Поделиться Поделиться

Розмноження хвойних

Розмножуються хвойні насінням, яке утворюється в шишках. Чоловічі та жіночі шишки утворюються, як правило, на одній рослині, через те хвойні зазвичай однодомні рослини. Вони є вітрозапильними, через те ростуть великими групами, що сприяє кращому запиленню та утворенню більшої кількості насіння. Вегетативне розмноження у хвойних відсутнє, тільки декілька видів (кипариси) дозволяється розмножувати вегетативно за допомогою живців.

Органом статевого розмноження та утворення насіння у хвойних є шишка. Здебільшого шишка має вісь, що несе луски двох типів: покривні і насінні. Дані луски є видозміненими пагонами, які чи дерев'яніють, чи стають м'ясистими чи шкірястими. Таким чином, шишка – це система видозмінених пагонів, листки яких перетворилися на луски. У сосни є мікростробіли ("чоловічі шишки") та жіночі шишки на одній рослині, через те вона є однодомною. Насінні зачатки з яйцеклітинами формуються в червонуватих жіночих шишках, які утворюються весною на верхівках цьогорічних пагонів. Чоловічі шишки формують пилкові зерна із сперміями також навесні. Дані шишки мають жовтуватий колір і розташовані на верхівках минулорічних пагонів. Після вітрозапилення насінні луски жіночих шишок закриваються і пилкове зерно проростає пилковою трубкою. Вона росте дуже повільно і дістається до яйцеклітини лише через 12-15 місяців з часу запилення. Запліднення одинарне, тобто лише один з сперміїв зливається з яйцеклітиною. Надалі із зиготи утворюється зародок насінини, із покривів насінного зачатка – насінна шкірка, а в клітинах ендосперму накопичується запас поживних речовин. Так формується насінина. Дозріває насіння наприкінці другого літа після запилення. У міру дозрівання жіноча шишка розростається, із червоної вона стає зеленою, а потім –

Цикл відтворення сосни: 1 – мікростробіл; 2жіноча шишка; З – пилковий мішок; 4 – пилкове зерно; 5 – ендосперм з архегоніями; 6 –– насінина

бурою. У дозрілої бурої шишки взимку чи напровесні луски відхиляються, насіння висипається. Завдяки крильцям насіння добре поширюється вітром. Висипання насіння відбувається через 1,5 року після запилення.

Таким чином, хвойні розмножуються насінням, яке утворюється після запліднення з насінних зачатків жіночих шишок.

Особливості поширення хвойних

Клас Хвойні поєднує близько 600 сучасних видів. Дуже великі території поширення мають такі роди, як Сосна, Ялина, Модрина, Ялиця, Ялівець. Дані роди найчислєнніші і за кількістю видів. Хвойні поширені у теплих, помірних та холодних регіонах земної кулі, проте більшість – у Північній півкулі. Вони утворюють ліси, які можуть бути утворені одним видом, на великих територіях Північної Євразії і Північної Америки. Великі хвойні ліси помірних широт Північної півкулі називають тайгою. У Південній півкулі хвойних найбільше в помірних регіонах Нової Зеландії, Австралії та в Південній Америці. Тут поширені араукарії, подокарпуси й агатіси, які в нас дозволяється побачити лише в оранжереях. Проте найбільша кількість видів сосни, ялиці, ялини і модрини спостерігається навколо Тихого океану, особливо в Китаї. Це пояснюється тим, що клімат регіону найменше змінювався з тих часів, коли хвойні процвітали. Таке поширення та розмаїття хвойних порівняно з іншими голонасінними обумовлено рядом особливостей: а) наявність досконаліших провідних тканин і добре розвиненої деревини, що обумовлює ефективніше транспортування речовин; б) наявність у стовбурі смоляних ходів, які містять живицю, що забезпечує захист від ушкоджень; в) посухостійкість та холодостійкість хвої; г) здатність виділяти в повітря речовини- фітонциди, які захищають їх від шкідливих мікроорганізмів; д) наявність шишок, які забезпечують захист, розвиток і дозрівання насінних зачатків та насіння та ін. Відносно вузькими географічними ареалами характеризуються такі роди, як Тсуга, Кипарисовик, Туя, Кедр та ін. Наприклад, рід Кедр, об'єднує 4 види (кедр гімалайський, кедр ліванський, кедр атласький та кедр коротколистий), поширені лише в Західних Гімалаях, на Близькому Сході, у Малій Азії і Північній Африці. Усі кедри – великі могутні дерева, до 20-50 м заввишки, з красивими шатроподібними кронами. Шишки в них яйцеподібні, спрямовані вгору. Деревину кедра використовували при спорудженні храмів, палаців царів Давида та Соломона, різьблених воріт Версальського палацу, саркофага Тутанхамона, колон храмів Індії. Ця деревина залишається неушкодженою вже протягом тисячоліть. Живими викопними рослинами (реліктами) є рослини з родів Секвойя, Секвойядендрон, Болотний кипарис, Метасеквойя та ін. Таким чином, хвойнінайбільша і найпоширеніша група голонасінних.

← Предыдущая страница | Следующая страница →