Поделиться Поделиться

Валютні обмеження

Валютні обмеження – система економічних, правових та організаційних заходів, що регламентують операції з національною та іноземною валютою, золотом тощо, з метою регулювання валютного курсу і платіжного балансу, а також розв'язання політичних проблем у світовому співтоваристві. Валютні обмеження можуть вводитися як окремими країнами чи групою країн, так і міжнародними організаціями.

В системі валютного регулювання основне місце відводиться урядовим заходам, що обмежують чи жорстко регламентують обмін вітчизняної валюти на іноземну, і навпаки, тобто її конвертованість. Зміст поняття "конвертованість" полягає у здатності вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти, в можливості купівлі та продажу іноземної валюти.

Конвертованість – це загальноекономічна категорія, що включає в себе широке коло проблем, які не зводяться тільки до операцій з обміну валют. Це невід'ємний атрибут ринкової економіки, без якого країна не може ефективно включитися в міжнародний поділ праці, в різні структури світового ринку.

Конвертованість передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків, вільну міграцію праці і капіталу, при цьому збалансованість експортних та імпортних операцій досягається економічними методами.

Теорія і практика розрізняють повну і часткову конвертованість. Згідно до цього валюти різних країн можуть бути віднесені до трьох категорій.

До першої категорії – вільно конвертованих чи повністю конвертованих- відносять ті валюти, які можуть вільно (без будь-яких обмежень) використовуватися за кордоном за всіма видами операцій платіжного балансу. Сьогодні існує обмежена кількість країн, валюти яких діють у режимі повної конвертованості, в через те числі економічно розвинені країни і всі держави-члени ЄС.

Друга категорія – частково конвертовані валюти – може бути розбита на дві підгрупи. До першої підгрупи відносять внутрішньо конвертовану валюту, яка має можливість вільного обміну на іноземну тільки на території своєї країни.

Друга підгрупа об'єднує валюту з зовнішньою конвертованістю, за якої дозволяється використання національної валюти в міжнародних розрахунках за окремими видами операцій платіжного балансу і переважно для нерезидентів. Мова йде про надання можливості зазначеним особам здійснювати перекази даної валюти за кордон і вільно обмінювати зароблену в цій країні валюту на будь-якому іноземну.

Країн, які мають частково конвертовану валюту, значно більше, ніж країн із вільно конвертованою валютою. Однак найбільша кількість країн у світі має нековвертовані валюту, тобто валюту третьої категорії.

Згідно до вимог Статуту МВФ валюта не може мати статус конвертованості, коли обмеження зачіпають платежі по поточним міжнародним операціям, таким як платежі за результатами зовнішньої торгівлі, короткострокові банківські та кредитні операції, платежі з погашення позик і відсотків по них, грошові перекази некомерційного характеру тощо.

Конвертованість є основним видом валютних обмежень, що грає важливу роль у регулюванні світової валютної системи.

До інших заходів валютних обмежень відносяться:

■ часткова чи повна заборона вільної купівлі-продажу іноземної валюти на ринку аж до нав'язування експортерам здачі валютної виручки в центральний банк за офіційним курсом, тобто валютна дискримінація:

валютна блокада – санкція у формі односторонніх валютних обмежень і заморожування національної валюти однієї країни в банках інших країн і в міжнародних кредитно-розрахункових установах.

← Предыдущая страница | Следующая страница →