Поделиться Поделиться

Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.

Поняття сенс історії характеризує діяльність людей, сповнених свідомістю, допускає почуття соціальної відповідальності кожного члена суспільства, необхідність свідомості місця і ролі в соціальних умовах, спільність переживання за майбутнє людства. Ніяке знання історичних фактів, доступних історику, не може розкрити людям сенс буття людини, а цінність людей, людини для історії, оскільки сенс лежить у сфері не тільки сущого, проте й належного, і не може бути осягнутий розумом, що звик оперувати одними лише фактами. Головне запитання - ким люди є в історії і чим історія є для сучасності, тобто в через що людська цінність історії. Ідея прогресу й ідея кінця історії не вигадані філософами, а виникають як стихійно панівний умонастрій епохи і лише потім одержують ідейне оформлення у філософських текстах. Ніякими посиланнями на факти, відомі історичній науці, не дозволяється довести правомірність руху ні в ту, ні в іншу сторону, як і не дозволяється упевнитися в самій наявності руху. Фукуяма: сенс історії - побудова оптимальної форми суспільного розвитку - ліберальної демократії. Ясперс: сенс історії - ф. віра, яка об'єднує людей у світі через усвідомлення ними спільної долі за допомогою комунікації. Ф. віра стає атрибутом існування людини з моменту її самоусвідомлення, доручення до культури та моралі з моменту постановки людиною питання про сенс свого існування. Іст. розвиток має сенс тоді, коли сприяє саморозвитку та утвердженню самоцінності людини. Сенс історії - це утвердження та реалізація людської сутності, самореалізація людини як вільної істоти.

Історичні закони. Єдність та різноманітність історичного процесу.

Поміж подіями історії теж існують певні об'єктивно обумовлені залежності, котрі ніяка свобода волі не може змінити. Подібні залежності - це закони історії. Таким чином, в історії є свої закони. Однак дані закони характеризуються деякими важливими особливостями.

1. Необхідно враховувати, що на розвиток подій в історії індивідуальні та неповторні обставини здійснюють більший вплив, ніж у природі. Такі обставини є випадковими, тобто не мають однозначної необхідної обумовленості.

2. Необхідно взяти до уваги, що історичні процеси, на відміну від природних, відбуваються не "самі собою", незалежно від людей. Історія твориться не богами чи якимись невідомими силами - її творять люди.

Звідси випливає принципова особливість законів історії: необхідною умовою їх дії є свідома діяльність людей. Закони історії зумовлюють "множинність можливостей", які можуть по-різному реалізуватися, чи зовсім не реалізуватися. "Множинність можливостей" не має фіксованих, незмінних меж; нові ідеї та проекти суспільної перебудови, що знайшли підтримку в суспільстві, можуть сприяти появі нових можливостей. Залежність результатів дії законів історії від свідомості й волі дійових осіб призводить до того, що дані закони намічають лише загальну тенденцію відносно розвитку соціальних процесів у деякому напрямку чи ймовірний вектор суспільного розвитку. Прояви єдності історичного процесу різноманітні: встановлення ек. пріоритетів і інших перетинів поміж країнами, розвиток товарно-грошових відносин, що стимулює рухливість населення, консолідацію народностей, зростання міст. Чинниками інтеграції виступають машинна техніка, транспорт, наука, освіту, обміну інформацією і культурними цінностями Реальна історія протікає водночас у конкретних різноманітних формах. Однією з джерел різноманіття є нерівномірність історичного поступу. На одній й тій же економічній і схожій природній основі нерідко функціонують дуже різнія способи життєдіяльності, культури, надбудовні форми. Єдність і розмаїття не діють роз'єднано. Єдність людського роду, загальна спрямованість історичного процесу узгоджується з збереженням самобутності етносів, розмаїттям шляхів розвитку всесвітньої історії, наявністю можливостей історичного вибору.

Похожие статьи