Поделиться Поделиться

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України

Державна академія житлово-комунального господарства

 
 
Затверджую   Ректор ДАЖКГ   ______­­­­­­­­проф. Г.І. Короткий «___» ____________ 2011


Схвалено

Навчально-методичною радою

Прот. № ___ від _______ 2011

Голова навчально-методичної ради

_____________ Т.Д.Антонюк

Опорний конспект лекцій

З дисципліни “Університетська освіта”

за напрямом підготовки6.050 601 “Теплоенергетика”

освітньо-кваліфікаційного рівня:бакалавр

ОКЛ підготували

Казачков І.В. _____________

Огородник С.С. ___________

Рекомендовано

кафедрою: Комунальної теплоенергетики

та енергозбереження

Протокол № від січня 2011 р.

Зав. кафедри _________ Казачков І.В.

Узгоджено: Декан факультету менеджменту _________ В.С. Ковєшніков   Завідувач відділу НМЗ НП __________В.О.Колесник  


Київ 2011

Університетська освіта

Тема 1. Університетська освіта на сучасному етапі розвитку суспільства

Виникнення і розвиток теплоенергетики.

План

Сучасні університети, вимоги до навчання та особливості опанування обраною спеціалізацією.

Теплотехніка і теплоенергетика. Теплова енергія.

Парові машини. Застосування у промисловості і на транспорті.

Парові і газові турбіни. Застосування для виробництва електричної енергії.

Двигуни внутрішнього згорання. Застосування на транспорті.

Теплові та атомні електростанції.

Комунальна теплоенергетика. Місце теплоенергетики у паливно-енергетичному комплексі.

Сучасні університети, вимоги до навчання та особливості опанування обраною спеціалізацією.

Теплотехніка і теплоенергетика. Теплова енергія.

Теплотехніка це галузь науки і техніки, яка охоплює методи отримання і використання теплової енергії. Теплота генерується у топках котельних установок, печах, камерах згорання шляхом спалення органічного палива, в ядерних реакторах за рахунок ядерного палива. Використовують також теплоту земних надр, випромінювання Сонця. Перетворенням теплової енергії в інші види енергії займається теплоенергетика.

Теплоенергетика – це підгалузь теплотехніки, яка вивчає процеси перетворення теплової енергії в інші види енергії - головним чином, у механічну і електричну. Механічна енергія генерується у теплосилових установках: парових машинах, парових і газових турбінах, двигунах внутрішнього згорання, реактивних двигунах, - і використовується для приводу будь-яких робочих машин, станків, транспортних засобів: паро- і тепловозів, автомобілів, теплоходів, суден і літаків, а також електромеханічних генераторів, за допомогою яких виробляється електрична енергія.

Теплова енергія – це енергія хаотичного руху атомів і молекул твердого тіла, рідини або газу, яка дорівнює сумі кінетичних енергій всіх атомів і молекул тіла, чи певної маси газу або рідини. Швидкості хаотичного руху атомів і молекул в тілі мають певний розподіл, вид якого був визначений Максвеллом. Середня швидкість vср руху атомів чи молекул визначає температуру Т тіла за формулою:

3/2кТ = mv2/2, (1)

де к – стала Больцмана (к = 1,380662 х 10-23 Дж/К), m – маса атома чи молекули.

Кількість Q теплової енергії тіла пропорційна його масі М і температурі Т (за абсолютною шкалою температур Кельвіна) і дорівнює:

Q = сМТ, де с – питома теплоємність (2)

Тепловий рух атомів і молекул хаотичний, тому практичне використання теплової енергії є досить складною проблемою.

Історично першим видом енергії, який людство навчилося використовувати, була енергія руху повітря і води – повітряні і водяні млини. Розвиток промислових технологій суттєво прискорився саме тоді, коли людство опанувало процеси перетворення теплової енергії в механічну, тобто коли виникла теплотехніка і разом з нею - теплоенергетика.

Університетська освіта

Лекція 2. Тема 2. Досягнення ІТТФ

План

Університетська освіта

Тема 3. Сучасний стан комунальної теплоенергетики України.

