Поделиться Поделиться

Нематеріальні ресурси підприємства, їх сутність, класифікація, призначення та особливості формування і відтворення

Складовою частиною майна підприємства, яка здатна забезпечувати економічну віддачу упродовж відносно тривалого періоду, є нематеріальні ресурси. Основними характерними ознаками їх є відсутність матеріально-речової (фізичної) структури; використання упродовж тривалого часу; здатність приносити прибуток підприємству; високий рівень невизначеності відносно розміру можливого прибутку.

Таким чином, нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, яка здатна забезпечувати економічну користь упродовж відносно тривалого періоду.

Види нематеріальних ресурсів відображені на рис.8.1.

Рис. 8.1. Види нематеріальних ресурсів

Об'єкти промислової власності дозволяється визначити як результати науково-технічної твор чості, які можуть бути використані для задоволення потреб людей.

Винахід - технічне рішення, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Винахід є новим, коли технічне рішення не описане у вітчизняній чи зарубіжній літературі, чи не впроваджене у виробництво в Україні та за її межами. Об'єктами винаходу можуть бути: новий пристрій (наприклад, машина, прилад чи інструмент тощо); новий спосіб (наприклад, спосіб виготовлення виробу чи спосіб лікування); нова речовина (сплав, суміш, розчин, хімічна сполука); застосування раніше відомих пристроїв, способів, речовин за новим призначенням (без зміни їх за суттю). Не визнають винаходом методи і системи організації і управління господарством (планування, фінансування, облік, кредит); умовні позначення (наприклад, дорожні знаки, коди); методи і системи навчання тощо.

Корисна модель - результат творчої діяльності людини, об'єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою чи його складових частин, що є новим і промислово придатним.

Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що їхнім предметом є просторова композиція, взаємне розташування елементів пристрою, його форма. Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності за законом України, коли вона є новою і промислово придатною, тобто її дозволяється відтворити промисловими засобами.

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, яке визначає його зовнішній (і тільки зовнішній) вигляд: особливості форми, зображення, у деяких країнах - колір.

Не підлягають охороні як промислові зразки: об'єкти архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких і через те подібних речовин.

Знаки для товарів і послуг - позначення, за яким товари чи послуги певного виробника, відрізняються від однорідних товарів і послуг інших, тобто головне завдання товарного знака полягає в ідентифікації (виділенні) товару та його виробника на ринку.

В англійській мові існує поняття "trade таке" - торгова марка, за винятком того в міжнародній практиці використовується також одне поняття - "знак обслуговування". В Україні всі вони називаються знаками для товарів і послуг, хоча досить часто вживається термін "торгові знаки". Позначається торгова марка символом "™". В склад торгової марки входить логотип (з грецької logos - слово і typos - відбиток)- літера (буква, знак) чи літери, які позначають повне чи скорочене найменування підприємства, марки виробів чи їх групи. Логотип розробляється з рекламними цілями.

Комп'ютерна програма - сукупність даних та команд, призначених для забезпечення функціонування електронно-обчислювальних машин.

Авторське право поширюється на будь-які програми, як оприлюднені, так і неоприлюднені, подані в об'єктивній формі, незалежно від їх матеріального носія, призначення чи якості. Правовому захисту не підлягають ідеї та принципи, на яких побудовано комп'ютерні програми. Вартість програмного забезпечення порівняно з вартістю електронних обчислювальних машин невпинно зростає, через те вони стають важливим об'єктом комерційних відносин.

База даних - сукупність дато:, матеріалів чи творів, систематизованих у формі, якому читає машина.

Бази даних є результатом творчої праці з підбору та організації даних, незалежно від їх матеріального носія чи призначення. Вони охороняються незалежно від того, чи є відомості, які вони містять, об'єктами авторського права. Проте авторське право на базу даних визнається тоді, коли кожний із творів, включених до складу даної бази даних, є об'єктом авторського права. Правовий захист не поширюється на ідеї та принципи, покладені в основу бази даних чи будь-якої з її частин.

Ноу-хау (to know how to do it - знати, як робити це; скорочено - know how - знати як) - технічний досвід чи секрети виробництва, які мають промислову і комерційну цінність і не захищені патентами.

Вони не оформлені юридичними документами, через те що є предметом комерційної таємниці, тобто вони можуть бути цілком патентоспроможними, проте не запатентовані власником з метою збереження їх таємниці. До ноу-хау відносять: незапатентовані винаходи, методи, способи, навички, необхідні для проведення проектування та розрахунків, будівництва, виготовлення виробів: технічна документація, робочі проекти, монтажні схеми, технологічні карти; склад та рецепти матеріалів, речовин; оптимальні рішення технологічних процесів; техніко-економічне обґрунтування, статистичні розрахунки тощо. Переважна більшість ноу-хау є результатом науково-пошукових і дослідницько-конструкторських робіт. Зазвичай, без знання ноу-хау виробництво нової техніки за зразками, описаннями патентів та опублікованою інформацією чи взагалі неможливе, чи вимагає додаткових витрат на освоєння.

Раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою та корисною для підприємства, якому її продано, та передбачає створення і зміну конструкції виробів, технології виробництва та техніки, що застосовується.

