Поделиться Поделиться

ТОТАЛІТАРИЗМ

(від лат. - цілий, цілісний) - наростання тенденцій унітаризацїї, уніфікації, космополітизації, "інтернаціоналізації" в житті сучасного людського суспільства. Негативні наслідки подібної тенденції відображувала також прадавня міфологічна свідомість, відповідаючи на рух реальності від хаосу до Космосу знаменитим міфом про Прокруста.

Сучасною реакцією на активізацію універсально-впорядковуючих (навіть "вирівнюючих") чинників, що виявилася у феномені "масовості" на поч. XX ст., була праця ісп. філософа Х. Ортега-і-Ґассета "Бунт мас" (1930). Одиниці, що утворюють сьогодні юрби, маси, існували й раніше, проте не в "масовій" формі - "розпорошені по світу малими групами чи самотні, вони, очевидно, жили життям розбіжним, відокремленим і віддаленим... Тепер раптом... наш погляд всюди зустрічає юрби... Юрба раптом стала видима і влаштувалася на кращих місцях у суспільстві. Раніше, коли вона існувала, то лишалася непомітною, займала задній план суспільної сцени; тепер вона вийшла наперед аж до рампи" (Ортега-і-Гассет X. Бунт мас // Вибрані твори. - К., 1994. - С. 16-17). Маса - це рядова людина, "якісна однорідність, суспільна безформність... людина, що не відрізняється від інших... є повторенням загального типу" (там само. - С. 17). Людина маси є "такою, як усі", для неї жити означає щомиті бути тим, чим вона вже є, вона почуває себе тріскою, "задоволеною тим, що її несе течія". Маса діє безпосередньо, накидаючи свої смаки всім за допомогою матеріального тиску. "Маса гадає, що має право накидати й давати законну силу своїм кав'ярним мудруванням. Для сьогоднішнього дня характеристично, що простий ум, знаючи, що він простий, осмілюється проголошувати своє право на простацтво і, де хоче, накидає його" (там само. - С. 20). Специфіка масової свідомості виявляється в орієнтації вже не на пошук творчих можливостей осягнення реальностей життя, а на консервацію й відтворення досягнутого "порядку" життя, на консолідацію людської маси з метою її тоталітаризації, підвищення рівня її "пересічності", "усередненості". Підірваний кризою розуму раціоцентризм поступається місцем соціальній міфології. Зруйнувавши феодальні форми спільності - станову, цехову тощо, - людина новочасного (новоєвропейського) суспільства негативно переживає свою свободу в почуттях самотності, "бездомності", "безпритульності" та ін. Він жахає ця ситуація, і вона, за висловом амер. філософа Е. Фромма, здійснює "втечу від свободи" в нові форми залежності (солідарності) - це і є відкритий Ортеґою-і-Ґассетом "бунт мас". Такими новими формами залежності і виявляються, зокрема, класова чи расова спільності з відповідними новоміфологічними утвореннями - "міфу класу" і "міфу раси", які миттєво стають своєрідними міфореаліями сучасного ("модерного") світу. "Втеча від свободи" (точніше - від відповідальності) супроводжується пошуками міфологічного "героя", готового прийняти на себе відповідальність за долю свого народу й повести його за собою - у "світле майбутнє" комунізму, чи ж до "тисячолітнього Райху". Такі герої - "вождь", "фюрер", "дуче", "каудильйо" тощо - справді з'являються, і тоді маса "упорядковується в тоталітарну суспільну систему - соціалістичну, нацистську, фашистську, фалангістську й подібні. Особливо сприятливі умови для подібних тоталітарних режимів виникають через певні історичні умови в XX ст. у ряді держав світу - найпотужнішими серед них були більшовицько-рос. імперія СРСР і нацистська Німеччина.

