Поделиться Поделиться

Зміст і форма

Названі категорії відображають об'єктивний світ, оскільки всі предмети, процеси і явища природи та суспільства мають відповідний зміст і свою форму.

Зміст - це сукупність елементів, процесів, зв'язків, які становлять даний предмет чи явище. Ця визначеність майже ідентична поняттю "сутність", і тісно пов'язана з ним. Проте сутність абстрактніша, ширша, ніж категорія "зміст". Нею визначають головний, вирішальний, глибинніший внутрішній зв'язок предметів, які становлять його основу. Поняття "зміст" дещо вужче. Воно також відображає внутрішній і вирішальний зв'язок. Проте не в його найзагальнішому вигляді, а в такому, що реалізується в кожному окремому предметі (групі предметів) на певному етапі розвитку, за певних умов. Наприклад, сутністю життя у найзагальнішому вигляді є процес обміну речовий у білковому тілі. Конкретний прояв цього зв'язку в будь-якій клітині чи організмі буде різним. У даному випадку зміст є проявом сутності в даній специфіці, внутрішнім зв'язком в окремому.

Форма є вираженням змісту, його обумовленням. Це внутрішня і зовнішня організація змісту, спосіб його існування, котрий має певну визначеність, стабільність і самостійність.

Форма нерозривно пов'язана зі змістом, а через нього - з сутністю. Підкреслюючи це, В.І Ленін у відповідний час писав: "форма істотна. Сутність формована. Так чи інакше в залежності і відсутності..."1

Згідно з діалектикою "зміст" і "форма" знаходяться в органічній єдності, є співвідносними поняттями, які відображають дві взаємозалежні, суперечливі сторони буття предмета, явища, процесу. Наприклад, кожен атом речовини має своїм змістом деяку кількість елементарних частинок, що взаємодіють одна з одною і розташовані в певному порядку. Внаслідок цього формується структура - форма атома, характерна для певного хімічного елемента.

В живій природі форма і зміст проявляються як єдність функції і органа. Коли характеризується тіло в статиці, в Його просторових зв'язках, категорія "форма" виражається поняттями "структура", "будова" тощо. Найближчим до цих категорій є поняття "організація" (спосіб зв'язку елементів змісту в Його русі Й розвитку).

У суспільних явищах теж маємо справу з єдністю змісту і форми. В се загальний характер цих категорій проявляється в через те, що вони є необхідними формами мислення в будь-якій галузі науки.

Із сказаного випливає, що зміст входить у норму як його об'єктивна основа, а форма виражає зміст як його організація. Немає безформного змісту, як і немає безформної речі. Форма не існує сама по собі. Вона позбавлена будь-якої цінності, коли не є формою змісту. Через те не дозволяється погодитися з тими, хто відриває форму від змісту і наділяє її самостійним існуванням.

Основою взаємозв'язку змісту і форми є положення про визначальну роль змісту. Саме він є провідною, вирішальною стороною в єдності форми й змісту. Зміна й розвиток предмета чи процесу зачіпає, насамперед, зміст. Зі зміною змісту змінюється й форма. Сама ж зміна змісту є, звичайно, результатом внутрішніх протиріч. Зміст, змінюючись, здійснює формоутворюючий вплив. Особливо яскраво це проявляється в біології. У живих організмах основну роль відіграють функції, які виконують морфогенетичну діяльність. У розвитку суспільства під впливом праці теж відбувались зміни форм органів людини. Форма руки, її будова змінювалась під впливом зміни її функцій, які постійно ускладнювалися під впливом дедалі нових трудових операцій. Про домінуючу роль змісту стосовно форми свідчить увесь розвиток суспільного життя.

Положення про первинність змісту стосовно форми має велике значення для науки і практичної діяльності. Проте форма не є чимось байдужим, пасивним стосовно змісту. Варто нагадати про роль виробничих відносин у розвитку суспільства, суспільної свідомості відносно базису, вдосконалення організаційних форм суспільної діяльності тощо.

Гармонія форми і змісту проявляється всюди і в усьому. їх неможливо розривати, оскільки це зумовлює перебільшення ролі форми. Коли форма стає самоціллю це призводить до формалізму й абстракціонізму, які становлять собою небезпеку, особливо в мистецтві.

Наукова філософія засвідчує, що форми існування й розвитку об'єктивного світу надто різноманітні. Часто один і той самий зміст суспільного життя проявляється в різних формах. Через те слід вести боротьбу з фетишизацією застарілих форм, виявляти гнучкість, вводити нові форми, яких вимагає життя, вміло поєднувати нові форми з тими, які також не вичерпали себе.

Таким чином, зміст і форма є невід'ємними сторонами речей, процесів, явищ об'єктивного світу. При цьому зміст відіграє визначальну, провідну роль стосовно форми. Самій же формі притаманна певна самостійність і вона впливає на розвиток змісту. Будь-котрий зміст може проявлятися в різноманітних формах.

← Предыдущая страница | Следующая страница →