Реформування і розвиток галузі

План

1. Об'єднана енергетична сис­тема України

Рис. 1. Сучасний стан ЖКГ. Основні суб’єкти.

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  1


Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  2

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  3 - управління

Історичні наслідки:

  • занижені тарифи
  • нерентабельність комунальних підприємств (КП)
  • дотації КП з місцевого бюджету
  • недостатня якість житлово-комунальних (ЖК) послуг
  • низька зарплата, хабарництво, крадіжки комунальної власності
  • низький престиж працівників ЖКГ
  • споживачі фактично не впливають на якість послуг

Рис 2. І етап реформування. Залучення інвесторів.

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  4


Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  5

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  3 - управління

Очікувані наслідки:

  • значне підвищення тарифів
  • певне підвищення якості ЖК послуг
  • рентабельність КП
  • прибуток інвесторів
  • висока вартість житла

Рис. 3. ІІ етап реформування. Залучення інновацій.

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  7


Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  8 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  9 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  10

Очікувані наслідки:

  • створення конкурентного середовища у наданні ЖК послуг
  • підвищення якості послуг
  • зниження собівартості послуг
  • незначне зростання тарифів
  • зростання рентабельності КП
  • економічне стимулювання авторів інновацій
  • зростання прибутків інвесторів

Рис. 4. ІІІ етап реформування. Системний підхід

Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  11


Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  12 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  13 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  14 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  15 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  16 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  17

       
    Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  18
  Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  19
 


Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - Инвестирование -  20 Очікувані результати:

· підвищення якості життя до рівня світових стандартів

· економічно обґрунтовані тарифи на ЖК послуги і ціни на житло

· можливість придбання кожною родиною сучасного комфортабельного житла

Запитання для самоконтролю

  1. Об’єднана енергетична система України.
  2. Які об’єкти входять до складу системи теплопостачання (комунальної теплоенергетики)?
  3. Як можна характеризувати сучасний стан обладнання у комунальні теплоенергетиці?
  4. Який економічний стан сучасної теплоенергетики?
  5. Як можна оцінити кадрове забезпечення комунальної теплоенергетики?
  6. Що таке «когенерація»?
  7. Які умови сприяють впровадженню когенерації?
  8. Як можна знизити теплові втрати у теплотрасах?
  9. Як використовується теплота димових газів у котельних?
  10. Як утилізується теплота відхідних газів?
  11. Які основні суб’єкти системи ЖКГ?
  12. Яка головна мета реформування і розвитку ЖКГ?

Університетська освіта

План

  1. Програма стабі­лізації та розвитку комунальної теплоенер­гетики України
  2. Розвиток нетрадиційної та відновлюваної енергетики
  3. Інноваційний розвиток енергетики
  1. Програма стабі­лізації та розвитку комунальної теплоенер­гетики України

Стратегічними цілямирозвитку енергети­чного комплексу України є його перебу­дова на основі новітніх технологій, яка має забезпечити потрібний рівень надійності, маневреності, енергетичної та економічної ефекти­вності і підвищення екологічності виробництва та споживання енергії.

Для інноваційного оновлення комунальної енер­гетикив 2001 році була розроблена Програма стабі­лізації роботи та розвитку комунальної теплоенер­гетики України. Зараз ця програма удосконалюється.

Програма має зв'язок з окремими розділами Комплексної державної програ­ми енергозбереження України, Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюва­них джерел енергії та малої гідро- і теплоенергети­ки, Програми заходів щодо скорочення споживання природного газу в Україні, Національної програми відродження села, Програми заходів щодо ефективного використання та скорочення споживання природного газу в житлово-комуналь­ній сфері та іншими загальнодержавними і галузе­вими програмами. Термін реалізації заходів Програ­ми - до 2010 року.

Ос­новні положення Програми :

- головною метою Програми є надійне та якісне забезпечення споживачів житлово-комунальної сфери тепловою енергією;

- зазначена проблема є комплексною, тобто охоплює заходи законо­давчо-правового, організаційного та науково-техні­чного характеру;

- необхідною умовою фінансово-економічної діяльності підприємств комунальної теплоенергетики є формування єдиних принципів встановлення тарифів на теплову енергію з урахуванням визначеної норми рентабе­льності та витрат на впровадження енергозберігаю­чих технологій.

