Поделиться Поделиться

Адекватне вираження ясних даностей. Однозначні терміни

...Феноменологія не намагається бути нічим іншим, аніж вченням про сутності в межах чистої інтуїції; на показово уявних даностях трансцендентально чистої свідомості феноменолог безпосередньо споглядає сутності й фіксує своє споглядання у поняттях, тобто термінологічно. Слова, якими він користується, можуть походити із загальновживаної мови, вони можуть бути багатозначними і невизначеними у своєму первинному смислі. Проте, як тільки вони, виявляючись вираженням актуального, збігаються з даними інтуїції, вони набувають певного, hic et nunc актуального та ясного смислу: коли апелювати до такого їх смислу, то їх дозволяється науково фіксувати... Наука можлива лише тоді, коли результати мислення зберігаються у вигляді знань, коли дані результати набули форми системи висловлювань і їх дозволяється застосовувати для подальшого мислення, коли висловлювання є чіткими за своїм логічним смислом, проте можуть бути зрозумілими чи актуальними в міру судження вже поза ясністю самих уявлень, які закладені в їх основу, тобто вже поза баченням цих основ... Сюди також слід віднести таке: ті самі слова і положення мають однозначну визначеність з певними інтуїтивно осягнутими сутностями, які "виконують їх смисл". На основі інтуїції, а також окремих, чітко осягнутих споглядань, дані слова і положення наділяються і природними значеннями...

Метод цілковито ясного схоплювання сутності

Цілком ясному схоплюванню сутності притаманна та перевага, що за своєю сутністю дає можливість з абсолютною певністю ідентифікувати і розрізняти, експлікувати і поєднувати, тобто з ясним "поглядом" здійснювати будь-які "логічні" акти. До таких актів відносять акти схоплювання сутності, на предметні кореляти яких переносяться... більш прояснені тепер нами відмінності відносно ступеня ясності...

Таким чином у цілому і в цілому метод, котрий становить основу методу ейдетичної науки взагалі, вимагає від нас, щоби ми рухалися вперед крок за кроком. Цілком можливо, що окремі інтуїції, які слугують цілям осягнення сутності, є ясними вже через те, що дають змогу в повній ясності отримати дещо сутнісно-всезагальне... Звернемо увагу також на одне: ймовірно, надмірно було б стверджувати, що очевидне схоплювання сутності кожного разу потребує повної ясності відносно закладених в основу деталей, їх конкретності. Найбільш загальних істотних відмінностей, наприклад поміж кольором та звуком, сприйняттям та волею, цілком досить для того, щоби дати показовий взірець на нижньому щаблі ясності. Припускається, що поміж ними вже цілковито дано найбільш загальне, рід (колір узагалі, звук узагалі), однак не відмінність... Уявіть собі суть справи за допомогою живої інтуїції.

Метод прояснення сутності та роль сприйняття у ньому. Привілейоване становище нескутої фантазії

Виокремимо такі особливо важливі риси методу сутнісного схоплювання. Від загальної сутності безпосередньо інтуїтивного сутнісного осягнення невід'ємним є те, що воно - ми й раніше надавали цьому особливого значення - може здійснюватися на основі просто лише того, що ми викликаємо у собі показові деталі. Таким чином, таке викликання, наприклад фантазія, може бути цілковито ясним, що припускає цілковите схоплювання та споглядання сутності. В цілому сприйняття, яке надає саму достеменність, має перевагу поряд з усіма іншими видами викликання, особливо зовнішнє сприйняття. І при через те не просто як акт осягнення у досвіді, котрий надає підґрунтя для констатації наявного існування - про що поки не йдеться, а як фундамент феноменологічних сутнісних констатацій. Зовнішнє сприйняття має цілковиту ясність стосовно всіх тих предметних моментів, які насправді досягають у ньому ясності, і, згідно досконалості, через якому вони є достеменними. Однак сприйняття за можливої співучасті та рефлексії, протилежно спрямованої на нього, пропонує також деякі ясні й ті, що витримують критику, окремі одиничності для загального сутнісного аналізу у феноменологічному дусі, навіть конкретніше - для аналізу актів. Так, гнів випаровується завдяки рефлексії і за своїм змістом швидко модифікується. Він не завжди перебуває у тій готовності, що й сприйняття, та його не породити в міру необхідності простими експериментальними засобами. Рефлексивно дослідити гнів у його достеменності означає вивчати гнів, котрий тане та випаровується... Зовнішнє ж сприйняття, незрівнянно більш доступне, навпаки, не "тане" і не "випаровується" внаслідок рефлексії; його загальну сутність, як і сутність загальних його компонентів та сутнісних корелятів, ми можемо вивчати в межах достеменності, особливо не переймаючись їх ясністю... Поміж іншим, ми можемо абстрагуватися від усього цього. Є передумови для того, щоби у феноменології, як і в усіх інших ейдетичних науках, викликанню, а точніше вільному фантазуванню, надавали перевагу порівняно зі сприйняттям, причому навіть у феноменології самого сприйняття, правда, за винятком феноменології даних відчуття.

