Поделиться Поделиться

Альтернативи діалектики

Коли мова йде про альтернативу діалектики, маємо на увазі протилежний діалектиці метод пізнання, теорію розвитку, спосіб духовного освоєння світу, тобто протилежні діалектиці світоглядні та методологічні настанови. Однією з таких альтернатив діалектики є метафізика, чи метафізичний метод мислення. У цьому плані метафізика розглядається як антидіалектика. В значенні "антидіалектика" термін "метафізика" запровадив у філософію в XIX ст. Гегель.

Альтернативність діалектики і метафізики як двох концепцій розвитку і методів пізнання знаходить відповідний вияв:

а) у розумінні зв'язків предметів та явищ. Діалектика визнає взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ, а метафізиці притаманні роз'єднання, розмежування окремих елементів, властивостей предмета і предметів один від одного та їх осмислення як ізольованих. Внаслідок цього в метафізиці відображаються лише безпосередні, зовнішньо очевидні взаємозв'язки, тоді як глибинні, внутрішні зв'язки залишаються поза увагою;

б) у розумінні спрямованості розвитку. Діалектика вбачає джерело руху і розвитку у внутрішній суперечності речей і явищ, у єдності та протидії протилежностей. Метафізика заперечує внутрішнє джерело розвитку - саморозвиток. Причину розвитку природи і суспільства вона вбачає в якомусь зовнішньому поштовху, тобто знаходить його поза самими предметами і явищами;

в) у розумінні характеру розвитку, "механізму" переходу від старої до нової якості. З точки зору діалектики таким "механізмом" є єдність поступового, кількісного і стрибкоподібного, якісного розвитку. Метафізика розглядає розвиток чи як "стрибок" якості, чи тільки як просте, кількісне зростання того самого, тільки як зменшення чи збільшення, як повторення тих самих станів;

г) у розумінні спрямованості розвитку. Розвиток сутнього відбувається по прямій, по колу чи якимось іншим шляхом? Діалектика, як відомо, виходить з того, що розвиток відбувається за аналогією за спіраллю, оскільки в процесі розвитку є повтори, повернення назад, відтворення того, що було, проте на вищій основі. Метафізика і тут займає односторонню позицію, абсолютизуючи чи всезагальне піднесення, чи всезагальний занепад, регрес, чи круговий, застійний характер усякого розвитку, таким чином фактично заперечуючи його.

д) У розумінні методу пізнання. З точки зору діалектики, щоби справді знати предмет, необхідно охопити, вивчити всі його сторони, всі зв'язки і опосередкування. Треба розглядати предмет у його розвитку, саморусі, зміні. Для метафізики характерна однобічність, абсолютизація, прямолінійність, закостенілість, негнучкість.

Таким чином, метафізика - це таке розуміння світу і такий спосіб мислення, при якому ігноруються чи спрощено розглядаються взаємозв'язки і взаємодії явищ та предметів, а процес розвитку тлумачиться як кількісне збільшення об'єктів без їх якісної зміни.

Хочеться також раз підкреслити, що метафізика як метод пізнання є відображенням певних особливостей процесу пізнання: його початку, емпіризму, поверховості, абсолютизації відносної істинності таких знань, їх неповноти, тобто відображенням таких характеристик буття та його пізнання, які охоплюються діалектикою чи становлять її деякі елементи. Метафізика - це історично неминуча філософська теорія розвитку, метод пізнання, що посідають певне місце в розвитку філософії.

Догматизм

Одним із негативних виявів метафізичного способу мислення, якому властива підміна аналізу живої дійсності закостенілими, незмінними формулами, є догматизм. Це спосіб засвоєння і застосування знань, у якому те чи інше вчення чи положення сприймаються як закінчена вічна істина, як догма, використовуються без урахування конкретних умов життя. Догматизм виходить з незмінних, раз і назавжди даних формул, знань, які не можуть збагачуватися в процесі розвитку пізнання. Раз є певна істина, то вона згідно з догматизмом правильна для будь-якого випадку, для будь-яких умов розвитку. Відомо, якому негативну роль відіграв догматизм на зламі XIX і XX ст., коли фізика зіткнулася з принципово новою природничо-науковою картиною світу, проте намагалася чіплятися за класичну механіку, з позиції якої нову картину світу зрозуміти було неможливо. Великої шкоди догматичні стереотипи завдають сьогодні при спробах пояснення складних процесів соціально-політичного життя нашої країни з позицій учорашнього дня.

← Предыдущая страница | Следующая страница →