Поделиться Поделиться

Загальна характеристика відділу Червоні водорості

Червоні водорості, чи Багрянки (Rhodophyta) – відділ водоростей, характерною особливістю яких є відсутність джгутикових стадій. Багрянки – це найбільша і найсвоєрідніша група з-поміж придонних морських водоростей. Відділ Червоні водорості налічує близько 4 тис. видів.

Загальні ознаки. Своєрідність багрянок обумовлена, насамперед, набором пігментів. За винятком зеленого пігменту, червоні водорості містять також червоні, сині та жовті. Характерне забарвлення червоних водоростей визначається, насамперед, наявністю особливих червоних та синіх пігментів – фікобілінів, які є лише у них та ціанобактерій. Різні сполучення фікобілінів із жовтими та зеленими пігментами може обумовлювати рожеве, червоне, помаранчево-жовте, фіолетове чи майже чорне забарвлення. Червоні пігменти дозволяють цим водоростям вловлювати слабке світло на глибинах 200-250 м. Вони є, мабуть, єдиними водоростями, що живуть на такій глибині. Відділ Червоні водорості об'єднує переважно багатоклітинні організми, лише деякі види цих водоростей є одноклітинними чи колоніальними. Слань більшості багрянок має вигляд красивих кущиків чи пластинок. Клітинні покриви представлені декількома шарами, у складі яких є целюлоза, пектинові речовини та агар-агар. Тіло багатьох червоних водоростей дуже ніжне і тендітне. Проте є частина багрянок, які відкладають у своїх клітинних стінках Карбонат Кальцію. Запасають червоні водорості особливу речовину – багрян- ковий крохмаль, що відкладається в цитоплазмі. Червоні водорості розмножуються вегетативно – частинами талому та додатковими "пагонами", які можуть відростати від сланких ниток чи підошви, нестатево – за допомогою спор, та статево – за участю гамет. Цікаво, що жодні їхні клітини, у через те числі й статеві, не мають джгутиків.

Поширення й різноманітність. Найбільш поширені дані водорості в теплих морських водах, хоча багато видів мешкає і в холодних районах земної кулі. Менше сотні видів знайдені в прісних водоймах (наприклад, водорості роду Батрахоспермум), де полюбляють холодні швидкотекучі води. Є серед червоних водоростей і наземні мешканці, яких дозволяється зустріти у вигляді червонуватих слизистих нальотів на стінках оранжерей, у вологому ґрунті, по краях калюж у садку (наприклад, одноклітинні водорості з роду порфірідіум). Майже всі червоні водорості зазвичай прикріплені до каменів чи інших водоростей, через те вони мають ризоїди чи підошву. За допомогою фікобілінів багрянки добре пристосовані до поглинання синіх та фіолетових променів, які проникають на велику глибину. У 1984 році коралінову червону водорість

Порфіро

було знайдено на глибині 268 м, що є рекордною відміткою для фотосинтезуючих організмів. Це майже на 100 м нижче глибини, куди звичайно проникає сонячне світло. Клітинні оболонки більшості червоних водоростей містять агар, що робить їх гнучкими та слизькими на дотик. Багато багрянок відкладають у своїх оболонках для зміцнення мінеральні солі, через те вони тверді, як камінь.

Найвідомішими червоними водоростями є порфіра, батрахоспермум, немаліон, літотамніон, кораліна, філофора, анфельція, калітамніон, делесерія та ін. Порфіра має вигляд платівки рожево-пурпурного кольору з гладенькими чи хвилястими краями, до кількох десятків сантиметрів завдовжки та до 10-20 см завширшки. Платівка складається з одного-двох шарів клітин і за допомогою підошви прикріплюється до підводних субстратів. Поширені дані водорості як у північних, так і в південних морях, де живуть у прикріпленому стані на камінні, скелях. Філофора має кущисті таломи, представлені сланкими "пагонами", від яких підіймаються вертикальні стебельця. Верхня частина кожного стебельця сплощена, розростається по краях і утворює пластину з потовщенням посередині.

