Поделиться Поделиться

БАТАЙ (BATAILLE) ЖОРЖ

(1897-1962) - франц. філософ, літературознавець, критик, мистецтвознавець та етнограф. Представник франц. структуралізму. Один із попередників філософів-постмодерністів. У процесі свого філософського розвитку зазнав впливу з боку Геґеля, К. Маркса, Л. Шестова, Ф. Ніцше та З. Фройда. Осн. твори: "Внутрішньої досвід" (1943), "Література і зло" (1957).

Творчість Б., в якій знайшла відображення франц. стилістика філософування, обумовлена своєрідною рецепцією філософського вчення Ніцше. Вона знаходиться на перетині літературного та філософського дискурсів, це переплетення філософсько-літературних проблем. Б. не лише не визнавав жодних філософських інституцій, проте й не вважав себе філософом.

Намагався виявити в людському "я" рівень чистого існування, позбавленого будь-яких атрибутів.

О. П. Варениця

БІЛЬШОВИЗМ

Радянський варіант тоталітарного типу суспільної свідомості (див. вступну статтю до частини).

БІНСВАНҐЕР (BINSWANGER) ЛЮДВИҐ

(1881-1966) - швейц. психіатр та філософ, засновник екзистенційного аналізу. Голова Швейцарського психоаналітичного тов-ва (1910). Великий вплив на становлення його світогляду справили З. Фройд, К. Юнґ та М. Гайдеґґер, а також неокантіанство та феноменологія. Твори Б. внесли вагомий вклад у розвиток філософсько-психологічної думки XX ст. Осн. твори: "Головні форми та пізнання людського існування" (1942), "Генрік Ібсен та проблема самореалізації в мистецтві" (1949) та ін.

У 30-ті pp. XX ст. Б. здійснив переосмислення психоаналітичних ідей З. Фройда, запропонував власну версію психоаналізу - "екзистенційний аналіз". Одним з перших використав ідеї та методологію екзистенційної філософії для аналізу різних теоретичних та клінічних проблем. Розробляючи власне філософсько-антропологічне вчення, яке сприяло посиленню антропологічних компонентів у психоаналізі, Б. спирався на Гайдеґґерову екзистенційну аналітику.

Розробка питань філософської антропології репрезентована в головній роботі - "Головні форми та пізнання людського існування". Б. вводить модус "буття-один-з-одним", в якому час і простір специфічно структуровані, а Я і Ти постають як неподільні та незілляні. Вважав, що бути людиною "означає любити". У любові вбачав таємницю людини. Постулював істинне буття як "буття-у-любові".

О. П. Варениця

БЛАНШО МОРІС

(1907-2003) - франц. письменник, філософ, літературний критик. На Б. вплинули Ф. Ніцше, Ж. Батай, М. Гайдеґґер. Погляди Б. дозволяється охарактеризувати властивим йому коливанням у творчості - від літератури до філософії; від радикальних філософських опозицій до викладення суб'єктивного досвіду внутрішніх переживань. Багато з постмодерних філософів (М. Фуко та ін.) вважають Б. своїм учителем. Осн. праці: "Темний Тома" (1941), "Простір літератури" (1955), "Остання людина" (1957), "Нескінченна розмова" (1969), "Дружба" (1971), "Письмена краху" (1980).

Воля до влади у філософії, за Б., має бути виявленням алогічного, тобто тієї сфери людської сутності, яка знаходиться поза розумом, а для цього необхідно подолати розумове начало в людині. Мова завжди, у будь-яких своїх проявах (лінгвістичному, семіотичному, літературному, риторичному) з необхідністю виявляє позицію людини. Через мову можливе з'ясування людської волі до влади. Перехід будь-чого з немовної форми в мовну за допомогою суб'єкта мовлення є, за Б., вправою в намаганні володіти. Безвладне в мисленні можливе лише за умови уникнення будь-якої суб'єктивності. Безвладне полягає в грі вживання слів, притаманних соціальному осередку (таких як "влада", "закон", "революція", "філософія"), проте при цьому не мається на увазі їх конкретна соціальна належність.

Писати щось, що не дозволяється ідентифікувати як "книгу", - значить скасовувати будь-які межі, закони, згідно вивільняючи волю до влади, вічне повернення, позбавлення меж, - волю до влади як дещо інше по відношенню до тривіального сенсу володіння.

Людина, за Б., є максимально емпірично розірваною істотою, є масою розрізнених крапок, знаків, що не впорядковані і роз'єднані, несубстанційні. Через те і метод дослідження людини має бути відповідним людській сутності, а значить не науковим, тобто таким, що репрезентує цілісне уявлення про світ.

М. С. Кириченко

← Предыдущая страница | Следующая страница →