Поделиться Поделиться

третій. Питання методики та проблематика чистої феноменології

перша. Попередні методичні міркування

Особливе значення методичних міркувань для феноменології

Коли ми будемо дотримуватися норм, які нам приписують феноменологічні редукції, коли ми точно згідно до їх вимог виключимо всі трансценденції та звідси будемо брати переживання в їхній чистоті за їх власною сутністю, то перед нами відкриється, згідно з викладеним вище, поле ейдетичного пізнання. Після того, як ми подолаємо початкові труднощі, воно постане як нескінченне поле, що простягається на всі боки. А саме багатоманітність способів і форм переживання разом з усіма їх реальними та інтенціональними складовими сутностей невичерпна, а через те невичерпним є й розмаїття засадничих усередині них сутнісних взаємозв'язків та аподиктично необхідних істин. Таким чином, наше завдання полягає в через те, щоби обробляти це нескінченне поле притаманного свідомості апріорі... Однак з чого тут правильно розпочинати? Насправді початок тут є найскладнішим, і ситуація незвичайна... Тут усе зовсім не так, як з даними природної установки, особливо з об'єктами природи, які добре нам відомі з безперервного досвіду, з інтелектуальних вправ, що тривають ось уже тисячі років; коли ми спробуємо самостійно продовжувати та просувати їх пізнання, нам уже відомі різноманітні їх особливості, елементи, закони. При цьому завжди невідоме - горизонт відомого. Будь-яке методичне зусилля продовжує вже дане, удосконалення методу спирається на вже наявний метод; у цілому ідеться про розвиток спеціальних методів, які вбудовуються у попередньо даний, усталений стиль виправданої вже наукової методики, і відшукуючи нове, керуються цим стилем.

Наскільки завжди по-іншому у феноменології! Мало того, що також до кожного методу, котрий визначає суть справи, вона вже потребує методу - для того, щоби узагалі надати поле трансцендентально чистої свідомості через те погляду, котрий схоплює його; мало .того, що їй необхідно відвертати погляд від тих природних даних, які залишаються та немовби самі вплітаються у нові інтендовані дані, - ...не вистачає також і всього того, що так іде на користь у сфері природних предметів, а саме звичної близькості їх завдяки давно засвоєному баченню, дару отриманих за спадщиною теоретичних ходів думки та методів, які відповідають своєму предмету. ...Феноменологія має рахуватися з настроями скепсису. їй належить не просто розвинути відповідний метод, з предметів нового типу здобути нові та незвичні знання, проте вона має досягнути повної ясності відносно смислу та значущості цього методу для того, щоби бути спроможною стійко витримати всі серйозні заперечення.

До цього додасться і дещо більш важливе, оскільки поєднане з принципами: за своєю сутністю феноменологія повинна претендувати на роль "першої" філософії, яка запропонує засоби для будь-якої критики розуму, яка також має здійснитися, саме через те вона вимагає повної безумовності, і, відносно неї самої, - абсолютної ясності рефлективного споглядання. Сутність самої феноменології в через те, щоби реалізувати цілковиту ясність відносно її власної сутності, таким чином, і відносно принципів її методу...

Обернена співвіднесеність феноменології з нею самою

Далі, очевидна така перешкода: за феноменологічної установки ми спрямовуємо відповідний погляд на чисті переживання, для того, щоби дослідити їх, однак переживання самого цього дослідника, переживання самої даної установки і самого спрямування погляду, коли розглядати їх у феноменологічній чистоті, одночасно так чи інакше відносять до сфери того, що тут досліджується.

Проте і тут немає жодних труднощів. Така сама ситуація у психології та в логічній ноетиці. Мислення психолога теж є дещо психологічне, мислення логіка - дещо логічне, тобто воно і само входить до обсягу логічних норм. Подібне обернене співвідношення науки із самою собою могло б викликати недовіру лише в через те випадку, якби від феноменологічних, психологічних та логічних висновків такого-то мислення такого-то мислителя залежало пізнання всього іншого у відповідних галузях дослідження, проте це абсурдне припущення.

...Коли феноменологія передбачає бути в рамках лише безпосередньої інтуїції чисто "дескриптивною" наукою про сутності, то загальність її методу дана заздалегідь - як дещо само по собі очевидне. Справа феноменології у показовому вигляді надати видимості чистим подіям свідомості, довести їх до повної ясності, вправлятися в їх аналізі, в осягненні їх сутності в межах такої ясності, переслідувати доступні ясному баченню сутнісні взаємозв'язки, те, що було побачено, втілювати в адекватних понятійних вираженнях, смисл яких передається суто побаченим, тобто тим, що взагалі бачиться ясно. Наївне використання такого методу спочатку слугує лише через те, щоби ми змогли якось звикнути до нової сфери, потренуватися на її території відносно вміння дивитися, схоплювати та аналізувати і якось ознайомитися з даностями даної сфери, - навпаки, наукова рефлексія сутності самого методу, сутності розіграних у ньому видів даностей, рефлексія сутності, можливостей та умов повної ясності та довершеного бачення, так само як цілком адекватного й чіткого понятійного вираження та т. ін., бере на себе функцію загального, логічно строгого обґрунтування методу. Коли таку рефлексію здійснювати свідомо і послідовно, то вона набуває характеру та цінності наукового методу, котрий у даному конкретному випадку, застосовуючи чітко формульовані методичні норми, дозволяє собі критику - критику, яка обмежує та вдосконалює метод. Обернена співвіднесеність феноменології з нею самою виявляється тоді в через те, що завжди осмислене і чітко встановлене методичною рефлексією стосовно ясності бачення, вираження і т. ін. у свою чергу належить до володінь феноменології, у через те, що будь-котрий саморефлексивний аналіз виявляється також феноменологічним сутнісним аналізом, а отримані методологічні бачення також підпадають під вплив норм, які вони ж і формулюють...

Похожие статьи