Поделиться Поделиться

"Процесуальне" тлумачення цивілізації

На перших стадіях вжитку термін "цивілізація" сприймали переважно не як певний тип історичних цілісностей чи, скажімо, стан суспільства, а як процес змін суспільства, передусім європейського, спрямованих на піднесення гуманності.

Простежуючи часові метаморфози значення терміна "цивілізація"" мимоволі доводиться замислюватися над твердженнями Гердера, котрий на основі порівняльних досліджень первісних мов дійшов висновку про те, що дієслова є першоосновами мови27. У стародавні часи, як зазначає Гердер, "думка про сам предмет стояла також на перехресті поміж діючим та дією, і звук повинен був позначати предмет, котрий даний звук видавав. Через те імена з'явилися з дієслів, а не дієслова з імен"28.

Хай гіпертрофовано, проте німецький мислитель зафіксував одну з реальних особливостей формування і розвитку людської мови. А саме те, що в ній існує принаймні чимала група іменників, які несуть у собі своє дієслівне минуле, відображають не тільки стан, чи предмет, результат, а й водночас, процеси чи ж дії, внаслідок яких дані стан, предмет чи результат виникають. Скажімо, кооперація чи реакція - це не тільки наслідок, а й процес кооперування чи ж реагування, селекція" обстеження, трансформація - водночас процес згідно відбору, огляду чи перетворення, трансформування.

Аналогічно і цивілізація - це не лише стан суспільства, його усталене соціокультурне формоутворення, а не меншою мірою - процес цивілізування того чи іншого конкретного суспільства, народу тощо. У ході історичних змін людського суспільства, його культури, свідомості й мови, даний процесуальний семантичний шар терміна "цивілізація" добряче притрусило порохом історії, він відійшов у тінь, призабувся. На перших же етапах формування, утвердження і поширення цього терміна, саме динамічна, а не статична його змістова компонента домінувала, а то й взагалі вичерпувала його зміст.

Скажімо, Мірабо пише про наприклад всіх імперій, що передували сучасній йому і пройшли коло цивілізації, про шляхи цивілізації, про знання, які постачає цивілізація, про те, що чесні люди бережуть свою цивілізацію для суспільства. Він заперечує притаманне більшості визначень розуміння цивілізації і викладає власне її розуміння. "Якби я запитав у більшості, - зазначає Мірабо, - в через що, на вашу думку, полягає цивілізація, то мені відповіли б: цивілізація є пом'якшення звичаїв" чемність, ввічливість і знання, поширювані для того, щоби дотримуватись правил пристойності і щоби дані правила відігравали роль законів співжиття; завжди це являє мені лише маску доброчинності, а не її обличчя, і цивілізація нічого не здійснює для суспільства, коли вона не дає йому засади і форми чеснот"29.

Вискіпавши і ретельно проаналізувавши варіанти використання слова "цивілізація", Еміль Бенвеніст доходить висновку (гадаємо обгрунтованого) про те, що "для Мірабо civilisation є процес становлення того, що до нього називалось "police" - дія, яка має за мету зробити людину і суспільство гречнішими, прищепити людині навички невимушеного дотримання належних звичаїв і сприяти пом'якшенню звичаїв суспільства"30.

Таким чином, чи принаймні у цьому ж руслі, тлумачать термін "цивілізація" й інші тогочасні автори - французькі й англійські.

Наприклад. Ленге пише про епоху цивілізації людей, про перші кроки на шляху цивілізації, про те, що потрібно було більше цивілізації, щоби перетворити досягнення родючості на засоби досягнення розкоші. Тут теж чільне місце належить процесуальним характеристикам цивілізації. Однак ? й відмінне у використанні означеного слова Ленге відносно Мірабо. У Ленге, як влучно зауважує Бенвеніст, цивілізація - це вже початковий колективний процес, котрий вивів людство із стану варварства. А таке значення "вже наближається до визначення "цивілізація" як стану цивілізованого суспільства, і прикладів такого використання буде дедалі більше"31.

Про домінування "процесуальної" інтерпретації слова "цивілізація" на перших етапах його формування, використання та поступового поширення свідчать тексти і франко-, і англомовних авторів. У Адама Фергюсона, що в англомовній літературі застосував, ймовірно, це слово першим, цивілізація означає передусім процес, а не стан. Він говорить про рух від варварства до цивілізації, про щаблі цивілізації, про оцінку ступеня ґречності й цивілізації тощо. А з середини сімдесятих років XVIII ст. словник Аста фіксує термін "цивілізація", тлумачить його як "процес цивілізування, акт залучення до культури". Про успіхи в цивілізації, про поширення цивілізації тощо пише в даний же час Адам Сміт32.

Переосмислення основного значення терміна "цивілізація"

З плином часу нормою, правилом, стає використання поняття "цивілізація" для характеристики стану суспільства, чи ж його стабільних формоутворень. Трактування ж цивілізації як процесу цивілізування так само поступово і водночас неухильно відходить на задній план і в XX ст. стає вже рідкістю, винятком. Проте це в через те випадку, коли йдеться про цивілізацію як цивілізування суспільства. У значенні ж цивілізування не суспільства, а окремого людського індивіда (принаймні у західноєвропейській філософсько-історичній літературі) термін "цивілізація" й сьогодні є досить вживаним саме в цьому, процесуальному розумінні. Останнім часом даний аспект починає привертати увагу й російських дослідників. Скажімо, у цікавій своїми ідеями книзі А.А. Пелипенка та І.Г. Яковенка "Культура як система", що вийшла друком у 1998 р., аналізові цивілізації індивіда та цивілізації особистості присвячено навіть окремі розділи33 •

Однак, незважаючи на те, що вже з середини 70-х років XVIII от. Пробиває собі дорогу тлумачення цивілізації (стосовно суспільство, о не індивіда) як результату цивілізування (певного сталого суспільного творення) потрібен був також чималий час, щоби постало питання про цивілізацію як своєрідну монаду історії. З іншого боку, саме такий чималий час і був потрібен для його постановки. Без докладної і досить тривалої роботи відносно осмислення цивілізацій як локалізованих У просторі та часі культурно-історичних типів адекватна постановка, а тим більше розв'язання проблеми цивілізації як монадного утворення, немислимі.

"Європоцентристський колорит" класичної інтерпретації поняття "цивілізація"

З кінця XVIII ст. проблема цивілізації посідає одне з чільних місць у західноєвропейській філософії й історії. Це не могло не відбитися на постановці та розгляді цивілізаційної проблематики, зумовлюючи їх відповідний європоцентристський колорит. По суті, аж до початку XX ст. в європейській ментальності поняття "цивілізація" функціонує в однині (за поодинокими винятками). Воно застосовувалося для позначення особливостей розвитку європейського суспільства, що тлумачились як переваги і, зазвичай, протиставлялися "недолікам", чи ж взагалі рівневі розвитку інших країн і народів, яким, таким чином, відмовляли в "цивілізованості".

← Предыдущая страница | Следующая страница →