Поделиться Поделиться

Виробничі відносини, їх сутність та структура

В процесі функціонування продуктивних сил поміж людьми складаються певні зв'язки, які становлять складну структурно-функціональну та ієрархічно-супідрядну систему. Вони й становлять так звані виробничі відносини. Ведучими серед них є відношення до засобів виробництва, тобто форми власності. Вони й визначають тип виробничих відносин і зв'язків поміж людьми в процесі самого виробництва. Сюди ж відносяться Й зв'язки поміж людьми в процесі обміну, розподілу та споживання (після виготовлення продукта), а також ті, що обумовлюються виробничою спеціалізацією, відносини співробітництва й підпорядкування та інші (аж до сфери побуту). їх називають також й організаційно-економічними та соціально-економічними.

У процесі виробництва люди виробляють матеріальні цінності, потім їх розподіляють, обмінюють і споживають. Таким чином, виробничі відносини - це сукупність відносин, зумовлених виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ. Вони виникають, формуються й функціонують у процесі матеріального виробництва, незалежно від волі Й свідомості людей. Як уже говорилось, відносини до засобів виробництва є основою економічної системи будь-якого суспільства. "Власність" як економічна категорія відображає певну суспільну форму привласнення людьми матеріальних благ І насамперед засобів виробництва та його результатів (продуктів). Кому відносять засоби виробництва, через те й належить створений з їх допомогою продукт, тобто матеріальні блага. Коли засоби виробництва перебувають у приватній власності, то й продукт виробництва привласнюється цими власниками, коли ж у державній, то створений продукт привласнюється державою.

Нині, коли досить важливу роль відіграє система управління, великого значення набувають відносини, що складаються в сфері підбору і розстановки кадрів (врахування здібностей, досвіду, інтересів, запитів й кадрової політики в цілому). Тобто, система виробничих відносин починається від відносин окремих виробників до основоположного відношення (до засобів виробництва).

Як уже зазначалося, головними із виробничих відносин є відношення до засобів виробництва. На основі останніх виникають всі інші. В одних умовах вони набувають форму співробітництва і взаємодопомоги, в інших - панування й підлорядкування (рабство, кріпацтво та ін.). У останніх суспільство розділяється на антагоністичні класи, що справляє безпосередній вплив на розподіл вироблених благ. Іншими словами, економічні відносини (виробництво, обмін, розподіл, споживання), становлять ядро виробничих відносин, визначають зміст усіх інших відносин, тобто мають системоутворюючий характер.

Виробничі відносини надають іншим відносинам, та й самому суспільству, історично визначену соціальну якість, тобто виступають об'єктивним критерієм для визначення конкретно-історичних типів суспільства. За допомогою них дозволяється фіксувати загальне в історії різних країн та народів і пізнавати закони розвитку суспільства. Наприклад, у господарсько-трудових відносинах реалізуються взаємозв'язки поміж працівниками трудового процесу: один по відношенню до іншого і до своєї діяльності, що пов'язані з вимогами організації та управління виробництвом і технічним забезпеченням. Сюди входять відносини й поміж робітниками різних спеціальностей, організаторами та виконавцями в рамках одного виробництва, відносини поміж підприємствами різних форм власності й виражають відносини власності. На особистісному рівні дані відносини входять у тісний зв'язок з соціально-побутовими, безпосередньо виражають характер міжособистісного спілкування і взаємин людей на виробництві та в інших сферах життя. Цим самим обумовлюється соціально-психологічний та морально-світоглядний стан суспільства.

В свою чергу, виробничі відносини залежать і від інших соціальних зв'язків. Через те й вдосконалення їх здійснюється як по економічній, такі по соціальній лініях. Наприклад, розподіл, обмін, споживання не слід вважати лише економічним явищем, а й соціальним. А без досягнення соціальної справедливості, не можливе вдосконалення й економічної сторони виробничих відносин та й усього суспільства. Недоліки в системі господарсько-економічного механізму породжують негативні явища й в інших сферах. Зрівнялівка, порушення міри праці й міри споживання призводять до порушення соціальної справедливості, бездуховності людей, скептицизму та зниження моральних стимулів праці. Показником цього є падіння моралі, зростання пияцтва, розповсюдження наркоманії та ін., шо призводить до зниження вимогливості, дисципліни й відповідальності.