Механізми впровадження.Програма передбачає визначити дійовий економічний механізм, який би стимулював впровадження енергозберігаючих технологій, удоско­налити порядок ціноутворення та тарифної політи­ки в теплопостачанні Енергозбереження повинно забезпечити скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), стати основним фактором оздоровлення комунальної теплоенергетики, сприяти подальшому ефектив­ному розвитку систем теплопостачання.

Прискорити процес становлення підгалузі пропо­нується за рахунок впровадження та удосконалення таких складових:

- створення цільових фондів енергозбереження на підприємствах, куди включається економія ПЕР, яка звільняється від оподаткування;

- включення витрат на енергозберігаючі заходи (енергетичний аудит, енергоефективне обладнання і устаткування) до виробничих (валових) витрат та основних фондів;

- створення умов для розрахунків усіх спожи­вачів за отриману теплову енергію;

- податкові знижки на прибуток, отриманий за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів;

- впровадження нових правил взаємовідносин підприємств у фінансових справах, за якими поста­чальники енергоносіїв, виробники теплової та елек­тричної енергії і споживачі були б поставлені в рівні правові та фінансові умови;

- застосування амортизаційних норм для осно­вних фондів, заміщених енергоефективним облад­нанням і устаткуванням, до кінця їх амортизаційно­го терміну;

- обов'язковість надання пільгових кредитів підприємствам, які вживають заходи для значного (кардинального) зменшення власних потреб в енер­гоносіях;

- масове впровадження приладів обліку (у тому числі системного характеру) спожитих енергоносі­їв, припинення безкоштовного відпуску енергоносі­їв, що є причиною кризи платежів, боротьба з роз­краданням та втратами енергоносіїв;

- зниження інвестиційного ризику для залуче­них в енергозбереження капіталів шляхом надання фондами енергозбереження пільгових кредитів, безвідсоткових позик та субсидій;

- застосування економічних санкцій для стиму­лювання ефективного використання ПЕР (за марнотратне використання та перевитрати понад встановлені питомі норми спо­живання ПЕР, за використання документації та об­ладнання, які не відповідають вимогам діючих стан­дартів та нормативів енергоспоживання, за відсут­ність обліку ПЕР);

- запровадження матеріального стимулювання колективів і окремих працівників підприємств за економію ПЕР;

- комерціалізація діяльності в сфері енергозбе­реження, розширення можливостей контрактної си­стеми із застосуванням лізингових операцій щодо впровадження енергоефективних технологій і обла­днання, як альтернативи додатковим джерелам фі­нансування енергозбереження.

Перехід на ринкові умовигосподарювання означає підвищення існуючих цін (тарифів) на теплову енер­гію, яке має покрити усі витрати на виробництво, передачу та розподіл теплоти з врахуванням інвестицій на розвиток та технічне переозброєння під­галузі комунальної теплоенергетики. Це дозволить відмовитися від дотацій комунальним підприємствам з місцевого бюджету.

На сьогодні ми ще не можемо відмовитися від дотацій. У Програмі передбачається перехід на диференційовану оплату за теплову енергію в залежності від пори року без збільшення її середньорічної величини. Такий підхід дає змогу забезпечувати реальну оплату та виконувати ви­моги газопостачальників, а також мати грошові ре­сурси на обігові кошти, ремонтні фонди, на оновлення основних засобів виробництва, у тому числі на виконання енергозберігаючих проектів. Представля­ється доцільним в повному обсязі використовувати внутрішні інвестиційні можливості. При діючому податково­му законодавстві, бюджетній політиці, відсутності державної підтримки немає можливості залучати сторонні фінансові ресурси. Перехід на диференційовані тарифи дає змогу ритмічно працювати підприємствам протягом року.

Ціноутворення на теплову енергію в кому­нальній теплоенергетиці в умовах ринкових відно­син повинно базуватись на наступних принципах:

1. Ціна на теплову енергію має забезпечувати надій­ність теплопостачання та утримання резерву тепло­вих потужностей.

