Поделиться Поделиться

Лізинг і лізингові платежі

Поряд з орендою у світовій практиці значного поширення набули лізингові операції. Вони почали використовуватися в США з 1952 р., коли було засновано першу лізингову компанію (US Lizing Corporation). У 1960-х pp. лізингові операції почали впроваджуватися і в Європі. За сучасних умов лізинг розглядають як одну із важливих форм фінансової діяльності, що поширена у багатьох країнах. Лізинг часто ототожнюють з орендою. Проте, лізингові операції є більш складними порівняно з орендними.

Лізинг має деякі спільні ознаки з орендою. Наприклад, продаж майна в розстрочку, прокат і залучення кредитів характерні як для лізингу, так і для оренди. Зміст лізингових операцій зводиться до мобілізації та інвестування фінансових ресурсів у розвиток об'єктів шляхом залучення їх на умовах кредитування, оренди і купівлі-продажу. При цьому в таких операціях беруть участь декілька суб'єктів, а погашення заборгованості підприємства за одержані ресурси здійснюється способами, що відрізняються від використовуваних в умовах оренди та кредитування.

Найбільш суттєвою відмінністю лізингу є те, що майно, яке передається в користування підприємству, попередньо купується тим чи іншим суб'єктом на замовлення одержувача. Разом з тим, для придбання такого майна, як правило, залучаються кредитні ресурси. Через те об'єктом лізингу є майно лізингодавця, що було придбано ним з метою передачі його в користування іншій особі. При цьому об'єкт лізингу може бути придбаним лізингодавцем за власною ініціативою (для подальшої передачі в оренду) чи за дорученням лізингоодержувача.

Важливим є і те, що у світовій практиці лізинговими вважають не всі операції з використанням орендних і кредитних відносин, а лише довготермінові операції. Лізинг розглядають як один зі способів фінансування інвестиційної діяльності і активізації збуту. Позитивною рисою лізингу (з погляду лізингоодержувача) є можливість залучення необхідних ресурсів з метою забезпечення господарської діяльності без проведення значних початкових витрат. Перевагою є також і те, що лізингоодержувач уникає втрат, пов'язаних з моральним старінням залученого майна.

У Законі України "Про фінансовий лізинг" (ст. 1) зазначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) згідно до встановлених лізингоодержувачем умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингодавець здійснює операції з інвестування власних чи залучених ресурсів в активи інших суб'єктів господарської діяльності (лізингоодержувачів) з метою одержання прибутку. При цьому лізингодавець передає у повне користування майно лізингоодержувачу на визначений період. Важливим є і те, що залучені ресурси отримуються лізингодавцем за дорученням лізингоодержувача у відповідного продавця. Доходи лізингодавця за виконання таких операцій формуються на основі виплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" лізинг по суті ототожнюється з орендою. Лізингова (орендна) операція, як зазначено в п. 1.18 Закону, – це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів чи землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Та у разі, коли лізинг прирівнюється до оренди, операції, пов'язані з підприємницькою діяльністю з закупівлі об'єкта, залучення фінансових ресурсів для такого викупу, кредитування, прийняття орендодавцем фінансового ризику та ін., не враховуються.

Суб'єктами лізингових операцій є: лізингодавці, лізингоодержувачі та продавці лізингового майна. Лізингодавець – це юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Лізингоодержувач – фізична чи юридична особа, яка отримує право володіння та користування об'єктом лізингу. Продавцями (постачальниками) лізингового майна є фізичні чи юридичні особи, від яких лізингодавець отримує річ, що в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачеві.

Об'єктом лізингу є неспоживна річ, що належить до основних фондів. Лізингові операції проводяться на основі договору лізингу у формі багатосторонньої чи двосторонньої угоди. Схему проведення лізингових операцій наведено на рис. 9.3.

Лізингові операції можуть проводитися у таких видах і формах, як фінансовий лізинг, операційний лізинг і су б лізинг. До фінансового лізингу відносять операції, за проведення яких лізингоодержувач отримує об'єкт на період, не менший строку, за котрий амортизується 75% його вартості. А орендар зобов'язується придбати об'єкт у власність протягом дії лізингової угоди чи в момент и закінчення. За період дії фінансового лізингу сума лізингових платежів має дорівнювати чи перевищувати первісну вартість об'єкта лізингу. Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу об'єкт передається у власність лізингоодержувачу чи викуповується ним за залишковою вартістю. Майно, одержане за фінансовим лізингом, зараховується на баланс лізингоодержувача. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем тільки після повної оплати вартості об'єкта.

Рис. 9.3. Схема проведення лізингових операцій

Операційний лізинг – лізинг, за якого Лізингоодержувач отримує в користування об'єкт на інших умовах, ніж це передбачено для фінансового лізингу. Майно, що передається в операційний лізинг, залишається на балансі лізингодавця та зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача. Об'єкт лізингу протягом строку дії договору є власністю лізингодавця.

За користування об'єктом лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати періодичні лізингові платежі. Розміри, способи, форми і строки проведення та умови перегляду порядку їх виплати визначаються договором лізингу. Такі платежі відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача. У разі несплати передбачених платежів протягом двох чергових строків об'єкт на вимогу лізингодавця підлягає поверненню у безспірному порядку.

Лізингові платежі включають:

– суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

– платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

– компенсацію відсотків за кредитом;

– інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Амортизаційні відрахування на предмет лізингу обчислюються згідно до законодавства. Договором лізингу може передбачатися використання прискореної амортизації.

Лізингоодержувач може покращити стан об'єкта лізингу. Коли заходи, спрямовані на поліпшення стану об'єкта, запроваджено без згоди лізингодавця, останній вправі вилучити такі поліпшення (коли їх дозволяється виокремити від об'єкта лізингу без завдання йому шкоди). Коли такі поліпшення проведено за згодою лізингодавця, то лізингоодержувач має право на їх відшкодування чи зарахування їх вартості до складу лізингових платежів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →