Поделиться Поделиться

Теоретики трансакційного підходу зробили такі найважливіші висновки

В економіці утворюється ринок організаційних форм, на якому фірми різного типу конкурують. Розвиток ліпших і припинення діяльності гірших організаційних фірм визначаються їх здатністю забезпечувати економію трансакційних витрат. Конкуренція на цьому ринку може бути непрямою і виражатися у боротьбі за залучення й утримання у колективі найпродуктивніших учасників, і прямою, коли одні фірми намагаються захопити інші.

На ринку організаційних форм конкуренція призводить до того, що на ньому виживають структури, які найбільше відповідають вимогам економічного середовища. При цьому для кожного типу знаходиться ніша, у межах якої він може бути ефективнішим ніж інші. Проте разом із тим він може втрачати свої переваги у зв'язку з умовами, що переважають в інших сектоpax економіки. Деякі сектори економіки займають в основному корпорації: одні - партнерства, інші - кооперативи та ін. Розподіл організаційних форм не залишається незмінним. Пошук нової ніші, спричинений різкими технологічними чи інституціональними зрушеннями, буває і важким, і тривалим. Коли він закінчується безрезультатно, така організаційна форма трапляється не так часто і поступово перестає функціонувати. Через те завдання реформаторів полягає у створенні на рівні держави однакових можливостей, а пріоритети визначить ринок.

Таким чином, не існує абсолютних переваг одного виду фірм над іншими. Кожна форма власності має свої трансакційні витрати, що за певних умов сприяють зростанню її ефективності (табл. 13.2). Такі висновки особливо актуальні в умовах нинішньої трансформації економіки України.

Таблиця 13.2. Переваги і недоліки основних форм економічних організацій у ринковій економіці

Форми економічних організацій

Переваги

Недоліки

1.Одноосібна організація

Повна самостійність, свобода і оперативність; максимальна заінтересованість в отриманні доходу; конфіденційність діяльності

Труднощі залучення великих капіталів; невизначеність терміну діяльності; необмежена відповідальність за збитки; потреба поєднання всіх управлінських спеціальностей

2. Товариства

Фінансова сила; свобода й оперативність дій; колективне управління

Необмежена відповідальність партнерів; непостійність і залежність партнерів один від іншого

3.Акціонерні товариства

Можливість широкого залучення додаткового капіталу; професійне управління; обмежена відповідальність акціонерів

Жорсткий контроль за діяльністю товариства;

невправність управління і низька оперативність дій; схильність до монополізації діяльності

4.Державні підприємства

Найефективніша форма виробництва суспільних благ; захищеність державою; за інших рівних умов встановлюють нижчі ціни на свою продукцію

Примусовий характер участі у володінні; вплив унаслідок політизації; неможливо отримати біржову оцінку; схильність до нагромадження виробничих потужностей і розширення штатів; повільність під час реагування на зміни

У розвинутих країнах нараховується величезна кількість фірм різного типу -- від маленьких магазинчиків, перукарень, ремонтних майстерень до величезних компаній. У США, наприклад, налічують майже 17 млн підприємств, із них 70 % відносять до індивідуальної форми власності, 10 % - це підприємства, які відносять двом чи більше особам (партнерство), а 20 % становлять акціонерні товариства. Таким чином, більшість господарських одиниць за формою власності не є акціонерними підприємствами. Проте саме корпорації займають в економіці головне місце в господарстві США. 500 найбільших корпорацій країни виробляють понад 40 % ВВП. На основі акціонерної власності виникли монополістичні гіганти, які з часом перетворилися на компанії світового масштабу.

З організаційних форм економічних організацій у сучасній Україні найбільш популярні та дієві акціонерні форми. Серед головних причин її популярності в сучасній економіці вирізняють такі:

1) акціонерна форма сприяє функціонуванню великих підприємств, що становлять основу економіки. Часто акціонерне товариство вважають єдиним шляхом включення промислових гігантів у ринкову систему;

2) акціонерні товариства мають більшу стійкість і великий "запас міцності" у несприятливий період, оскільки у них ширші можливості нагромадження;

3) акціонерну форму дозволяється застосовувати у будь-якій сфері економіки (промисловість і банківська справа, сільське господарство, транспорт і торгівля);

4) акціонерні товариства можуть через володіння акціями один одного утворювати єдині промислово-фінансові комплекси, що дає змогу контролювати весь процес виробництва тієї чи іншої продукції.

Механізмом реалізації акціонування є розвинутий ринок цінних паперів. Таку проблему неможливо розв'язати тільки шляхом створення умов фондової торгівлі - юридичних (законодавчої та нормативної баз), матеріальних (кадри, комп'ютерне забезпечення), організаційних (біржа, брокерські фірми). Існує надто велика відмінність поміж можливостями власне суб'єктів купівлі-продажу акцій - інвесторів та емітентів.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) - система економічних відносин поміж тими, хто випускає і продає цінні папери, і тим, хто їх купує та стає власником.

Вітчизняних вкладників капіталу бентежать високі вимоги ринку до професіоналізму і мобільності в управлінні портфелями цінних паперів, а зарубіжних - недостатня інформація та високий рівень ризику. Для емітентів не характерне стійке фінансове становище, таким чином, вони не можуть запропонувати достатньо надійні папери.

Емітент - центральний банк, фінансово-кредитна установа, компанія, організація, що випускають в обіг гроші та цінні папери.

Світовий досвід свідчить, що вирішенням даної суперечності є колективне інвестування в цінні папери, що здійснюється через спеціалізовані та посередницькі компанії - інвестиційні фонди. Випустивши і реалізувавши свої акції, фонд акумулює засоби груп інвесторів, а потім вкладає їх в цінні папери на фондовому ринку.

Інвестиційний фонд - інвестиційний інститут у формі акціонерної компанії,, фінансові ресурси якого формуються шляхом випуску власних цінних паперів та їх продажу малим акціонерам (інвесторам).

Інвестиційні компанії - один із видів кредитно-фінансових інститутів, колективний інвестор, котрий продає власні цінні папери значній частині населення та акціонерним компаніям. Це посередник поміж акціонерними компаніями й інвесторами.

Проте навіть поява інвестиційних фондів та компаній не гарантує надійність українських акціонерних товариств. Стабільність і розвиток будь-якого акціонерного товариства пов'язані, насамперед, із реальним інвестуванням, тобто створенням діючого капіталу. Класифікацію ризиків інвестування подано в табл. 13.3.

Таблиця 13.3. Класифікація ризиків під час інвестування

Класифікаційна ознака

Вид ризику

Сприйняття подій

Об'єктивний (незалежний від сприйняття подій особою, яка приймає рішення);

суб'єктивний (залежний від сприйняття подій особою, котра ухвалює рішення)

Економічна природа

Збитки, витрати

Приналежність чинників дії до певного середовища

Внутрішній, зовнішній

Економічна сутність факторів дії

Виробничий, управлінський, фінансовий, інформаційний, матеріальний, трудовий, законодавчий, споживчий, ціновий, валютний, міжнародний

← Предыдущая страница | Следующая страница →