2. Ціни на теплову енергію в період формування ринкових відносин повинні контролюватися дер­жавою.

3. Ціна має враховувати інтереси як виробників, так і споживачів теплової енергії.

4. Ціна має відшкодовувати нормативні витрати (собівартість) та включати рентабельність не менше 20%.

5. Ціна має стимулювати інвесторів вкладати ко­шти в розвиток комунальної теплоенергетики.

6. Ціни на теплову енергію повинні стимулюва­ти впровадження енергозберігаючих технологій, не­традиційних та відновлюваних джерел енергії.

Програма враховує такі основні пріоритети науково-технічної політики:

- сприяння інно­ваціям;

- використання вітчизняних науково-техніч­них досягнень і виробничого потенціалу енергомашинобудівного комплексу України;

- стимулювання розробки енергоефективного і екологічно чистого обладнання;

- технічна реконструкція і модернізація діючих систем комунальної теплоенергетики.

Ос­новні напрямки удосконаленнятехнічної політики в комунальній теплоенергетиці:

- поновлення розробки схем теплопостачання міст та населених пунктів України;

- проведення теплометричного обстеження об'єк­тів теплопостачання комунальної власності та їх па­спортизація;

- реконструкція (реабілітація) існуючих фізич­но зношених встановлених потужностей з подов­женням їх ресурсу;

- налагодження у країні виробництва енергоз­берігаючого обладнання, засобів обліку і регулюван­ня, технологій та обладнання для нетрадиційної ене­ргетики;

- підвищення термінів експлуатації трубопро­водів методами впровадження нових видів антико­розійних покриттів (емалювання, металізація, вико­ристання неметалевих трубопроводів);

- створення високого рівня диспетчеризації про­цесу виробництва, транспортування та споживання теплової енергії;

- широке впровадження мало- та середньовитратних заходів по підвищенню економічних і еколо­гічних показників об'єктів теплоенергетики (удоско­налення пальникових пристроїв, теплоутилізаціних установок, установок водопідготовки, впроваджен­ня систем автоматизованого керування, систем очи­щення димових газів тощо);

- докорінне підвищення ефективності, надій­ності та довговічності теплових мереж шляхом за­стосування попередньо ізольованих труб;

- створення бази для широкого розвитку в Укра­їні систем комбінованого виробництва теплової і електричної енергії малої і середньої потужності (міні-ТЕЦ);

- впровадження в енергетичний баланс населе­ного пункту палива місцевого походження;

- впровадження помірно-централізованих і де­централізованих (автономних) систем теплопоста­чання на базі техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) та з урахуванням місцевих умов;

- створення демонстраційних проектів по впро­вадженню нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.

Виконання завдань Програми передбачається здійснити за два етапи . На першому етапі впроваджуються першочергові (невідклад­ні) заходи, спрямовані на стабілізаціюроботи комунальної теплоенергетики.

До таких заходів відносяться розробка законода­вчо-правових документів, які мають забезпечити:

- вирішення проблем заборгованості спожива­чів за теплову енергію, а підприємств комунальної теплоенергетики - за паливо, впорядкування тари­фної політики, надання податкових пільг підприєм­ствам комунальної теплоенергетики з метою приско­реного впровадження енергозберігаючих технологій, надання пільгових кредитів, впровадження лізинго­вих операцій як альтернативи податковим джерелам фінансування;

- створення необхідної нормативної бази, яка б регламентувала усі сучасні вимоги, що стосуються проектування, будівництва, експлуатації систем те­плопостачання;

- проведення теплометричного обстеження об'єк­тів теплопостачання комунальної власності та їх па­спортизація;

- заходи, спрямовані на модернізацію та оптимізацію роботи існуючого обладнання котелень, під­вищення ефективності використання палива (в т.ч. місцевого), заходи з підвищення надійності робо­ти теплових мереж, впровадженню засобів об­ліку, регулювання та автоматизації теплотехнічних процесів тощо;

- структурна перебудова та організаційні пере­творення, які передбачають необхідність зміни пріо­ритетних напрямків та конкретних заходів щодо структурних перетворень підгалузі;

- впровадження нових ефективних енергозберігаючих технологій на основі виконаних науково-технічних розробок.

