Поделиться Поделиться

Метод надлишкових прибутків

Заснований на передумові: надлишкові прибутки приносять підприємству не відображені в балансі нематеріальні активи, що забезпечують прибутковість на активи і на власний капітал вище за галузевий рівень. Цим методом оцінюють переважно гудвіл.

Головні етапи методу:

- визначення ринкової вартості всіх активів;

- нормалізація прибутку оцінюваного підприємства;

- визначення галузевої прибутковості на активи чи на власний капітал;

- розрахунок очікуваного прибутку на основі множення середнього по галузі доходу на величину активів (чи на власний капітал);

- визначення надмірного прибутку (з нормалізованого прибутку віднімають очікуваний прибуток);

- розрахунок вартості гудволу шляхом розподілу надмірного прибутку на коефіцієнт капіталізації.

При методі дисконтованих грошових потоків проводяться наступні дії:

- визначається очікуваний термін корисного життя, що залишився, тобто період, протягом якого прогнозовані доходи необхідно дисконтувати;

- прогнозується грошовий потік, прибуток, що генерується нематеріальним активом;

- визначається ставка дисконтування;

- розраховується сумарна поточна вартість майбутніх доходів;

- визначається поточна вартість доходів від нематеріального активу в постпрогнозний період;

- визначається сума всіх вартостей доходів в прогнозний і постпрогнозний періоди.

Метод звільнення від роялті

Використовується для оцінки вартості патентів і ліцензій. Роялті - певна винагорода за право на використання об'єкту інтелектуальної власності.

Розмір роялті визначається на підставі аналізу ринку. Даний метод поєднує в собі риси прибуткового і порівняльного підходів. Послідовність вживання цього методу така:

- складається прогноз обсягу продажів, за якими очікуються виплати роялті;

- визначається ставка роялті;

- визначається економічний термін служби патенту чи ліцензії;

- розраховуються очікувані виплати по роялті шляхом розрахунку процентних відрахувань від прогнозованого обсягу продажів;

- з очікуваних виплат по роялті віднімають усі витрати, пов'язані із забезпеченням патенту чи ліцензії (юридичні, організаційні, адміністративні витрати);

- розраховуються дисконтовані потоки прибутку від виплат по роялті;

- визначається сума поточних вартостей потоків прибутку від виплат по роялті.

Таким чином, ціна ліцензії на базі роялті може бути визначена за формулою:

де Уі - об'єм визначуваного випуску продукції за ліцензією в і-м році (шт., кг, м3);

Яі - розмір роялті в і-м році %;

- продажна ціна продукції за ліцензією в і-м році, ум. од.; Т - термін дії ліцензійного договору, років; і - порядковий номер даного року дії ліцензійного договору; Кй - коефіцієнт дисконтування.

Методом переваги в прибутках оцінюється вартість винаходів. Під перевагою в прибутку розуміється додатковий прибуток, обумовлений оцінюваним нематеріальним активом. Вона дорівнює різниці поміж прибутком, отриманим при використанні винаходів, і тим прибутком, котрий виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу. Щорічна перевага в прибутку дисконтується з урахуванням передбачуваного періоду його отримання.

Загальна формула обчислення по цьому методу виглядає таким чином:

де ПП - додатковий прибуток до оподаткування, одержуваний підприємством у результаті реалізації товару чи надання послуг в порівнянні з підприємствами, що реалізують аналогічну продукцію чи надають аналогічні послуги, проте не володіють оцінюваним об'єктом;

Цнов.і - ціна одиниці нової високотехнологічної продукції в і-му році;

Цср.і - ціна одиниці порівнюваної продукції в і-му році;

Уі, Уср.і - обсяги відповідного реалізованого товару чи наданих послуг в і-му році.

Очікуваний додатковий прибуток повинен бути приведений до моменту оцінки за формулою:

Проведення оцінки нематеріального активу з використанням методу переваги в прибутках можливо лише у через те випадку, коли оцінюваний об'єкт може бути використаний для отримання додаткового прибутку після дати проведення оцінки.

По статті "нематеріальні активи" показуються "витрати підприємства на нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності і приносять дохід: права на використання природних ресурсів, будівель, обладнання, земельних ділянок, патентів, ліцензій, ноу-хау, програмні продукти, монопольні права і привілеї, включаючи ліцензії на певні види діяльності, інші майнові права (у через те числі на інтелектуальну власність), організаційні витрати (включаючи платню за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце і т. п.), торгові марки і товарні знаки і т. п. нематеріальні активи можуть бути внесені засновниками (власниками) підприємства в рахунок внесків до статутного фонду підприємства, а також придбані підприємством в процесі його діяльності".

