Поделиться Поделиться

Сутність і функції держави, її історичні типи

Як уже підкреслювалось, в системі політичної організації суспільства держава займає особливе місце. Відносно природи її походження існують різні точки зору та концепції. Серед них: патріархальна (Арістотель, Конфуцій та ін.), психологічна (М.Вебер, Ж.Бюрдо та ін.), теологічна (ААвгустин, Ф.Аквінський та ін.), суспільного договору (Т.Гоббс, Д Локк, Ж.-Ж.Руссо та ін.), теорія насилля (Є.Дюрінг, Л .Гумплович та ін.), марксистська (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.І Ленін) та інші.

В числі наукової громадськості і сьогодні значна частина вважає, що держава існувала і існуватиме вічно (аж доки буде існувати людина, суспільство, людство), і через те вона є атрибутом людського існування, механізмом, засобом вирішення нагальних проблем людини. Надається належна увага концепції "суспільного договору".

Значна частина науковців вважає, що найраціональніше підійти до вирішення даної проблеми дозволяє діалектико-матеріалістичне розуміння історії. Згідно з ним держава існує не вічно, а є результатом розвитку суспільства, його диференціації на соціальні групи та класи. В суспільстві, в якому відбулись дані процеси сталося розходження інтересів різних соціальних груп та класів. Для того, щоби воно функціонувало злагоджено, необхідний був орган, котрий би міг ним управляти, включаючи й методи насильства. Він мав виробити й способи взаємовідносин поміж народностями, що існували в середині країни, вирішувати проблеми війни, миру та ін. Ця влада концентрувалась в руках панівних класів. Для здійснення названих функцій необхідні були й певні органи - адміністративний апарат, законодавство, суди, армія та ін. Завжди це підводило до висновку, що держава - є організацією політичної влади економічно панівного класу.

Проте панівний клас завжди прагнув виступати від імені всього суспільства, а його політична організація - в ролі політичної організації суспільства. Через те його діяльність мала включати виконання справ і функцій, що витікали із протилежних інтересів народу. Не дозволяється всі функції держави зводити лише до функції придушення, пригнічення, експлуатації (репресивним заходам). В певній мірі держава була змушена задовольняти й загальні інтереси. А за наявності зовнішньої небезпеки вона мала стати центром організації народу для боротьби з зовнішнім ворогом, хоча історія знала і протилежні факти.

Серед функцій держави найважливішою завжди виступала господарсько-економічна. А основними ознаками: надійність публічної влади (особливої системи органів і установ, що здійснюють владні функції), наявність певної території, на якому розповсюджується юрисдикція держави, і територіального поділу населення, яке залучається до управління; право, яке закріплює відповідну систему норм, що санкціонується державою; суверенітету (незалежності) й верховенства державної влади всередині і ззовні країни. Основними ознаками держави є:

- територіальне закріплення населення;

- наявність кордонів, які фіксують територію держави, де діє її юрисдикція - правові повноваження, що поширюються на всіх людей на цій території;

- наявність особливої системи органів і установ, які здійснюють функції державної влади - публічної, яка стоїть над населенням. До цих органів належить, зокрема, і спеціальний апарат примусу: армія, поліція, служба безпеки, суд, прокуратура тощо;

- система збору податків з населення, необхідних для відкриття джерела надходження коштів, потрібних для утримання державного апарату, здійснення влади в різних сферах суспільного життя.

Кожна держава виконує цілий ряд внутрішніх і зовнішніх функцій. Основними серед них є внутрішні. Зовнішні функції випливають із внутрішніх і є їх продовженням. Вони теж істотно впливають на структуру та зміст внутрішніх функцій.

Основними функціями держави соціально-демократичної орієнтації є:

а) внутрішні:

- господарсько-організаторська та господарсько-стимулююча - створення умов для розвитку виробництва на основі визнання і захисту різних форм власності на засоби виробництва;

- гуманістична - забезпечення, охорона і захист основних прав людини;

- соціальна - охорона і відновлення здоров'я, соціальне забезпечення громадян;

- екологічна - охорона, збереження й відновлення природного середовища;

- культурно-виховна - освіта, виховання, підтримка і розвиток культури;

- науково-організаторська - організація і стимулювання наукових досліджень;

- створення демократичних умов, інститутів для виявлення та врахування інтересів різних соціальних груп суспільства;

- національно-забезпечувальна - створення умов для збереження й розвитку національної самобутності народів, які проживають на території держави;

- охоронна - охорона і захист державно-конституційного ладу, законності та правопорядку та ін.

б)зовнішні:

- забезпечення обороноздатності країни та її захист від зовнішнього нападу;

- здійснення зовнішньої політики, міжнародного співробітництва у різних сферах суспільного життя;

- захист інтересів громадян у взаєминах з іншими державами;

- участь у вирішенні глобальних, господарських і наукових проблем - екологічної, енергетичної, освоєння світового океану, космосу тощо.

Кожна держава відрізняється від іншої. Це визначається тим, інтереси якого класу вона захищає, котрий економічний базис суспільства. Тобто тип держави виражає її класова сутність. Історія знає рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний та проміжні типи держави.

Будь-яка держава рабовласницького суспільства була диктатурою рабовласників, оскільки раби не брали участі в державному житті суспільства, бо не мали ніяких політичних і юридичних прав.

Феодальна держава мала численніший і складніший апарат, з великою кількістю тюрем, посиленою армією та поліцією. Спочатку територія тих країн складалась із незалежних князівств, герцогств та графств. То були держави з необмеженою владою феодалів. Проте згодом влада короля (царя) значно посилилась і вони були об'єднані в єдину державу.

Феодальна держава прикріпила до поміщицьких земель селян і розправлялась з тими, хто не хотів на них працювати. Феодал міг купити й продати селянина, вимагати від нього безплатної роботи тощо. Цьому сприяло й його безправ'я.

Виникнення капіталістичної держави було прогресивнішим явищем, оскільки перша була зацікавлена у вільній конкуренції, у ліквідації різних станів, певній рівності людей перед законом та у швидкому розвитку нового способу виробництва. Принцип наступності й спадкоємності замінювався принципом виборності керівних державних постів. Пригнічені класи формально отримали юридичні права й брали участь у виборах органів державної влади, що означало відстоювання прав особистості, людини і громадянина. Одночасно буржуазні конституції неухильно відстоювали й оберігали приватну власність, а значить і економічну нерівність людей. Проголошувалась і централізація влади, право оберігати приватну власність, вести основану на ній експлуатацію найманої робочої сили.

У XX столітті в ряді країн функціонувала соціалістична держава. Незважаючи на її приреченість в деяких країнах, слід зазначити, що вона виражала назрілу потребу в перебудові суспільства (людства) на засадах соціальної справедливості. Держава соціально-демократичної орієнтації мала забезпечувати розвиток цих засад, гармонізацію соціальних відносин, гарантувати права і свободи кожної людини.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла "Акт проголошення незалежності України". В ньому урочисто наголошується, що з моменту схвалення Акта утворюється незалежна держава - Україна. Її територія є неподільною й недоторканою. Даний Акт одержав повну підтримку на Всенародному референдумі 1 грудня 1991 року, на якому майже 92 відсотка громадян проголосували за незалежність нашої держави. Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року, в правовому відношенні завершила державотворчий процес.

Відомі й держави перехідного типу зі складною соціально-класовою структурою, які виникають в період заміни однієї суспільно-економічної формації іншою. Це "соціальна держава", "правова держава", а також держави країн так званого "третього" світу та інші.

Похожие статьи