Другий етап передбачає заходи, спрямовані на розвиток комунальної теплоенергетики:

- розробка схем теплопостачання міст та насе­лених пунктів України з визначенням оптимальних співвідношень рівнів централізованого та децентра­лізованого теплопостачання, можливих рівнів вико­ристання комбінованих систем ПЕР та нетрадицій­них джерел енергії;

- створення мережі теплосервісних організацій як в містах, так і в сільській місцевості;

- широке впровадження комбінованого вироб­ництва теплової та електричної енергії малої і сере­дньої потужностей (до 25 МВт) на базі газотурбін­них двигунів, двигунів внутрішнього згорання тощо;

- організація виробництва типоряду дахових котелень з диспетчерським управлінням для децен­тралізованого теплопостачання житлових та громад­ських споруд;

- будівництво нових помірно-централізованих і децентралізованих джерел теплової енергії з викори­станням новітніх технологій, обладнання, матеріалів;

- залучення інвестицій для впровадження нетра­диційних та відновлюваних джерел енергії (геліопаливні та геотермальні установки, установки з вико­ристанням відходів біомаси);

- науково-технічні розробки.

Фінансова політика.Враховуючи кризовий стан економіки, брак вла­сних коштів підприємств є потреба в залученні ко­штів з державного бюджету, особливо для фінансу­вання розробки необхідних нормативних докумен­тів, науково-дослідних та дослідно-конструкторсь­ких робіт. Державна підтримка фінансування інвес­тиційних проектів за рахунок централізованих капі­таловкладень має поступово скорочуватись і пере­ходити з безповоротного фінансування на кредиту­вання. При цьому фінансування таких проектів пе­редбачається здійснювати на конкурсній основі з попередньою експертизою, зокрема, щодо мети очі­куваних результатів (ефективності згідно з діючими стандартами та нормами), очікуваних фінансових та економічних результатів з подальшим щокварталь­ним контролем цільових витрат коштів.

Для розробки та впровадження обладнання для використання нетрадиційних і відновлюваних дже­рел енергії для окремих проектів повинні створюва­тися міжгалузеві асоціації підприємств, організацій та науково-дослідних інститутів, а з метою залучен­ня фінансових ресурсів - фінансово-промислові гру­пи. Важливим є питання залучення міжнародної тех­нічної допомоги, іноземних інвестицій через міжна­родні фінансові організації, окремі країни, фірми та приватних інвесторів.

Очікувані результати.Виконання Програми стабілізації розви­тку комунальної теплоенергетики України сприятиме:

- стабілізації економічного становища підприємств комунальної теплоенергетики та їх надійного функціонування, забезпеченню ефективного використання ПЕР, поліпшен­ня екологічного стану навколишнього середовища;

- підвищенню рівня та якості послуг, що надаються населенню, зниженню питомих витрат мате­ріальних та паливно-енергетичних ресурсів;

- впровадженню вітчизняних ефективних енергозберігаючих технологій та виконанню першочергових науково-технічних розробок;

- використанню місцевих видів палива, створенню демонстраційних установок комбінованого виробництва теплової і електричної енергії, нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії;

- залученню інвестиційних ресурсів на довго­строковій основі.

Реалізація першочергових заходів, передбачених на першому етапі Програми, дасть можливість щорічно отримати економію ПЕР в обсязі 819,4 тис. т у. п. (712,5 млн. куб. м газу), або 11,2 %.

Університетська освіта

План

Університетська освіта

План

Зазначена складова галузевого стандарту є обов’язковою для виконання і представляє собою нормативну частину даного стандарту. Варіативну частину цього стандарту, яка відображає досягнення і досвід ІТТФ НАНУ і ДАЖКГ, а також інтереси майбутніх фахівців з комунальної теплоенергетики, розроблено завідувачем кафедри комунальної теплоенергетики та енергозбереження д.т.н. Огородником С.С.

