Поделиться Поделиться

Організаційно-структурна побудова системи ООН

Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальну рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат (рис. 2.1).

Генеральна Асамблея - головний орган ООН, котрий складається з представників усіх держав-учасниць ООН, остаточно затверджує всі міжнародні конвенції з економічних питань, визначає політику та програму ООН, затверджує бюджет, скликає та організовує конференції.

До складу Генеральної Асамблеї входять:

- Комітет з економічних та фінансових питань, котрий здійснює підготовку рекомендацій та резолюцій пленарних засідань Генеральної Асамблеї;

- Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) - створена з метою гармонізації та уніфікації правових норм у міжнародній торгівлі;

- Комісія з міжнародного права (КМП) - сприяє міжнародній співпраці та розвиткові міжнародного права і його кодифікації;

- Комітет з інвестицій - надає допомогу Секретаріату в розміщенні інвестицій із ресурсів пенсійного фонду, що перебувають під контролем ООН.

Економічна та соціальна рада (ЕКОСОР) - один з головних органів ООН, котрий під керівництвом Генеральної Асамблеї відповідає за економічні, соціальні, культурні та гуманітарні аспекти політики ООН. ЕКОСОР включає такі головні структурні підрозділи:

1) функціональні комісії (для соціального розвитку; з наркотичних засобів; з науки і техніки; з метою розвитку; зі статистики; транснаціональних корпорацій);

2) регіональні комісії для Європи - ЕЄК, для Латинської Америки та Карибського басейну - ЕКЛАК; для Азії та Тихого океану - ЕСКАТО; для Західної Азії - ЕСКЗА; для Африки - ЕКА;

3) постійні комітети: з неурядових організацій (для підготовка доповідей на консультаційній основі про співпрацю з міжнародними неурядовими організаціями); з планування розвитку; з природних ресурсів; з нових і відновлюваних джерел енергії з метою розвитку; з державного управління та фінансів;

4) експертні органи (спеціальна група експертів з міжнародної співпраці з питань оподаткування).

Рис. 2.1. Структурна побудова системи Організації Об'єднаних Націй

Секретаріат - головний орган системи ООН, котрий займається міжнародними економічними та соціальними питаннями розробки програм у галузі науки й техніки; збору, аналізу та розповсюдження даних міжнародної торговельної, транспортної, промислової та будівельної статистики; підготовки стандартів і статистичних класифікацій.

Рада Безпеки - несе відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки (складається з п'ятнадцяти учасниць, з них п'ять - постійних та десять країн-учасниць, які обираються Генеральною Асамблеєю кожні два роки).

Міжнародний суд (м. Гаага) - головний юридичний орган, котрий приймає рішення та ухвалює консультаційні висновки відносно спірних питань міжнародного розвитку.

Рада з опіки - створена з метою сприяння соціально-економічного розвитку населення підопічних територій, що в минулому були колоніями на територіях держав, які входять до систему ООН. Оскільки остання з одинадцяти таких територій, над якими була встановлено опіку, отримала незалежність у 1994 році і стала учасницею ООН, Рада з опіки формально припинила своє існування. Згідно до модифікованих правил процедури її засідання будуть проводитися в разі виникнення такої необхідності.

Загальна характеристика основних міжнародних організацій системи ООН

У системі регулювання економічної співпраці ООН виокремлюють вісім основних організаційних утворень і програм.

1. Програма розвитку ООН (ПРООН) - створена в 1965 році і є найбільшою та найпотужнішою організацією, яка фінансує багатогалузеву економічну й технічну допомогу. Мета ПРООН - надання допомоги країнам, що розвиваються, для прискорення їх економічного та соціального розвитку; сприяння в досягненні вищого рівня життя. ПРООН є багатостороннім механізмом ООН з надання субсидій на цілі стійкого розвитку людського потенціалу, здійснює свою діяльність у 174 країнах.

2. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) - заснована в 1967 році, включає 171 державу-учасницю. Мета діяльності ЮНІДО - координація промислового розвитку в системі ООН; сприяння промисловому розвитку та співробітництву на глобальному, регіональному, національному, галузевому рівнях; надання країнам, що розвиваються, технічної допомоги через реалізацію конкретних проектів.

