів, проте він зменшує обсяг коштів, що залишаються у платника для його економічного розвитку.

Результати розрахунків загального рівня оподаткування в Україні з врахуванням лише податкової складової з деталізацією в розрізі основних податків за період 2002-2007 років показано в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Загальний рівень оподаткування в Україні, % до ВВП* 2007 рік

На основі даних таблиці 8.1, дозволяється констатувати, що загальний рівень податкового навантаження з урахуванням тільки податкової складової в Україні в 2007 році склав 27,1%, що на 7,0 відсоткових пункти перевищує його рівень в 2002 році. У 2004 році спостерігався найнижчий рівень податкового навантаження. Вважається, що це стало результатом зниження ставки податку на прибуток з 30 % до 25 % і запровадження пропорційної ставки оподаткування доходів фізичних осіб в розмірі 13 %. Підвищення податкового навантаження після 2004 року відбулося, в основному, за рахунок зростання вкладу у податкове навантаження податку з доданої вартості з 4,85 % у 2004 році до 9,99 % у 2007 році.

До основних чинників зростання податкового навантаження у 2005-2007 роках в Україні дозволяється віднести:

• розширення податкової бази внаслідок скасування деяких галузевих пільг, що надавалися суб'єктам вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку і технопарків, а також зростання внутрішнього споживання;

• зменшення масштабів уникнення від оподаткування та ухилення від їх сплати внаслідок посилення контролю за їхнім справлянням.

У таблиці 8.2 для порівняння показано рівень податкового навантаження в Україні та в країнах Європейського союзу з урахуванням внесків на обов'язкове соціальне страхування, приведено також головні ставки податків.

Найвищий рівень оподаткування має Швеція, в якій реалізована модель "державного соціалізму", коли виробництво та надання основних соціально важливих послуг забезпечуються бюджетним фінансуванням. Найменший рівень - Латвія. Представлені в таблиці дані, на перший погляд, дають підставу стверджувати, що за європейськими стандартами податкове навантаження в Україні є досить помірним. Проте такий висновок неправомірний, адже величина податкового навантаження повинна співвідноситись із самою величиною валового внутрішнього продукту.

Таблиця 8.2

Ставки основних податків та рівень податкового навантаження у країнах ЄС та Україні

На рис. 8.6. зображено схематичну структуру валового внутрішнього продукту (ВВП) за нульового платіжного балансу для двох гіпотетичних країн з великим та малим обсягом ВВП на душу населення, котрий, для порівнюваності, представлений за паритетом купівельної спроможності (ПКС) національних валют до долара США. ВВП витрачається на споживання домогосподарств, інвестиції, та урядове споживання.

Рис. 8.6. Схематична структура ВВП для двох гіпотетичних країн з великим та малим обсягом ВВП на одну особу населення, представлена за паритетом купівельної спроможності національних валют до долара США

Обсяги фізичного споживання населення (домогосподарств), пов'язаного суто із підтриманням життєдіяльності на прийнятному мінімальному рівні, будуть у термінах ПКС близькими на одну особу як у "бідній" (1), так і "багатій"(2) країні. Допустимо, що уряд "бідної" країни вважає, що частка ВВП на урядове споживання (вона пов'язана із податковим навантаженням) повинна бути така ж, як і у "багатій" країні, наприклад 40 %. Тоді з рисунка видно, що дані дві країни будуть мати зовсім різні можливості для внутрішнього інвестування: інвестиції в багатій країні складатимуть набагато більшу величину, ніж у "бідній", таким чином розрив у рівні економічного розвитку поміж ними тільки збільшиться. Через те, насправді, "бідні" країни повинні витрачати на урядове споживання відносно меншу частку ВВП, тобто податкове навантаження в них повинно бути меншим.

На рис. 8.7 показана залежність витрат на державне управління від обсягу ВВП, обрахованого за паритетом купівельної спроможності національних валют до долара США, на прикладі країн пострадянського простору в 1995-2000 роках. Використовувались статистичні дані для Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, України. Наведена крива підтверджує кореляцію рівня урядового споживання (і, таким чином, податкового навантаження) з рівнем ВВП в термінах ПКС на одну особу. Наприклад, для Таджикистану, де ВВП був найменший, рівень урядового споживання не перевищив 10 % (десятину), тоді як у найбагатшій на пострадянському просторі Росії, він склав майже 20 %. Слід звернути увагу також

на позицію України, яка на той час мала ВВП у термінах ПКС близько 3,4 тис. дол. США на одну особу: витрати на державне управління склали 700-800 дол. США, тоді як за модельною кривою їх обсяг мав дорівнювати близько 500 дол. США. Тобто централізація коштів через сферу державних фінансів була надмірною.

Рис. 8.7. Залежність витрат на державне управління від обсягу ВВП за паритетом купівельної спроможності національних валют до долара США в 1995-2000 роках для країн пострадянського простору: Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, України

← Предыдущая страница | Следующая страница →