Поделиться Поделиться

Внутрішні міжурядові фінансові відносини

План

1. Поняття та концепції організації внутрішніх міжурядових фінансових відносин.

2. Інструменти міжбюджетних відносин.

3. Міжбюджетні відносини в зарубіжних країнах.

4. Поняття бюджетних трансфертів та їхнє правове регулювання.

5. Зарубіжний досвід використання бюджетних трансфертів.

Поняття та концепції організації внутрішніх міжурядових фінансових відносин

Міжурядові фінансові відносини - реальні фінансові відносини, .що складаються поміж різними рівнями публічної влади по вертикалі.

У процесі надання державних і громадських послуг, виконання визначених завдань уряди різних рівнів влади взаємодіють і співпрацюють поміж собою. Взаємодія і співробітництво є партнерством різних рівнів влади. Таким чином, міжурядові фінансові відносини виникають у процесі спільної діяльності різних рівнів влади з виконання покладених на них Конституцією та законами функцій.

В унітарних державах внутрішні міжурядові фінансові відносини виникають поміж двома рівнями урядів. Це уряд, котрий очолює центральну виконавчу владу, і уряди, що представляють місцеве самоврядування. У федеративних державах є також один рівень таких відносин. Це уряди суб'єктів федерації.

Головні концепції організації внутрішніх міжурядових фінансових відносин:

1) Бюджетний (фінансовий, фіскальний) федералізм - це форма організації внутрішніх міжурядових фінансових відносин, яка має кілька ознак:

o чітке розмежування видатків різних рівнів влади і наділення цих владних рівнів фіскальними повноваженнями самостійно формувати власну доходну базу;

o побудова внутрішніх міжурядових фінансових відносин на основі договірно-правових форм їхньої організації;

o організація відносин за активної ролі у визначенні їхньої моделі не тільки центральної влади, а й регіональної та місцевої через механізм їхніх консультацій і переговорів.

Головні групи моделей бюджетного федералізму:

o децентралізовані; характеризуються значною фіскальною автономією регіональних і місцевих влад, слабкістю зв'язків поміж різними рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом. Центральна влада фактично не займається проблемами фінансового вирівнювання, мало уваги звертає на фіскальні дисбаланси в розвитку окремих територій. Таким чином, місцева влада при такій моделі має покладатися передусім на власні сили" Подібна модель бюджетного федералізму характерна для США;

o кооперативні: характеризуються тісною співпрацею різних рівнів влади, активною політикою центральної влади з подолання фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання. Центральна влада активно турбується про забезпечення єдиних стандартів громадських послуг у межах усієї території країни. Кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для ФРН, Австрії.

2) Бюджетний унітаризм - це така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, головні принципи організації яких визначаються центральною владою. Місцевій та регіональній владі при цьому, як правило, відводиться досить пасивна роль. У рамках бюджетного унітаризму центральна влада здійснює активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг по всій території країни, вирівнює фіскальні дисбаланси.

3) Концепція субсидарності. Головні принципи побудови внутрішніх міжурядових фінансових відносин, які випливають із даної концепції:

o влада більш високого рівня, зокрема державна, може втручатися у фінансові справи влади нижчого рівня лише тою мірою, в якій друга продемонструвала і довела свою нездатність вирішувати проблеми;

o субсидарність (субсидіям) означає допомогу. Даний принцип вказує на обов'язок вищої (державної) влади надавати фінансову допомогу органам влади місцевого рівня. Причому така допомога має сприяти фінансовій автономії місцевої влади та розширенню її повноважень, а не повному підпорядкуванню місцевої влади центральній владі;

o розподіл повноважень поміж різними рівнями влади в усіх сферах, включаючи фінансову;

o принцип співробітництва (партнерства) різних рівнів влади. У Конституції ФРН знайшла відображення ідея спільного інтересу" котрий реалізується через угоди федерації та земель. Конституційна реформа 1974 р. в Австрії передбачила можливість укладання угод поміж федерацією та землями, з одного боку, а також поміж самими землями, з другого. Проекти, що доручаються регіональній владі Франції, мають розвиватися в співробітництві з округами та муніципалітетами. Законодавство Франції передбачає таку форму реалізації державної інвестиційної політики, як планові контракти. Планові контракти - це угоди поміж різними рівнями влади відносно спільних інвестицій. Принцип співробітництва різних рівнів влади не виключає конфліктних ситуацій поміж ними. У більшості західноєвропейських країн створено правові механізми розв'язання таких конфліктів. Місцеві органи влади Австрії, ФРН можуть оскаржувати рішення, у через те числі й фінансові, центральних і земельних властей у конституційних судах. Таке ж право мають місцеві власті Італії; o принцип делегованого управління: центральна влада може делегувати частину своїх повноважень місцевій владі. Та, в свою чергу, може делегувати окремі свої повноваження органам влади вищого рівня на основі угоди.

← Предыдущая страница | Следующая страница →