Поделиться Поделиться

Німеччина

Німеччина належить до переліку держав із найбільш розвинутим правовим механізмом впливу на всі елементи економічної злочинності. Право Німеччини у сфері боротьби з легалізацією кримінальних капіталів формується під впливом як відповідних норм глобального рівня, так і підходів, вироблених Європейським Співтовариством. Німеччина є державою, що приєдналася до Віденської конвенції ООН 1988 р., а також є учасником Конвенції Ради Європи 1990 р. На основі принципів, визначених у цих документах, і сформувалось німецьке „антилегалізаційне” законодавство. Водночас у німецькому праві існують певні особливості, що дозволяють приєднати її до тієї нечисленної категорії держав, в яких національне законодавство більш суворо, ніж це запропоновано міжнародно-правовими актами, вирішує юридичні питання в досліджуваній сфері.

Організація ідентифікації клієнтів фінансових установ і обліку фінансових операцій у Німеччині врегульовані Законом "Про виявлення доходів від тяжких злочинних діянь" від 25 жовтня 1993 р. Так, згідно зі ст. 2 указаного Закону кожна кредитно-фінансова установа зобов'язана ідентифікувати своїх клієнтів, коли сума угоди досягає граничної суми. При цьому в ч. 2 ст. 2 відзначено, що обов'язок ідентифікації має місце також тоді, коли здійснюється кілька операцій із невеликими сумами, які сукупно сягають граничного рівня, і фактичні дані свідчать про взаємозв'язок цих угод.

Оцінюючи сучасне німецьке законодавство у сфері боротьби з легалізацією злочинних доходів, слід зазначити його систематичність, внутрішній взаємозв'язок і логічність. Попри те, що з моменту прийняття проаналізованих нормативних актів пройшло не так багато часу, вражає база наукових досліджень у цій сфері, а також обгрунтовані рішення. У цілому норми німецького законодавства відносно боротьби з відмиванням коштів і результати правозастосовної практики, безперечно, могли б стати зразком для багатьох країн світу, що прагнуть зробити ефективні кроки в досліджуваній сфері.

Німеччина дотримується всіх міжнародних та європейських зобов'язань по боротьбі з відмиванням грошей. Усі необхідні норми реалізуються в німецькому праві, зокрема, вимоги III Директиви ЄС були імплементовані Законом "Про боротьбу з відмивання грошей і фінансуванням тероризму", що набрав чинності з 21.08.2008 р.

Загальні засади протидії відмиванню грошей

Загальні правила боротьби з відмиванням коштів засновані на німецькій правовій системі й базуються на двох основних стовпах, які знаходяться в тісному функціональному взаємозв'язку: кримінальна відповідальність за злочин відмивання грошей згідно з § 261 Кримінального кодексу (StGB) та норми Закону "Про виявлення доходів від тяжких злочинів" (скороч.: Закон "Про відмивання грошей", GwG). Дані два закони конкретизують у подальшому спеціальні положення інших законів, зокрема Закону "Про банківську діяльність" (§§ 6а, 24с, 25а, 25Ь, 25с, до 25h KWG), Закону про страховий нагляд (§§ 80с до 80f VAG) і Податкового кодексу (§§31b, 154,370А А0).

§ 261 Кримінального кодексу

За злочин з відмивання грошей згідно до § 261 Кримінального кодексу передбачається покарання у вигляді штрафу чи позбавлення волі, а також репатріація незаконно придбаних активів. Злочин з відмивання грошей визначається через предикатний злочин. Практично будь-які активи розглядаються як предмет цього злочину, зокрема грошові кошти, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість і т.д. До предикатних злочинів відносяться за конкретним переліком: торгівля людьми, захоплення заручників, групова крадіжка, страхове шахрайство, підробка грошей, незаконний обіг наркотиків, непряме фальшування сертифікатів і т.д.

Обов'язковою умовою суб'єктивної сторони складу злочину є усвідомлення про незаконне походження інкримінованих предметів. Навіть спроба злочинного діяння є кримінальним злочином (§ 261 п. З Кримінального кодексу).

← Предыдущая страница | Следующая страница →