Поделиться Поделиться

Сучасна українська філософія: ключова проблематика та стрижневі ідеї

У сучасних умовах розробку філософських проблем в Україні здійснює значний загін фахівців, які сконцентровані в Інституті філософії та Інституті суспільних наук АН України, на філософському факультеті Київського державного університету, на кафедрах філософії вищих навчальних закладів України. Проголошення Україною незалежності дало новий поштовх розвитку суспільствознавчої вітчизняної думки і, зокрема, філософської культури.

Структура філософії України визначається в залежності від соціокультурного фону. В історію філософії як науки входять, по-перше, дослідження історії філософської думки в Україні як невід'ємної складової частини світової культури. Функціонування філософських ідей створює філософсько-світоглядний ґрунт тієї культури, що об'єднує людей, які живуть в Україні і формують її народ.

По-друге, історія філософії в Україні охоплює філософські проблеми і теорії, розроблені і сформовані саме філософами вихідцями з України. Це найвіддаленіші від суто української національно-культурної проблематики дослідження. У них слабкіше виражається характер власне української культури. Нарешті, до історії української філософії входять дослідження її специфіки, національних особливостей, традицій. Мова йде про світоглядну ментальність, що визначає власне українське бачення світу, про комплекс світоглядних ознак, що зумовлюють визначеність духовного світу нації в контексті історії культури людства. Урахування усіх складових у їх взаємодії дозволяє усвідомити самобутність філософії в Україні, починаючи з Київської Русі.

Становлення онтологічного знання в європейській філософській традиції

Онтологія є найважливішим розділом метафізики як вчення про граничні засади буття, пізнання та ціннісного відношення людини до світу.

Онтологія розглядає такі питання як походження світу, його закони і зв'язки, напрямки розвитку світу. Розгляд цих питань привів до появи категорій: буття, простір, час.

Вперше термін "буття" використав античний філософ Парменід (V-ІV ст. до н.е.). Він вважав, що буття реально існує,воно є незмінним і непорушним, що немає нічого іншого в світі, за винятком буття. Платон стверджував існування "світу ідей" і "світу речей". Справжнім буттям, на його думку, наділений лише одвічний, незмінний "світ ідей".

Філософи античності по різному тлумачили поняття "буття", проте всі вони під цим поняттям розуміли завжди, що істинно існує, що є незмінним і вічним, і само породжую себе.

Середньовічна християнська філософія розрізняє буття божественне та буття утворене, тобто Бога і світ, котрий він створює із нічого та підтримує власною волею. Буття ототожнювали з Богом, і цілком актуальним вважалося лише буття Бога.

В епоху Відродження буття ототожнювалося з природою, що водночас заперечувало саму онтологію. Абсолютним буттям наділяється свідомість. Буття перетворилося з об'єктивного на суб'єктивне.

Філософи Нового часу пов'язують проблему буття лише з людиною, відмовляючи буттю в об'єктивності. Людина, її свідомість, її проблеми, її життя стали сприйматися як єдине безсумнівне та істинне буття.

Німецькі філософи трактували буття також по різному. У філософії І. Канта наявні два центри абсолютного буття: "Я" і речі в собі. І. Кант відмовив онтології в праві бути наукою, довівши, що її претензії на самостійне бачення світу призводять до антиномій. У його вченні онтологія фактично була зведена до гносеології. Що таке буття (світ), його принципи, людина може знати тільки з розуму (розсудку), котрий надав апріорні форми цьому буттю.

Для Гегеля істинне буття збігається з абсолютним духом і є не інертною реальністю, а об'єктом діяльності, сповненим неспокою, руху й фіксованим у формі суб'єкта.

Сучасна філософія знову повернулася до теми О. як універсальної теорії буття. Сучасна матеріалістична філософія вважає, що буття - це реальна існуюча стабільна, самостійна,, вічна, безмежна субстанція, що містить у собі завжди суще матеріального і духовного світу.

Похожие статьи