Цей стандарт поширюється на органи управління вищою освітою, вищі заклади освіти, а також міністерства, відомства, асоціації, підприємства, організації різних форм власності, де готуються або використовуються фахівці освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

напряму підготовки 6.050601 «Теплоенергетика»;

освітнього рівня: базова вища освіта;

кваліфікації - технічний фахівець в галузі фізичних наук та техніки з такими об’єктами діяльності:

теплофізичні процеси, технічні засоби, установки та устаткування для використання паливно-енергетичних ресурсів, перетворення цих ресурсів на такі види енергії, що споживаються, для вироблення, перетворення, передачі, розподілу та використання енергоносіїв, а також теплофізичні властивості енергоносіїв, конструкційних, тепло- та гідроізоляційних матеріалів, та виробів із них;

з нормативним терміном навчання (денна форма) чотири роки

Стандарт встановлює:

* нормативну частину змісту навчання у навчальних об’єктах, їх інформаційний обсяг та рівень засвоєння у процесі підготовки відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики;

* рекомендований перелік навчальних дисциплін підготовки фахівців;

* форми державної атестації;

* нормативний термін навчання.

Стандарт є обов’язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю. Стандарт придатний для цілей сертифікації фахівців та атестації випускників вищих навчальних закладів.

Таблиця 1. Розподіл змісту ОПП та навчальний час за циклами

  Цикл підготовки   % Мінімальний навчальний час за циклами (академічних годин/кредитів) Максимальний навчальний час за циклами (академічних годин/кредитів)
Гуманітарної і соціально-економічної підготовки 1323/24,5   1620/30
Природничо-наукової підготовки 1809/33,5   2268/42
Професійної та практичної підготовки 4374/81   5400/100
Загальний час навчальної підготовки: 7506/139 9288 /172

Таблиця 2. Рекомендований перелік навчальних дисциплін нормативної частини

  Назва Навчальної дисципліни Шифри блоків змістовних модулів, що входять до навчальної дисципліни Мінімальна кількість навчальних годин/кредитів вивчення дисципліни Максимальна кількість навчальних годин/кре-дитів вив-чення блоку
 
Нормативні дисципліни
Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки
Історія України   108/2  
Філософія (+Релігієзнавство)   162/3 (108/2 + 54/1)  
Економічна теорія   108/2  
Іноземна мова (за професійним спрямуванням)   324/6  
Фізичне виховання   216/4  
Українська мова (за професійним спрямуванням)   54/1  
Культурологія   54/1  
Психологія   54/1  
Політологія   108/2  
Правознавство   81/1,5  
Соціологія   54/1  
  Разом по циклу: 1323/24,5 1620/30
Цикл природничо-наукової підготовки
Безпека життєдіяльності ПН.33 - ПН.36 54/1  
Вища математика ПН.01 – ПН.07 594/11  
Фізика ПН.08 - ПН.14 324/6  
Хімія ПН.15 - ПН.22 135/2,5  
Основи інформаційних технологій та програмування ПН.23 - ПН.27 270/5  
Екологія ПН.28 - ПН.32 54/1  
Нарисна геометрія, інженерна та комп’ютерна графіка ПН.37 - ПН.42 216/4  
Електротехніка та електроніка ПН.43 - ПН.48 162/3  
  Разом по циклу: 1809/33,5 2268/42
Цикл професійної та практичної підготовки
Теоретична механіка ПП.01 – ПП.04 162/3  
Опір матеріалів ПП.05 – ПП.10 162/3  
Матеріалознавство та технологія матеріалів ПП.11 – ПП.18 162/3  
Математичні методи та моделі енергетичного обладнання в розрахунках на ЕОМ ПП.19 135/2,5  
Основи конструювання ПП.20 – ПП.25 162/3  
Гідрогазодинаміка ПП.26 – ПП.30 135/2,5  
Технічна термодинаміка ПП.31 – ПП.40 189/3.5  
Тепломасообмін ПП.41 – ПП.47 189/3.5  
Метрологія та стандартизація ПП.48 – ПП.54 54/1  
Теплотехнічні вимірювання та прилади ПП.55 – ПП.58 108/2  
Економіка енергетики ПП.59 – ПП.63 54/1  
Основи охорони праці ПП.64 – ПП.71 54/1  
Практика   486/9  
Разом по циклу: 2052/38 2160/40
Разом по нормативним дисциплінам 5184/96 6048/112
Цикл професійно-ориентованих дисциплін для спеціальності
  Разом   684/16  
  Для спеціальності “Теплоенергетика ” Разом   864/16  
Цикл дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу
  Разом:   1350/25  
Цикл дисциплін самостійного вибору студента
  Разом:   675/12,5  
  Для спеціальності “Теплоенергетика” Разом:   675/12,5  
  Разом по вибірковим дисциплінам: 2889/53,5 3240/60
  Всього: 8073/149,5 9288/172