3. Міжнародна організація з атомної енергії (МАГАТЕ) - заснована в 1957 році та включає 123 країни-учасниці. Метою МАГАТЕ є сприяння розвитку атомної енергетики та практичному застосуванню атомної енергії в мирних цілях; здійснення системи контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї; надання інформації з усіх аспектів ядерної науки та технології.

4. Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО) заснована в 1945 році, включає 184 держави-учасниці. Мета - сприяння розвитку підприємств переробки, збуту та розподілу продовольчих та сільськогосподарських товарів; підвищення рівня життя сільського населення; здійснення програм технічного співробітництва.

5. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР) - заснований в 1977 році, включає 165 країн-учасниць. Мета: фінансування проектів та програм збільшення виробництва продовольчих товарів, мобілізація додаткових засобів для надання допомоги країнам-учасницям, що розвиваються, допомога бідним прошаркам населення.

6. Міжнародна морська організація (ММО) - заснована в 1958 році, включає 166 держав-учасниць. Мета: здійснення співпраці та обміну інформацією поміж країнами з технічних питань, сприяння встановленню стандартів і норм морської безпеки.

7. Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) - заснована в 1947 році, включає 189 країн. Мета - налагодження безпечної та планомірної діяльності й розвитку цивільної авіації; задоволення потреб населення в регулярних, економічних повітряних перевезеннях; встановлення норм та міжнародних правил цивільної оборони.

8. Всесвітня організація з туризму (ВОТ) - заснована в 1975 році, включає 138 країн-учасниць. Мета - сприяння розвитку туризму, технічне співробітництво відносно підвищення якості туристичного бізнесу, збір та обробка інформації з туристичної діяльності.

Діяльність України в Організації Об'єднаних Націй (ООН)

Україна, яка має значний досвід у роботі ООН, протягом своєї незалежної історії змушена була неодноразово звертатися до ООН з метою пошуку методів захисту своєї територіальної цілісності. Дані звернення були пов'язані з питаннями про Автономну Республіку Крим (1992) і м. Севастополь (1993).

Для вирішення існуючих, а також запобігання можливим конфліктам ООН здійснює операції з підтримання миру. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН. В югославському регіоні перебувало 1132 українських військовослужбовці. За два з половиною роки розміщення українського контингенту у складі миротворчих сил ООН в Югославії загинуло 11 військовослужбовців і близько 60 було поранено. Щомісячно Україна отримувала від ООН 3 млн дол. за присутність свого контингенту в регіоні боснійського конфлікту. Верховна Рада України в 1994 році ухвалила рішення збільшити контингент України в силах ООН із 600 до 1200 осіб.

За розмірами внесків до бюджету ООН Україна посідає одинадцяте місце. Квоти внесків розраховуються згідно до валового національного продукту та рівня доходів на душу населення країни-члена. Розмір внеску України з огляду на економічний стан зменшено з 1,87 до 1,09 % ВНП. До бюджету ООН у 1994 році. Україна внесла 19 млн дол. США, у 1995 році - 16 млн дол. США, у 1996 році - 12 млн дол. США.

Після розпаду СРСР борг України Організації Об'єднаних Націй становив 185 млн дол. Ця сума утворилася внаслідок розподілу поміж Росією, Україною та Білорусією загального обсягу заборгованості колишнього СРСР. Такий суттєвий борг виник через те, що СРСР подавав значно завищену величину доходів радянських громадян - 2200 доларів на особу в рік. У результаті наполегливості української дипломатії внесок було зменшено, оскільки Україну визнано державою з перехідною економікою. Тепер щорічні внески України до ООН становлять 0,86 дол. США у розрахунку на одного мешканця.

Політична діяльність України в ООН характеризувалась ініціативою в підготовці Міжнародної конвенції із захисту миротворчого персоналу ООН та її підписання.

У практичному аспекті забезпеченням політичних ініціатив України можуть бути відповідні дії та заходи як непостійного члена Ради Безпеки ООН у 2000-2001 роках. З позиції Ради Безпеки ООН Україна є гарантом своєї незалежності, територіальної цілісності і недоторканості кордонів. Посилюється присутність України в миротворчих операціях ООН, які здійснюються біля кордонів України та в регіонах, стратегічно важливих для її національних інтересів. До того необхідно зазначити, що співробітництво з ООН забезпечує Україні інформаційну прозорість, відносно екологічних проблем, політичних і економічних подій у нашій країні.

← Предыдущая страница | Следующая страница →