Поделиться Поделиться

Популяція як одиниця еволюції

Популяціясукупність вільносхрещуваних особин одного виду, яка тривалий час існує на певній частині ареалу відносно відокремлено від інших сукупностей того самого виду. У сучасній біології популяція розглядається як елементарна одиниця еволюції, бо саме в ній відбуваються елементарні еволюційні події та процеси.

Популяція – це елементарна одиниця еволюції через те, що:

• у популяції постійно виникають спадкові зміни, які забезпечують генетичну неоднорідність;

• у популяції діють боротьба за існування та природний добір, завдяки яким виживають і дають потомство тільки особини з корисними в даних умовах змінами;

• у популяціях діють і елементарні чинники еволюції (хвилі життя, дрейф генів та ізоляція).

Популяція – це елементарна одиниця виду через те, що:

■ особини будь-якого виду існують не поодинці, а групами; поміж особинами в групах протягом тривалого часу сформувалися складні взаємозв'язки;

■ головний об'єднуючий чинник поміж особинами в популяціях – це вільне схрещування;

■ умови життя в межах ареалу виду є відмінними в різних ділянках, що є причиною виникнення відмінностей поміж групами особин;

■ популяції в природніх умовах не змішуються, цьому перешкоджають географічні (річки, гори та ін.) та біологічні чинники (різний час розмноження, відмінності в статевому апараті).

Чинники еволюції

Чинники еволюції – це чинники, які призводять до адаптивних змін організмів, популяцій і видів. На кожному рівні організації живого вони свої і проявляються у взаємодії.

Згідно з синтетичною теорією еволюції чинники еволюції поділяються на рушійні та елементарні.

Чинники еволюції

Рушійні

(мають спрямовуючий закономірний характер)

Елементарні (мають неспрямовуючий випадковий характер)

1. Боротьба за існування.

2. Природний добір

1. Хвилі життя.

2. Дрейф генів.

3. Ізоляція

Матеріальною основою дії чинників еволюції є спадкова мінливість

Елементарні чинники еволюції – це впливи, що спричиняють зміни організмів, популяцій, видів і мають неспрямовуючий випадковий характер. Одним із важливих чинників, видоутворення, що перешкоджає схрещуванню і обміну спадковою інформацією є ізоляція.

Ізоляція – виникнення будь-яких перешкод, що порушують вільне схрещування – панміксію. Основними формами ізоляції є географічна та екологічна. Географічна ізоляція – це ізоляція, яка є наслідком розмежування різних популяцій одного виду фізичними бар'єрами (гори, річки та ін). Екологічна ізоляція – це ізоляція, яка є наслідком розмежування різних популяцій одного виду різними екологічними умовами середовища існування. У свою чергу, її поділяють на такі види:

харчова – розмежування за рахунок живлення різною їжею (відомі раси жука горохової зернівки, які живляться бобами гороху і квасолі);

етологічна (поведінкова) розмежування особливостями поведінки (нерестові міграції кількох стад севанської форелі в різні річки);

репродуктивна – розмежування через різні строки розмноження (рослини лучних трав певного виду можуть цвісти в різні терміни, залежно від весняної повені).

Ізоляція як еволюційний чинник не створює нових генотипів, проте закріплює і підсилює утворені в популяціях генотипові відмінності; сприяє розходженню ознак у споріднених організмів – дивергенції.

Хвилі життя, чи популяційні хвиліперіодичні чи неперіодичні випадкові коливання чисельності популяцій, (наприклад, сезонні коливання чисельності комах, мишей). Еволюційне значення популяційних хвиль полягає в через те, що вони самі по собі не викликають спадкової мінливості, а лише сприяють зміні частоти алелей і генотипів (може швидко зростати частота зустрічальності одних алелей, тоді як інші можуть бути втрачені назавжди).

Дрейф генів – це випадкова і неспрямована зміна частот зустрічальності певних алелей та їхніх поєднань у популяції. Найчіткіше це явище виявляється в нечисленних популяціях завдяки обмеженню вільного схрещування при розмноженні. Дрейф генів разом з популяційними хвилями може призводити до прояву рецесивних мутантних генів наперекір природному добору.

← Предыдущая страница | Следующая страница →