Значення в природі. Багрянки відіграють помітну роль в житті моря: є їжею для тварин, утворюють кисень, беруть участь у процесах самоочищення води тощо. Коралінові водорості відіграють важливу роль в утворенні коралових рифів. Продуктивність таких рифів та їх здатність рости у відносно бідних на поживні речовини тропічних водах безпосередньо залежить від цих водоростей.

Значення для людини. Червоні водорості використовують у їжу. Наприклад, порфіра є їстівною водорістю (народна назва – червоний морський салат) і введена у промислову культуру, якому вирощують на спеціальних морських фермах. Червоний морський салат вважається делікатесом, смак якого обумовлюють органічні сполуки – амінокислоти. Використовують червоні водорості й у медицині. З них одержують йод, з кораліни виготовляють препарати для усунення печії. А одну з водоростей північного моря – хондрус – у сухому вигляді здавна вживають як ліки при хворобах дихальних шляхів. З інших багрянок добувають агар-агар, котрий застосовується в усіх мікробіологічних лабораторіях світу для вирощування мікробів. Без нього не дозволяється обійтися і в харчовій промисловості. Кондитери використовують агар для отримання желе, мармеладу, цукерок, а пекарі додають у тісто його невелику кількість, щоби хліб, батони, бісквіти довго не черствіли. З філофори в Україні отримують речовину, котрий називають "чорноморським агаром". Уздовж північно-західного узбережжя Чорного моря, поміж Одесою та Очаковим, знаходиться зона, де на глибині 5-60 м філофора утворює суцільні зарості. Це найбільше у світі угруповання цих рослин.

Таким чином, найхарактернішими ознаками багрянок є відсутність джгутиковиі стадій, червоне забарвлення, обумовлене фікобілінами та запасання багрянко• ваго крохмалю.

Значення водоростей у природі та житті людини

Водорості відіграють важливу роль у синтезі органічної речовини на Землі. У комплексі організмів, що здійснюють кругообіг речовин у природі, водорості разом із автотрофними бактеріями та вищими рослинами складають ланку продуцентів, за рахунок яких існують усі інші безхлорофільні організми планети. Беручи участь у процесах кругообігу речовин у природі, водорості є активними агентами самоочищення водойм, а також первинних ґрунтотвірних процесів та відновлення родючості ґрунтів. У геологічному літописі нашої планети водорості також залишили відбиток у вигляді діатомітів та вапняків. У природі водорості є джерелом їжі для багатьох водних мешканців, насичують киснем товщу води та повітря атмосфери. Разом із бактеріями багато одоростей здійснюють очищення водойм. Із решток водоростей після їх відмирання утворюються гірські породи. Разом з тим водорості можуть мати і негативне значення. Так, при масовому розмноженні мікроскопічних водоростей у водоймах виникає "цвітіння води" зеленого, червоного, жовтого, коричневого забарвлення.

З водоростей людина добуває речовини, які використовуються для виробництва продуктів харчування. Деякі морські водорості їстивні, і багатьом людям до смаку. У їжу вживаються бурі та червоні водорості. Найчастіше їх просто вибирають з води, проте деякі вирощують спеціально. Бурі та зелені водорості є кормом для тварин. За винятком того, із водоростей отримують добрива, їх застосовують у медицині для заживления ран, лікуванні простуди. Сучасні препарати із водоростей застосовують для лікування людей, які зазнали радіоактивного опромінення. Деякі водорості використовують для визначення ступеня забруднення стічними водами та нафтопродуктами. Багато водоростей є зручними об'єктами для наукових досліджень.

Таким чином, величезне значення водоростей у природі та для людини обумовлене, здебільшого, тим, що вони виробляють величезну масу органічно ї речовини і продукують кисень.

Вихід на суходіл став причиною розвитку вищих рослин.

Д. К. Зеров

← Предыдущая страница | Следующая страница →