Поделиться Поделиться

Класифікація капіталу суб'єкта малого бізнесу

Розмір та ступінь використання фінансових ресурсів суб'єктів малого бізнесу визначаються різними зовнішніми та внутрішніми чинниками.

До зовнішніх чинників відносять:

1) загальна економічна ситуація в Україні;

2) рівень інфляції;

3) рівень оподаткування;

4) рівень відсоткових ставок за користування кредитом;

5) конкуренція на ринку тощо.

До внутрішніх чинників відносять:

1) організаційно-технічне оснащення малого підприємства;

2) рівень організації виробництва;

3) фінансово-економічна ефективність діяльності, яка об'єднує такі показники: обсяг виробленої продукції, її конкурентоспроможність, структуру фінансових ресурсів, розмір внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів, фінансовий стан малого підприємства [3, с. 15].

У практиці діяльності вітчизняних суб'єктів малого бізнесу сформувалися три види стратегії фінансування [6]:

консервативна, що заснована на максимізації довгострокового оборотного капіталу та мінімізації короткострокових зобов'язань. Така політика має як переваги, так і недоліки. З одного боку, в такий спосіб забезпечується високий рівень ліквідності, а з іншого – втрачаються доходи, адже обслуговування довгострокових зобов'язань набагато дорожче, ніж короткострокових. Найбільшу ефективність така стратегія показуватиме у часи високої інфляції та доступу до дешевих довгострокових кредитів;

агресивна, під час якої існує високий ризик втрати ліквідності, хоча вона і не пов'язана зі значними витратами. Проблема полягає у покритті поточних активів поточними зобов'язаннями, що виправдано у період максимальної потреби в грошових коштах;

– гнучка стратегія є найризикованішою, за потреби отримання максимального доходу залучається значна сума фінансових ресурсів, незважаючи на вартість такого залучення. Ефективність використання того чи іншого джерела визначається тільки на поточний момент врахуванням проблем та можливостей.

Керівники (фінансові менеджери) дотримуються тієї чи іншої політики у фінансуванні господарської діяльності з огляду вибору поміж високою прибутковістю та найменшим ризиком.

Традиційно джерела формування фінансових ресурсів суб'єкта малого бізнесу поділяються на власні та залучені.

До власних фінансових ресурсів, задіяних в господарській діяльності підприємств, відносять кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства і використовуються на статутні потреби, виражають відношення власності (тобто відносять чи державі, чи підприємствам різних форм власності, чи населенню), та мають певні джерела утворення, їх формування і використання завжди має свою правову основу і регламентується законодавчими та нормативними актами.

Залежно від джерел формування власний капітал розділяється на:

– вкладений капітал, тобто капітал, внесений власниками підприємства. Це зареєстрований (статутний, пайовий) капітал;

– накопичений капітал, тобто отриманий у процесі господарської діяльності. Це: додатковий капітал, благодійні внески та нерозподілений прибуток.

За ступенем фіксації власний капітал розділяється на:

зареєстрований капітал чи умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний, пайовий капітал);

незареєстрований капітал – умовно змінний капітал, котрий включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є капіталом з визначеними частками та їх власниками тобто персоніфікованим капіталом.

Незареєстрований капітал є неперсоніфікованим (тобто визначеним лише у загальній вартості окремих його елементів та належним усім співвласникам підприємства).

Власний капітал суб'єкта малого бізнесу згідно до П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" включає такі головні його види:

– Зареєстрований (пайовий) капітал, до якого відносять зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу підприємства з урахуванням суми внесків до оголошеного, проте також не зареєстрованого статутного капіталу. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства. У цій статті також наводяться сума пайового капіталу (пайових внесків) членів споживчого товариства, спілок та інших організацій, внески засновників підприємства понад статутний капітал.

– Додатковий капітал, що відображає суму дооцінки необоротних активів, вартість безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних чи фізичних осіб необоротних активів та інші види додаткового капіталу.

– Резервний капітал – це сума резервів, створених згідно до законодавства чи установчих документів завдяки нерозподіленому прибутку підприємства.

– Нерозподілений прибуток (непокритий збиток), що відображає суму нерозподіленого прибутку чи непокритого збитку.

– Неоплачений капітал, котрий відображає суму заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Господарські товариства у цій статті також відображають вилучений капітал, тобто фактичну собівартість часток, викуплених у своїх учасників.

