Поделиться Поделиться

Двозначність сучасної онтології

Ідентифікація розуміння буття з повнотою конкретного існування ризикує спочатку втопити онтологію в існуванні. Ця філософія існування, від якої для власної зручності відмовився Гайдеггер, є лише протилежною, проте неминучою складовою його концепції онтології. Історичне існування, що цікавить філософа настільки, наскільки є онтологією, цікавить людей і літературу, бо воно - драматичне. Коли філософія й життя переплутані, то невідомо, чи схиляються до філософії, позаяк вона є життям, чи тримаються життя, позаяк воно є філософією. Суттєвий внесок нової онтології може проявитися в його протистоянні класичному інтелектуалізмові. Зрозуміти знаряддя означає не бачити його, проте вміти ним користуватися; зрозуміти наше становище в дійсності - це не визначити його, проте перебувати в чуттєвій даності; зрозуміти буття - це існувати. Завжди вказує, здається, на розрив із теоретичною структурою західної думки. Думати - це більше не споглядати, проте залучатися, бути зануреним у те, що думають, бути втягненим драматичною подією буття-у-світі.

Комедія починається з найпростіших наших жестів. Кожен із них містить у собі якусь неминучу невправність. Простягаючи руку, щоби присунути стілець, спричиняю зморшку на рукаві піджака, лишаю подряпини на паркеті, мимоволі струшуючи попіл з моєї цигарки. Роблячи те, що хотів зробити, я чиню тисячу речей, яких не прагнув. Дія не була чистою, залишилися сліди. Знищуючи дані сліди, залишаю інші. Коли Шерлок Холмс застосує своє вміння до неуникної брутальності кожного з моїх починань, то комедія перетвориться на трагедію. Коли невправність дії обертається проти поставленої мети, ми опиняємось у суцільній трагедії. Лай, аби запобігти здійсненню зловісних віщувань, заходиться робити саме те, що необхідно для їх виконання. Едіп своїми успішними діями працює на поразку. Немовби дичина, що на рівнині, вкритій снігом, біжить по прямій лінії від галасу мисливців і залишає саме ті сліди, які принесуть їй згубу.

Таким чином, ми є відповідальними по той бік наших намірів. З погляду, котрий керує дією, неможливо запобігти вчинку через недогляд. Наш палець - поміж зубчастими коліщатами, речі обертаються проти нас. Це засвідчує, що наша свідомість і наше опанування дійсності завдяки свідомості не вичерпують наших взаємин із нею, що ми присутні в ній всією суцільністю нашого буття. Саме те, що усвідомлення реальності не збігається з нашим існуванням у цьому світі, найбільше вразило літературний світ у філософії Гайдеггера.

Проте досить швидко філософія існування поступається місцем онтології. Даний факт втягненого буття, ця подія, в якій я стаю учасником, з'єднаним із тим, хто повинен бути моїм об'єктом завдяки стосункам, які не обмежуються думками, - це існування витлумачується як розуміння. Відтоді перехідний характер дієслова "пізнавати" додається до дієслова "існувати". Перша фраза "Метафізики" Арістотеля "Всі люди за природою прагнуть пізнання" залишається істинною для філософії, якому легковажно вважали не гідною уваги інтелекту. Онтологія з'являється не лише, аби увінчати наші практичні взаємини з буттям, як споглядання сутностей у десятій книзі "Нікомахової етики" увінчує чесноти. Онтологія - це сутність усіх взаємин із буттям і навіть усіх відношень у бутті. Хіба факт, що суще є "відкритим", не належить до самого факту свого буття? Наше конкретне існування витлумачується у функції його входження у "відкритість" цього буття взагалі. Ми існуємо в кругообігу розуміння з реальністю - розуміння є тією подією, якому артикулює існування. Будь-яке нерозуміння є лише недостатнім способом дій розуміння. Виявляється, таким чином, що аналіз існування й того, що називається ecceite(Da) ("Ось-цевість"), є лише описом сутності істини, умови самої інтелігібельності буття.

← Предыдущая страница | Следующая страница →