Таким чином, сума вартостей матеріальних і нематеріальних активів складає статутний капітал, визначення розміру якого - обов'язкова умова приватизації державної і муніципальної власності в приватну власність, проведення аукціонів і конкурсів при акціонуванні підприємств.

Статутний фонд є по суті "стартовим капіталом", без якого підприємство іншої організаційно-правової форми не тільки не зможе почати свою господарську діяльність, проте йому не буде надано право юридичної особи і не відкриють рахунок в банку.

Розмір статутного капіталу істотно впливає на можливість придбання об'єкту юридичними і фізичними особами. Слід підкреслити, що розмір статутного капіталу затверджується в засновницьких документах і змінюється за рішенням власника. Перерахунок статутного капіталу на конкретну дату вимагає додаткових причинних зв'язків.

Особливо важливу роль розмір частки статутного капіталу набуває у випадках, коли одна організація власників з'єднується з іншими в спільне підприємство чи виступає як співзасновник при формуванні організації більш високого рівня, наприклад в концерн, асоціацію, консорціум. У цьому випадку підприємство зацікавлено в максимальному статутному капіталі, від розміру якого надалі в прямій залежності визначатиметься рівень майнових прав засновника, наприклад кількість голосів в правлінні організації, частки акцій, частки прибутку і т. п.

Коли розрахунок вартості статутного капіталу, утворюваного основними оборотними коштами, був достатньо розроблений, то розрахунок вартості частки статутного капіталу, утворюваного промисловою й іншою інтелектуальною власністю, - явище нове і офіційних методик здійснення таких розрахунків немає.

Розглядаючи питання про визначення частки статутного капіталу, утворюваного нематеріальними активами, слід чітко визначитися в через те, що вартість нематеріальних активів не рівнозначна розміру частки статутного капіталу, утворюваного нематеріальними активами, як і безпосередньо не беруть участі у виробничому процесі.

По суті, частка статутного капіталу, утворюваного нематеріальними активами, - це не їх матеріальна вартість, а вартість права на використання об'єкта промислової та іншої інтелектуальної власності. Таким чином, для переходу від вартості нематеріальних активів до визначення частки статутного капіталу, утворюваного цими нематеріальними активами, необхідно встановити залежність поміж цими величинами.

Таким чином, визначення розміру статутного капіталу, утворюваного промисловою та іншими видами інтелектуальної власності, складається з послідовного рішення двох завдань: по-перше, розрахунку вартості об'єктів промислової та іншої інтелектуальної власності і, по-друге, виходячи з величини вартості нематеріальних об'єктів, визначення розміру статутного капіталу як частини вартості цих активів.

У принципі розрахунок вартості об'єктів промислової чи іншої інтелектуальної власності полягає в оцінці прибутку, створюваного об'єктом такої власності, чи фактично проведених витрат на створення об'єкту власності. Прибуток розраховується за наявності початкових даних, а при їх відсутності визначається за експертними оцінками.

У загальному випадку вартість об'єкта (В) промислової та інших видів інтелектуальної власності, що визначається прибутком, може бути розрахована за формулою:

де П - річний прибуток, грн;

Д - частка прибутку, що доводиться на об'єкт промислової власності;

Т - час, за котрий проводиться розрахунок прибутку.

Величина Д залежить від рівня техніки, її правового захисту, економічних чинників, наявності ноу-хау тощо і в умовах ринку практично не обмежена.

Визначення вартості винаходу як об'єкту промислової власності по прибутку

Оскільки використання винаходу можливо тільки на основі ліцензійного договору, то вартість винаходу правомірно визначати за вартістю ліцензії. Одним із загальноприйнятих випадків визначення ціни ліцензії є оцінка її вартості по прибутку, котрий одержує покупець (ліцензіат).

Передбачуваний прибуток П, котрий отримає покупець (ліцензіат), складе:

де () - середній річний об'єм очікуваного випуску продукції (за відсутності достовірних даних можуть бути використані паспортні дані про продуктивність обладнання);

Ц - ціна одиниці продукції, що виготовляється за ліцензією (переважно світова);

Вд - термін дії ліцензійної угоди (звичайно 5-10 років);

В - період освоєння предмету ліцензії (звичайно 1-3 роки);

Н - норма прибутку в тій чи іншій області промисловості (звичайно 0,1-0,2).

Вартість (ціна) ліцензії Сл визначається як частка Д від прибутку, котрий одержує покупець:

Визначення вартості винаходу як об'єкту промислової власності за ціною ліцензії, розрахованої на базі роялті, визначається за формулою:

де Р - розмір роялті (поточних відрахувань з одиниці продукції по ліцензії), залежить головним чином від обсягу виробництва, вартості продукції і коливається від 1 до 12 %.