І. В. Бичко

ТОФФЛЕР АЛВІН

(нар. 1928) - амер. філософ-футуролог, соціолог, публіцист, автор одного з варіантів концепції постіндустріального суспільства. Головні праці: "Футурошок" (1970), "Третя хвиля" (1980), "Нова парадигма влади (знання, багатство, сила)" (1990). Аналізуючи ситуацію занепаду старих і виникнення нових галузей промисловості, Т. у роботі "Третя хвиля" описує постіндустріальний світ, в якому провідну роль відіграють інформаційні технології. Автор доводить, що людство розвивається стадіально, хвилеподібно. Одна хвиля крокує за іншою. Таких стадій-хвиль нараховується три. До теперішнього часу людство пережило дві великі "хвилі" змін, кожна з яких практично знищила попередні культури чи цивілізації. Перша - аграрна революція, яка продовжувалася ціле тисячоліття. Друга - становлення індустріальної цивілізації - тривала три століття. Зараз у суспільстві відбувається перехід до третьої "хвилі" - інформаційної, яка несе з собою зовсім новий стиль життя, котрий заснований на поновлюваних енергетичних джерелах, на методах виробництва, які довели несучасність більшості виробничих ліній, на новому суспільному інституті, котрий автор називає "електронний котедж", на радикально змінюваних школах і корпораціях майбутнього. Прийдешня цивілізації! готує для людства новий кодекс поведінки, звільняє від стандартизації, синхронізації і централізації, від концентрації енергії, грошей і сил. Нова цивілізація несе в собі специфічний світогляд, свої способи контакту з часом, простором, логікою і причинно-наслідковими зв'язками, а також власні принципи управління майбутнім. Велику увагу Т. приділяє оцінці перспектив розвитку комп'ютерних мереж і робить висновок, що в майбутньому така мережа зможе об'єднати весь світ. Інформаційне суспільство за Т. буде засноване на загальнопланетарні і насичених інформаційних зв'язках, високоефективних екологічною технологіях, більш рівномірному розселенні людей (дезурбанізація і більш тісних контактах виробника та споживача, чим це можливо на глобальному ринку. Т. вважає, що за своїм значенням перехід від індустріального суспільства до інформаційного дозволяється співставити з виникненням сільського господарства в часи неолітичної революції. Таким чином, індустріальне суспільство переходить у свою найвищу стадію розвитку - інформаційне, суперіндустріальне суспільство. Суспільство, де людина з останніх сил намагається конкурувати в процесі виробництва з машиною. Інформаційне суспільство - суспільство Футурошока, де постає проблема масової неукоріненості людей в суспільному бутті та її серйозні дестабілізуючі наслідки. Феномен сучасної контркультури по суті виникає як протест проти теперішньої секулярної пустоти, нав'язливого матеріалізму і суєтності нинішнього суспільства. Проте Т. розглядає подібне явище не лише як форму протесту, а як відображення пошуків смислу та ідентичності серед пустоти, яка є результатом краху традиційних суспільств, дезорієнтації людей і втрати ними ідентичності. Багато уваги Т. приділяє проблемі інституту сім'ї в умовах інформаційного суспільства. Система сім'ї стала настільки складною і багатоманітною, що кожний може найти власну нішу, обрати стиль сім'ї. У роботі "Футурошок" автор висуває ряд перспективних форм сімейних відносин: бебіторіум, професійне батьківство, модульна сім'я, гостьові шлюби, екстериторіальні шлюби, сукупна сім'я.

У багатьох працях Т. піднімаються проблеми сучасного стану релігії. Він неодноразово говорить про релігію як один з основних факторів всезагального порядку. Говорячи, що світ йде до тотального, всезагального придушення прав людини, Т. згадує про "теологічну державу" як про можливий варіант. Може статися так, що в ім'я і заради спасіння людства від загибелі виникне необхідність у зменшенні людських прав і релігійної свободи. За нормальних умов нехтування конституційними правами людини у всесвітньому масштабі неможливе. Проте за умови загальномасштабної кризи, трагедії, екологічних спазм чи економічного потрясіння така теологічна держава є досить прийнятною.

Ідеї Т. є актуальним на сьогоднішній день. Вони співзвучні з доктринами Белла, Фукуями, Гантінгтона, Ардрі та багатьох інших філософів-футурологів.

Н. А. Аверкіна

Похожие статьи