Поделиться Поделиться

Регуляція життєвих функцій

Регуляція функцій – це сукупність процесів, які забезпечують існування організму як єдиного цілого. У багатоклітинних організмів забезпечується спеціалізованими регуляторними системами – нервовою, ендокринною та імунною. За дальністю дії процесів регуляції в організмі розрізняють центральні (передають інформацію в межах усього організму) та місцеві (пов'язані з перенесенням речовин від клітини до клітини в межах невеликих ділянок) системи регуляції. За типом взаємодії поміж клітинами виділяють два механізми регуляції: електрофізіологічний,

Органи рослин

Органи тварин

Вегетативні корінь, пагін (стебло, листки, бруньки).

Генеративні, гаметангії, квітка, плід, насінина

Органи травлення: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишка.

Органи дихання: зябра, трахеї, легені.

Органи кровообігу: серце, судини.

Органи виділення: нефридії, нирки тощо

пов'язаний з передачею електричного імпульсу, та гуморальний, що реалізується шляхом перенесення хімічних речовин. У багатоклітинних організмів виділяють здебільшого три види регуляції: нервова, гуморальна та імунна.

Нервова регуляціяце сукупність процесів, які забезпечують існування організму як єдиного цілого за допомогою нервової системи. Властивий даний тип регуляції для тварин і забезпечується нервовою системою чотирьох типів: дифузною, дифузно-вузловою, вузловою та трубчастою. Уся робота нервової системи з регуляції діяльності організму здійснюється за допомогою рефлексів. Нервова регуляція належить до центральних процесів регуляції, в його основі – електрофізіологічний та гуморальний механізми регуляції. Передача електричних імпульсів здійснюється по нейронах, які поєднуються електричними та хімічними синапсами. Швидкість дії дуже велика – до 120 м/с – і характеризується конкретним короткочасним впливом на органи.

Гуморальна регуляція – це сукупність процесів, що забезпечують існування організму як єдиного цілого за допомогою хімічних речовин, які переносяться рідинами внутрішнього середовища. Гуморальний механізм регуляції функцій є еволюційно найдавнішим. Властива гуморальна регуляція тваринам, рослинам і грибам. У тварин вона забезпечується спеціалізованою ендокринною системою, у рослин і грибів – біологічно активними речовинами, якими є фітогормони, алкалоїди та ін. Передача здійснюється у тварин за допомогою гормонів через кров, лімфу і тканинну рідину, у рослин – провідними тканинами, у грибів – через гіфи міцелію. До особливостей гуморальної регуляції відносять: а) повільне поширення сигналів (до кількох хвилин); б) відсутність конкретного впливу на органи; в) низька надійність здійснення зв'язку, оскільки високоактивні речовини швидко руйнуються і виводяться з організму. Особливе місце в регуляції функцій організму тварин належить нейрогормонам – біологічно активним речовинам, що виробляються нейросекреторними клітинами гіпоталамуса, епіфіза, нервових вузлів тощо. Нейросекреторні клітини виявлені у всіх тварин, які мають нервову систему.

Нервовий і гуморальний способи регуляції функцій тісно поміж собою пов'язані. З одного боку, на діяльність нервової системи постійно впливають принесені з током крові хімічні речовини, з іншого – утворення більшості хімічних речовин і виділення їх у кров знаходяться під постійним контролем нервової системи, через те регуляція фізіологічних функцій в організмі завжди забезпечується єдиним нейрогуморальним механізмом. За винятком того, окремі органи і системи органів взаємно впливають один на одного, завдяки через що досягається саморегуляція усіх фізіологічних процесів організму.

Імунна регуляція – це сукупність процесів, які забезпечують існування організму як єдиного цілого і спрямовані на підтримання стійкості до чужорідних впливів. Властива для тварин, рослин і грибів. Забезпечується: у тварин – імунною системою, у рослин і грибів – стійкістю клітинних стінок та захисними речовинами (наприклад, фітонцидами, антибіотиками), які зумовлюють фітоімунітет. В основі – гуморальний і клітинний механізми регуляції, які здійснюються через рідини хімічними сполуками (наприклад, у тварин і людини – антитілами, інтерферонами, які забезпечують гуморальний імунітет) і клітинами імунної системи (наприклад, фагоцитами, лімфоцитами, які здійснюють клітинний імунітет). Передача здійснюється у тварин через внутрішнє середовище, у рослин – провідними тканинами, у грибів – через гіфи. Швидкість дії невелика – від кількох хвилин до кількох років.

Чарівний прилад Левенгука поверхню дослідив води

Щоби вивчила нова наука життя незнаного сліди.

М. Заболоцький

← Предыдущая страница | Следующая страница →