При недостатності власного капіталу для здійснення прогнозованих обсягів діяльності підприємство на обумовлених чинним законодавством правилах і договірних зобов'язаннях може користуватися залученим капіталом (у формі довгострокових і короткострокових кредитів банків та інших кредитних установ, комерційного кредиту та іншої кредиторської заборгованості).

Власник малого бізнесу поділяє капітал на головний (довгостроковий) і оборотний (поточний капітал). Головний капітал вкладається у фінансування основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій. Оборотний капітал складається з матеріальних оборотних активів, коштів у поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень.

Одним із завдань фінансового менеджера є здійснення прогнозних розрахунків обсягу фінансових ресурсів, необхідних для заснування малого бізнесу та фінансування поточних витрат на виробництво й реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) в плановому періоді.

Варто зазначити, що створюючи мале підприємство, необхідно з'ясувати оптимальний розмір початкового капіталу.

Величина мінімального капіталу, необхідного для започаткування малого бізнесу, залежить від виду діяльності. До складу витрат на заснування власного бізнесу входять [14, с. 184]:

– витрати на реєстрацію (можуть включати оплату послуг посередника);

– витрати на оформлення атрибутів фірми;

– оренда, купівля чи будівництво приміщення, при необхідності – перепроектування приміщення;

– плата за отримання ліцензії, патенту, інших дозвільних документів;

– купівля чи оренда виробничого обладнання, інструменту, технології;

– купівля запасу сировини, матеріалів;

– купівля інвентарю (меблі), офісного обладнання (комп'ютерна техніка, засоби комунікації), програмного забезпечення;

– витрати на персонал (пошук, найм, навчання);

– витрати на рекламу та маркетингові дослідження.

Прогнозні розрахунки необхідного для діяльності малого бізнесу обсягу фінансових ресурсів проводять прямим методом через визначення потреби в необхідній сумі активів.

Потреба в капіталі – виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених завдань та забезпечення фінансової рівноваги. Для її визначення витрати підприємства поділяють на капітальні (заснування підприємства, купівля і введення в дію основних засобів – інвестиційний капітал) та поточні (придбання предметів та матеріалів, оплата праці, відрахування на соціальні цілі, комунальні послуги, оренда – оборотний капітал).

Потреба в інвестиційному капіталі визначається на основі бюджету капіталовкладень, в якому відображено виробничу програму (асортимент товарів, робіт, послуг, які планується виробляти/надавати). На обсяги потреби в інвестиційному капіталі впливають: розмір суб'єкта малого бізнесу; правова форма організації бізнесу; вид діяльності; місце розташування підприємства; термін окупності інвестицій; виробнича програма; вартість машин та обладнання, які заплановано придбати, вартість модернізації основних засобів тощо.

Потреба в оборотному капіталі для фінансування операційної діяльності визначається за окремими видами оборотних активів на основі їх нормування за видами оборотних активів: готова продукція; запаси сировини, матеріалів, півфабрикатів; незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів. На неї впливають: обсяг виробництва та реалізації продукції; умови постачання підприємству товарно- матеріальних цінностей; організація процесу виробництва; умови реалізації продукції.

Джерела формування початкового капіталу залежать від обраної організаційно-правової форми господарювання, виду діяльності. Підприємець має проаналізувати всі можливі варіанти формування первісного капіталу:

– залучення власних коштів чи майна (за експертними оцінками, понад 20 % малих підприємств функціонують безпосередньо у помешканні власника);

– отримання кредиту;

– лізинг, оренда;

– емісія цінних паперів;

– венчурне інвестування;

– гранти та субсидії.

Поповнення фінансових ресурсів для ведення малого бізнесу здійснюється завдяки власним та прирівняним до них коштів, мобілізації ресурсів на фондовому ринку й надходженню коштів від фінансово-банківської системи у формі кредитування. Фінансові ресурси підприємницьких структур дозволяється поділити на три групи згідно до джерел їхнього формування:

1) доходи та надходження, які утворюються завдяки власним ресурсам та прирівняним до них коштам, і включають прибуток від основної діяльності та інші доходи; прибуток від фінансових операцій; виручку від реалізації майна; цільове фінансування та забезпечення; мобілізацію внутрішніх ресурсів у будівництві; пайові та індивідуальні внески власників та членів трудового колективу; інші види надходжень;

2) кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку, а саме: продаж емітованих акцій, облігацій та інших видів цінних паперів. Це джерело для малого бізнесу є досить обмеженим, оскільки здійснювати випуск цінних паперів можуть лише господарські товариства. Для малих підприємств практично не доступні фінансові ресурси, які формуються завдяки емісії облігацій. Це пов'язано з тим, що малі підприємства не мають значних сум статутного капіталу та активів, які слугують страховим забезпеченням при емісії цінних паперів, зокрема облігацій. Українське законодавство вимагає, щоби емісія облігацій була взаємозв'язана з сумою статутного капіталу. Таким чином, малі підприємства не мають можливості випускати корпоративні облігації на значні суми. Через те не має сенсу здійснювати емісію корпоративних облігацій, оскільки витрати на їх випуск та розміщення будуть більшими, аніж отримані від них фінансові ресурси;

3) надходження коштів від контрагентів та банківської системи включають: фінансові ресурси, що надходять у формі кредитів; страхове відшкодування ризиків; пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті); залучені кошти у формі товарного кредиту; бюджетні субсидії; інші види ресурсів.

Залежно від цілей фінансування малий бізнес може формувати свої фінансові ресурси для:

1) фінансування при заснуванні бізнесу;

2) фінансування на розширення діяльності;

3) рефінансування;

4) санаційне фінансування.

Пошук стартового капіталу – це найболючіше питання для майбутніх підприємців. Пояснюється це тим, що власних коштів у власника чи співзасновників малого бізнесу, як правило, недостатньо, і виникає необхідність звертатись до зовнішніх джерел.

Для розширення діяльності використовується прибуток, банківський кредит та кошти, залучені у вигляді товарного кредиту. Банківський кредит для більшості суб'єктів малого бізнесу залишається недоступним, адже банківські установи, не маючи достатньої законодавчої захищеності своїх прав як кредиторів, не зацікавлені в кредитній підтримці малих підприємств через значну собівартість цих послуг та високі кредитні ризики.

Для суб'єктів малого підприємництва особливими є їх відносини з комерційними банками та іншими кредитно-фінансовими установами, які впливають на їх інвестиційну діяльність. На етапі створення малого підприємства у нього немає майна чи інших активів, які дозволяється надати в заставу за кредит. У зв'язку з цим власники малих підприємств для застави пропонують власне майно – будинки, квартири, машини тощо. Внаслідок чого у комерційних банків виникають проблеми в разі необхідності відчуження та реалізації заставного майна: право власності інших членів родини на майно; проживання на такій житловій площі неповнолітніх членів сім'ї; складна та витратна процедура реалізації заставного майна. На фінансові відносини поміж малим бізнесом і банківськими установами значний вплив негативного характеру мають: високі відсоткові ставки; складна процедура отримання кредиту; відсутність у малих суб'єктів високоліквідного майна чи надійних гарантій; високі ризики несвоєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за ним; ризики банкрутства чи фінансової нездатності малого бізнесу.

Найчастіше для здійснення інвестиційної діяльності суб'єкти малого бізнесу використовують чистий (нерозподілений) прибуток чи додаткові внески власників до статутного капіталу. Вибір поміж цими джерелами залежить від їх вартості. Вартість реінвестованого прибутку як джерела фінансових ресурсів визначається рівнем доходу, котрий планують отримати власники на вкладений капітал. Вартість додаткових внесків малого бізнесу також визначається рівнем доходу, котрий зможе отримати власник на даний капітал, а також рівнем доходу за альтернативними напрямами використання вільних коштів. За винятком того, грошові кошти власника призначені для споживання та формування резервів.

До фінансової діяльності належить також санаційне фінансування, що виникає при здійсненні процедури санації (фінансового оздоровлення) суб'єкта господарювання з метою виведення його з кризового стану (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Санаційні заходи з оздоровлення суб'єкта малого бізнесу

Джерелами проведення санації можуть бути кошти власників, персоналу підприємства, кредиторів, інших зацікавлених осіб.

Фінансова санація передбачає покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності, скорочення заборгованості до нормального рівня, формування достатніх фінансових ресурсів для стабільного функціонування підприємства. Здійснення санації передбачає доволі широкий діапазон заходів з оздоровлення фінансового стану підприємства.

← Предыдущая страница | Следующая страница →