Геометр у своєму дослідницькому мисленні незрівнянно більше оперує з фігурою чи з моделлю у фантазії, ніж у сприйняті, причому геометр "чистий", тобто такий, котрий не користується алгебричною методикою. Правда, у фантазії він прагне ясності споглядання, від чого звільняють його малюнок чи модель. Однак, малюючи і моделюючи, він насправді обмежений, тоді як фантазуючи, він користується незрівнянною свободою, оскільки може вільно змінювати уявні фігури, пробігати по цілих континуумах модифікованих форм, народжуючи так нескінченну множину нових фігур... Через те нормальне становище таке, що малюнок випливає з фантастичних конструкцій, зі здійснюваного на засадах фантазії ейдетичного чистого мислення...

У найбільш загальному сенсі нічим не відрізняється від цього позиція феноменолога, котрий має справу з тими переживаннями, які підлягають редукції та з їхніми сутнісними корелятами. І феноменологічних сутнісних утворень нескінченно багато. Допоміжним засобом достеменної даності він може користуватися лише обмежено. Правда, в його повному розпорядженні, причому в їх достеменній даності, всі головні типи сприйняття і викликання - вони є доступними йому як перцептивні екземпліфікації для цілей феноменології сприйняття, фантазії, пригадування тощо. Так само він розпоряджається у сфері достеменності, - стосовно найбільш загального - прикладами суджень, припущень, почуттів, хвилювань. Однак, зрозуміло, він розпоряджається прикладами не всіх утворень, як не розпоряджається геометр малюнками та моделями всіх безмежно багатоманітних видів тіл... Необхідно тренувати фантазію відносно досягнення цілковитого прояснення, без якого тут не обійтися; необхідно тренувати її у вільній перебудові даностей фантазії, однак насамперед необхідно запліднити фантазію вкрай різноманітними і чіткими спостереженнями за сферою достеменної свідомості... А через те, за умови відомої пристрасті до парадоксів, справді, ми можемо стверджувати, твердо дотримуючись істини, - та за умови чіткого розуміння багатозначущого смислу, - що "фікція" становить життєвий елемент феноменології, як і всіх ейдетичних дисциплін, що фікція - джерело, з якого (вона) черпає пізнання "вічних істин",

Феноменологія як дескриптивне вчення про сутності чистих переживань

Стосовно феноменології, то вона має намір бути дескриптивним вченням про сутності трансцендентально чистих переживань за умови феноменологічної установки, та подібно до кожної дескриптивної, такої, що не субструює і не ідеалізує, дисципліни, вона містить свою правомірність у самій собі. Будь-які переживання, що підлягають редукції і які дозволяється схопити лише через чисту інтуїцію відносять феноменології як її власність, і саме вони е для неї джерелом абсолютного пізнання.

Однак варто пильніше придивитися, щоби дізнатися, якою мірою на феноменологічному полі з його численною множиною ейдетичних конкретностей справді зможуть ствердитися наукові дескрипції та на що вони можуть виявитися тут здатними.

Своєрідність свідомості взагалі полягає в через те, що вона є флуктуацією, яка триває у найрізноманітніших вимірах, таким чином, тут не може бути навіть і мови про понятійно-точну фіксацію яких-небудь ейдетичних конкретностей та моментів, котрі безпосередньо конституюють їх. Коли взяти, наприклад, переживання, яке має відношення до категорії "речова фантазія", як воно дано нам у феноменологічно-іманентному сприйнятті чи у будь-якому іншому (такому, що обов'язково зазнало редукції) спогляданні, то феноменологічно одиничним (ейдетичною одиничністю) і буде само уявлення про річ у фантазії в усій повноті його конкретності, з яким воно протікає у потоці переживань... Феноменологія лише жертвує індивідуацією, усе ж сутнісне наповнення вона в усій повноті його конкретності підносить до ейдетичної свідомості, розглядаючи її як ідеально самототожну сутність. ...Ця сутність є доступною для стійкого розрізнення, для послідовної ідентифікації, для строгого понятійного схоплювання... Так, ми описуємо і разом із тим визначаємо у строгих поняттях (у міру руху) родову сутність сприйняття і сутність підлеглих різновидів, як-от: сприйняття фізичної речовинності, живих тварин, як і сутність пригадування взагалі, відчуття взагалі, воління взагалі і т. ін. Однак їм передують також найвищі загальності, такі як переживання взагалі, cogitatio взагалі, - вони вже уможливлюють повні сутнісні дескрипції."

← Предыдущая страница | Следующая страница →