Розмір роялті в угодах на передачу ноу-хау звичайно знижується на 20-60 % залежно від характеру угоди, наприклад:

- об'єкт, що передається незахищений патентами - знижується на 20-40 %;

- об'єкт, що передається, відомий, проте для освоєння необхідні додаткові дослідження і значні капіталовкладення - знижується на 2040 %;

- ноу-хау передається на об'єкт, відомий на ринку, проте водночас він становить інтерес для ліцензіата, - знижується на 40-60 %.

Визначення вартості товарного знака як об'єкту промислової власності по прибутку. Вартість товарного знака Втз розраховується як частина прибутку від реалізації продукції, захищеної товарним знаком, за формулою:

де Втз - вартість товарного знака, грн;

До - коефіцієнт, характер виробництва продукції, захищеної товарним знаком, що враховує, визначається за наступною шкалою:

До = до 0,1 - індивідуальне виробництво;

До = 0,1-0,2 - дрібносерійне виробництво;

До = 0,2-0,3 - серійне виробництво;

До = 0,3-0,4 - великосерійне виробництво;

До = 0,4-0,5 - масове виробництво;

Прп - прибуток від реалізованої продукції, захищеної товарним знаком:

де Н - норма прибутку;

)) - обсяг реалізованої продукції за головний термін дії товарного знака;

Ц - вірогідна ціна одиниці продукції, захищеної товарним знаком, грн.

У разі неможливості точного визначення характеру виробництва продукції, захищеної товарним знаком, коефіцієнт До визначається експертним шляхом:

де Пдоп - додатковий прибуток, створюваний товарним знаком.

Розрахунок вартості об'єктів промислової власності, що мають правовий захист, за оцінкою фактично проведених витрат. Вартість об'єкту промислової власності Сд в загальному випадку визначається за формулою:

де Вс - сума всіх витрат, пов'язаних із створенням і охороною об'єкта промислової власності, грн;

Кмс - коефіцієнт, що враховує ступінь морального старіння об'єкта промислової власності;

Кт - коефіцієнт техніко-економічної значущості об'єкта промислової власності.

У свою чергу Вс визначається за формулою:

де С1р - вартість розробки об'єкта промислової власності, грн), є сумою фактично проведених витрат на виконання НДР в повному обсязі і розробку всіх стадій конструкторсько-технічної, технологічної і проектної документації, розрахованих з урахуванням рентабельності. В тих випадках, коли НДР і/чи конструкторсько-технічна, технологічна і проектна документація виконується частково чи створенню об'єкту промислової власності передує проведення тільки НДР чи розробка технічної документації, то розрахунок вартості об'єкту промислової власності проводиться по витратах на фактично виконані роботи, для промислових зразків і товарних знаків - по витратах на дизайн;

В2п - витрати на правову охорону об'єкта промислової власності (грн) (оформлення заявочних матеріалів на отримання патенту, оплата мит за подачу заявки, проведення експертизи, отримання патенту і підтримку патенту в силі).

У свою чергу Сір визначається за формулою:

де Вндр - витрати на проведення НДР, пов'язані із створенням об'єкта промислової власності, грн.;

Вктд - витрати на розробку конструкторсько-технічної, технологічної і/чи проектної документації, пов'язані із створенням об'єкту промислової власності, грн;

р - рентабельність, %.

Витрати на проведення НДР визначаються за формулою:

де Вп - витрати на пошукові роботи, включаючи попереднє опрацьовування проблеми, маркетинг тощо, звичайно 10-15 % від сумарних витрат на НДР;

Втд - теоретичні дослідження, 20-25 %;

Ве - витрати на проведення експериментів, 40-60 %;

Всо - витрати на послуги сторонніх організацій, 10-15 %;

Вс - витрати на складання, розгляд і затвердження звіту, 5-10 %;

Ві - витрати на проведення випробувань, 10-15 %;

Він - інші витрати.

Витрати на розробку конструкторсько-технічної, технологічної, проектної документації визначаються за формулою:

де Веп - витрати на виконання ескізного проекту, звичайно 20-25 % від сумарних витрат на конструкторсько-технічну документацію; Втп - витрати на виконання технічного проекту, 25-30 %;

Врп - витрати на виконання робочого проекту, 35-40 %; Вр - витрати на виконання розрахунків, 5-10 %; Вв - витрати на проведення випробувань, 5-10 %; Всо - витрати на послуги сторонніх організацій, 10-15 %; Ван - витрати на проведення авторського нагляду, коригування і ін., 5-10 %;

Вд - витрати на дизайн, 40-50 %.

Витрати на роботи, виконувані безпосередньо виконавцем, залежно від виду робіт, включають витрати на матеріали, зарплату, електроенергію, водопостачання, опалювання, амортизацію обладнання, експлуатацію виробничих приміщень чи оренду й інші витрати.

← Предыдущая страница | Следующая страница →