Зміст кожної дисципліни складається із змістовних модулів. Наприклад, нормативна частина стандарту для бакалаврів теплоенергетики передбачає курс вищої математики з 7, фізики – з 7, хімії – з 8 обов’язкових змістовних модулів (Таблиця 2)

Таблиця 3. Система блоків змістовних модулів

Шифр і назва блокузмістовних модулів Шифр і назва змістовних модулів, що входять до даного блоку Мінімальна кількість навчальних годин/кредитів вивчення блоку
ПН.01 Лінійна, векторна алгебра та аналітична геометрія. ПФ.Д.01.ЗР.0.02.01 ПФ.Д.01.ЗР.0.03.01 54/1
ПН.02 Дискретна математика. Диференційне обчислення. ПФ.Д.01.ЗР.0.04.02 ПФ.Д.01.ЗР.0.03.01 162/3
ПН.03 Інтеграли. ПФ.Д.01.ЗР.0.04.02 54/1
ПН.04 Елементи теорії поля. Ряди та їх застосування. ПФ.Д.01.ЗР.0.05.01 54/1
ПН.05 Операційне числення. ПФ.Д.01.ЗР.0.05.01 54/1
ПН.06 Теорія імовірностей і математична статистика. ПФ.Д.01.ЗР.0.03.02 ПФ.Д.01.ЗР.0.03.01 54/1
ПН.07 Математичні методи в рішенні технічних задач. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 ПФ.Д.01.ЗР.0.04.02 162/3
Вища математика:   594/11
ПН.08 Фізичні основи механіки. ПФ.Д.01.ЗР.0.05.01 54/1
ПН.09 Молекулярна фізика і термодинаміка. ПФ.Д.01.ЗР.0.04.01 ПФ.Д.01.ЗР.0.04.02 54/1
ПН.10 Електрика і магнетизм. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 54/1
ПН.11 Коливання і хвилі. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 27/0,5
ПН.12 Квантова фізика. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 54/1
ПН.13 Статистична фізика. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 27/0,5
ПН.14 Фізика твердого тіла. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 54/1
Фізика:   324/6
ПН.15 Міжмолекулярні взаємодії. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 14/0,25
ПН.16 Енергетика та спрямованість хімічних реакцій. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 13/0,25
ПН.17 Дисперсні системи. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 13/0,25
ПН.18 Теорія розчинів. Розчини електролітів. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 14/0,25
ПН.19 Електрохімічні процеси. ПФ.Д.01.ЗР.0.01.01 14/0,25
ПН.20 Корозія та захист металів. ПФ.Д.02.ЗР.0.02.01 27/0,5
ПН.21 Хімія конструкційних та ядерно-паливних матеріалів в енергетиці. ПФ.Д.02.ЗР.0.02.01 27/0,5
ПН.22 Полімерні матеріали в енергетиці. ПФ.Д.02.ЗР.0.02.01 13/0,25
Хімія:   135/2,5

За рахунок часу дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу вводяться додаткові дисципліни до циклів природнічо-наукової та професійно-практичної підготовки, а також, при необхідності, збільшується обсяг нормативних дисциплін. До навчальних дисциплін повинні входити практики, мінімальний обсяг яких складає 6 тижнів.

Таблиця 4. Рекомендований перелік навчальних дисциплін варіативної частини

← Предыдущая страница | Следующая страница →