Зазначення походження товару - словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

При цьому під географічним місцем розуміють будь-котрий географічний об'єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. Зазначення походження товару може бути двох видів: просте та кваліфіковане.

Потреба в зазначенні походження товару зумовлена тим, що на якісні характеристики, за винятком технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають також інші, які часто не залежать навіть від технічного рівня виробництва чи будь-яких інших умов вироблення товару (вода, повітря, кліматичні, гідрологічні умови тощо).

Фізична чи юридична особа, яка зареєструвала зазначення походження товару, одержує право на його використання в рекламних цілях через розміщення на відповідному виробі, Його упаковці, у проспектах та іншій товарно-супровідній документації.

Гудвіл - це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця поміж балансовою вартістю активів та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінський якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Нематеріальні активи можуть оцінюватися за первісною і залишковою вартістю у зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим їх спрацюванням.

Первісна вартість нематеріальних активів складається з вартості придбання; митного збору (при імпорті); податків, що не підлягають відшкодуванню; інших податків, пов'язаних з придбанням нематеріальних активів (за винятком сплати відсотків за кредит банку). За первісною вартістю нематеріальні активи зараховують до майна підприємства.

Залишкова вартість нематеріальних активів характеризує реальну їхню вартість, тобто не перенесену на вартість виготовленої продукції, і визначається як різниця поміж первісною вартістю і сумою нарахованого зносу.

В процесі використання нематеріальні активи спрацьовуються і переносять свою вартість у вигляді амортизаційних відрахувань. Податковий Кодекс України передбачає нарахування амортизації для нематеріальних активів упродовж наступних строків, що наведені в таблиці 8.3.

Облік вартості, яка амортизується, для нематеріальних активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи.

Амортизації підлягають усі нематеріальні активи, що перебувають на балансі підприємства. До нематеріальних активів застосовується прямолінійний метод нарахування зносу, за яким кожен окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частинами, виходячи з його первісної вартості протягом терміну його використання. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому нематеріальний актив зараховано на баланс підприємства. Згідно, при вибутті нематеріального активу амортизація не нараховується з місяця, наступного за місяцем вибуття.

Таблиця 8.3. Строки нарахування амортизації для нематеріальних активів

Группа

Строки дії права користування

І - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище)

згідно до правовстановлюючого документа

ІІ - права користування майном (право користування земельною ділянкою, за винятком права постійного користування земельною ділянкою, згідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо)

згідно до правовстановлюючого документа

ІІІ - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), за винятком тих, витрати на яких визначаються роялті

IV - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографі)) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в через те числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) за винятком тих, витрати на придбання яких визнаються роялті

згідно до правовстановлюючого документа, проте не менше як 5 років

V - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) за винятком тих, витрати на придбання яких визнаються роялті

згідно до правовстановлюючого документа, проте не менше як 2 роки

VI - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)

згідно до правовстановлюючого документа

Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту. Це стосується зокрема патентів.

Патентом називається виданий патентним відомствам документ, що надає особі чи організації виключне право на використання зазначеного в патенті технічного вирішення.

Патент видається строком на 15 років, рахуючи з дня подачі заявки. З того ж дня охороняються права заявника. Ніхто не може без згоди особи, якій належить патент, використати винахід. Патентовласник може видати дозвіл (ліцензію) на використання Його винаходу чи повністю переуступити патент. За використання об'єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує певну винагороду. Найбільш поширеними є періодичні відрахування упродовж дії ліцензійної угоди та одноразові виплати.

Роялті - періодичні платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання чи надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в через те числі промислової власності, а також інших аналогічних майнових прав.

Роялті встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва чи в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди називається паушальною виплатою. Паушальний платіж є фактичною ціною ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва чи збуту ліцензійної продукції.

Для визначення загального обсягу нематеріальних активів та їх зміни проводять оцінку нематеріальних активів підприємства. Існують три головні підходи до оцінки нематеріальних активів: витратний, прибутковий, порівняльний.

Витратний підхід ґрунтується на розрахунку витрат на відтворення нематеріальних ресурсів. Він застосовується при оцінці їх вартості у через те випадку, коли неможливо знайти аналоги, а прогнозований прибуток не є стабільним. При оцінюванні враховують витрати на оплату праці працівників; маркетингові і рекламні витрати; витрати на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності; витрати на вирішення правових конфліктів; матеріальні витрати на формування об'єкта інтелектуальної власності; вартість науково-методичного забезпечення чи індивідуалізації власної продукції-логотипа, ліцензій, сертифікатів тощо.

Прибутковий підхід застосовується здебільшого при оцінці патентів і ліцензій, торгової марки, майнових прав. Він ґрунтується на розрахунку економічної вигоди, пов'язаної з отриманням прибутку від використання нематеріальних активів в майбутньому, тобто його цінність на поточний момент визначається величиною очікуваного прибутку.

Порівняльний (ринковий) підхід застосовується в умовах розвиненого ринку нематеріальних активів. Даний підхід передбачає визначення вартості активів з урахуванням попиту і пропозиції, яка існує на ринку. Підприємства купують і продають аналогічні активи, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення відносно їх вартості.

← Предыдущая страница | Следующая страница →