В міру вдосконалення суспільства, ускладнення вирішуваних завдань роль людського фактора постійно зростає, оскільки в ньому концентрується діалектика продуктивних сил та виробничих відносин (людина - і головна продуктивна сила, і головна фігура виробничих відносин). Через те й форми відносин впливатимуть на продуктивні сили, визначатимуть продуктивність праці тощо.

Розвиваючись у нерозривній єдності, продуктивні сили й виробничі відносини створюють складну структуру матеріального виробництва, історично конкретний спосіб виробництва. Зміни у виробництві, перш за завжди, розпочинаються в системі продуктивних сил, які є найбільш рухливим елементом. Даний розвиток пов'язаний, головним чином, із вдосконаленням знарядь праці й прогресом техніки. В ньому розвивається й сама людина, вдосконалюються її потреби, як спонукальна причина розвитку виробництва, збагачується виробничий досвід людей, підвищується рівень їх кваліфікації, поглиблюється й розширюється професійний розподіл праці, спеціалізація. В свою чергу, це призводить до змін у виробничих відносинах. Таким чином, прогрес у продуктивних силах позитивно впливає на розвиток виробничих відносин у рамках відповідності останніх характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Тобто, котрий зміст продуктивних сил, така й має бути форма їх існування. Проте виробничі відносини - не пасивний елемент в системі матеріального виробництва. Коли вони відповідають характеру і рівню розвитку продуктивних сил, то це прискорює процес їх розвитку. Коли - ні, то гальмують його. В цьому й проявляється активна роль виробничих відносин. Таким чином, відповідність виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил виступає основним принципом розвитку матеріального виробництва. І завжди ж виробничі відносини не можуть постійно відповідати розвитку продуктивних сил. Досягнута ними відповідність на певному етапі згодом порушується і знову виникає суперечність, яка завжди поглиблюється і вимагає свого розв'язання (іноді у формі соціальної революції).

Даний закон діє як у рамках однієї формації, одного способу виробництва, так і поміж ними. Вимога внутрішньо-формаційної дії цього принципу є джерелом суспільного розвитку. Особливо він проявляє свою активність в умовах НТР, коли протиріччя існують всюди й завжди і постійно існує потреба у їх розв'язанні.

Контрольні запитання:

1. Що таке Всесвіт, природа, планета, дійсність, буття?

2. У через що сутність суспільного виробництва?

3. Що таке матеріальне виробництво?

4. Що ви розумієте під духовним виробництвом?

5. Яка структура продуктивних сил? їх роль у житті суспільства.

6. Що таке виробничі відносини?

7. Що і через що є основою суспільного розвитку?

8. Головні ознаки геосфери, біосфери, техносфери, антропосфери, соціосфери, ноосфери.

9. Сутність основних концепцій "географічного детермінізму" та геополітики.

Теми рефератів:

1. Матеріальне і духовне виробництво, їх діалектика.

2. Людина як головна продуктивна сила людства.

3. Сутність і роль науково-технічної революції в розвитку сучасного суспільства.

4. НТР і проблеми моральності.

Рекомендована література:

1. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М. 1998.

2. Гаджиев К.С. Введение в геополитику. - М., 1998.

3. Злобін ЮЛ. Основи екології. - К., 1998.

4. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології. - К., 1999.

5. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 13.

6. Петров В. Походження українського народу. - К., 1992.

7. Потер К. Відкрите суспільство та його вороги. - К., 1994. - Т. 2.

8. Проблемы экологии и основные пути ее решения. - К., 1993.

← Предыдущая страница | Следующая страница →