Поделиться Поделиться

Методи аналізу і оцінки реальних інвестицій

Реальні інвестиції - це вкладення капіталу в будь якому галузь економіки чи підприємство, результатом чого є утворення нового капіталу чи збільшення наявного капіталу (будинків, устаткування, тощо).

У основі процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу потрібних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники відносяться до різноманітних моментів часу, ключовою проблемою є проблема їхньої порівнянності. Сприймати її дозволяється по-різному в залежності від існуючих об'єктивних і суб'єктивних умов: темпу інфляції, розміру інвестицій і надходжень, що генеруються, обрію прогнозування, рівня кваліфікації аналітика тощо.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, дозволяється підрозділити на дві групи:

а) засновані на облікових оцінках;

б) засновані на дисконтованих оцінках.

Методи, засновані на облікових оцінках

Метод 1. - Строк окупності інвестицій.

Строк окупності інвестицій - період часу, необхідний для повернення вкладених коштів (без дисконтування), іншими словами, це період часу, за котрий доходи покривають витрати на реалізацію інвестиційних проектів. Даний період порівнюється з тим часом, котрий керівництво підприємства вважає економічно виправданим. Критерій доцільності реалізації інвестиційного проекту визначається тим, що тривалість строку окупності інвестиційного проекту виявляється меншою порівняно з економічно виправданим терміном окупності.

Термін окупності інвестиційного проекту (7) може бути визначений за наступною моделлю:

- при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності:

Т = К . <Тев. чи Т = -ц-<Тев.; (13.1) Пч + А Гч ' v '

де Т - строк окупності інвестиційного проекту, років; Пч - щорічний чистий прибуток, гри.;

К - повна сума витрат на реалізацію інвестиційного проекту, включаючи затрати на науково-дослідні роботи, грн.;

Тев. - економічно виправданий строк окупності інвестицій, котрий визначається керівництвом підприємства;

А - щорічні амортизаційні відрахування, грн.;

Гч = Пч+А - щорічні чисті грошові надходження, грн.

Чистий прибуток визначають за моделлю:

Пч. = П (100 - Я)/100; (13.2)

де П - щорічний прибуток, гри.;

Н - ставка податку на прибуток, %.

- при нерівномірному розподілі доходів протягом строку окупності інвестицій:

+ £ (Р. + А.)>0, Т<Тев.; (13.3)

/'=1

де Pj - чисті надходження (чистий прибуток) в і-му році, гри; Aj - амортизаційні відрахування на повне відновлення, грн.

При застосуванні методу окупності не враховується фактор часу, тобто часовий аспект вартості грошей, при якому доходи й витрати, пов'язані з використанням інвестиційного проекту, порівнюють за допомогою дисконтування.

Перевагою методу оцінки ефективності інвестиційних проектів, виходячи із строку їх окупності, є його простота, головний недолік полягає у суб'єктивності підходу керівників підприємств чи інвесторів до визначення виправданого періоду окупності інвестиційного проекту.

Наприклад:

Підприємство збирається придбати нове обладнання. Першочергові витрати (капітальні вкладення) на його придбання і введення у експлуатацію становлять 10000 тис. грн. Дохід підприємства очікується у розмірі 3000 тис. грн. (у розрахунку на рік). Керівництво підприємства вважає витрати на реалізацію інвестиційного проекту виправданнями коли строк окупності інвестицій 6 років. Прибуток протягом кожного року експлуатації устаткування планується у розмірі 2000 тис. грн., амортизація - 1 000 тис. грн. Ставка податку на прибуток - 25%. Необхідно визначити строк окупності устаткування?

Для відповіді на дані питання визначимо строк окупності інвестицій за формулою 13.1:

т = 10000 = 10000=417 _

2000х(1-0,25)+1000 2500 , р.

Висновок: строк окупності інвестицій дорівнює 4,17 р., що значно менше від економічно виправданого строку окупності (6 років). У цьому зв'язку, придбання нового обладнання є економічно виправданим.

Метод 2. - Проста норма прибутку.

Суть цього методу полягає у визначенні відношення поміж доходом від реалізації інвестиційного проекту і вкладеним капіталом (інвестиціями на реалізацію проекту) чи у визначенні проценту прибутку на капітал.

Як правило, розрахунок норми прибутку на капітал може проводитися за двома методами:

- при першому методі виходять із загальної суми початкового капіталу, котрий був вкладений і котрий складається з: витрат на придбання і уведення в експлуатацію основних засобів і збільшення оборотного капіталу, необхідного для реалізації інвестицій;

- при другому методі визначають середній розмір вкладеного капіталу протягом всього терміну реалізації інвестиційного проекту. У цьому разі враховується скорочення капіталовкладень в головні засоби до їх залишкової вартості. Через те для розрахунку норми прибутку на капітал дозволяється використовувати наступні формули:

я" = ^тг"х 100; (13.4)

Я" = )/2 х 100; (13.5)

4 зал/

Кзал. = К - 3. (13.6)

де Нпк - норма прибутку на капітал, %;

ИГ - сума річних чистих грошових надходжень за весь термін реалізації інвестиційного проекту, гри.;

Т - термін реалізації інвестиційного проекту, років;

К - початкові вкладення на реалізацію інвестиційного проекту, гри.;

Кзал. - залишкова вартість вкладень, грн.; З - знос об'єкта інвестування.

Перевагою цього методу є можливість швидкого визначення розміру майбутнього доходу від реалізації інвестиційного проекту.

Головний недолік показника норми прибутку на капітал полягає в через те, що він не враховує вартість грошей (прибутку) залежно від часу їх отримання.

Інша проблема виникає, коли використовують другий метод розрахунку середньої норми прибутку на капітал. У цьому разі початкова сума інвестицій і їх кінцева вартість усереднюються. Значення середньої інвестиційної вартості буде змінюватися залежно від річної норми амортизації.

Наприклад:

Вартість основних засобів за інвестиційним проектом становить 24000 тис. грн. Строк використання інвестиційного проекту - 5 років. Додаткові (одночасні) витрати на збільшення оборотних засобів - 2000 тис. грн. Амортизація становить 4000 тис. грн. у рік. Очікується, що реалізація інвестиційного проекту дозволить одержати щорічний приріст доходу у 10000 тис. гри., що містить у собі 4000 тис. гри. постійних витрат на амортизацію. Таким чином, щорічний прибуток від реалізації інвестиційного процесу очікується у розмірі 6000 тис. гри. щорічно.

Необхідно визначити норму прибутку на капітал за двома методами.

При першому методі розмір вкладеного капіталу складе 26000 тис. гри. Він включає вартість основних засобів (24000 тис. грн.) і вартість інвентарю (2000 тис. грн.).

При використанні другого методу середня вартість капіталовкладень складе:

(26000 + (26 000 - 4 000 х 5))/2 = 16000 тис. грн.

При розрахунку норми прибутку на капітал за формулою

13.4 вона буде дорівнювати:

Н =1°000Х5^Х100=38,5%; пк 26000

При розрахунку норми прибутку на капітал за формулою

13.5 отримаємо:

Н =10000Х100 = 62,5"%. пк 16000

Висновок: Отримані дані свідчать о можливості підприємства отримати дохід від реалізації інвестиційного проекту у розмірі від 38,5% до 62,5% від загальної суми капіталовкладень.

Метод 3. - Середня фондовіддача.

Середня фондовіддача проекту визначається діленням середнього чистого прибутку, накопиченого за весь період експлуатації проекту, на середню залишкову вартість основних засобів, придбаних за рахунок інвестованих грошових коштів.

Перевагою цього методу є доцільність використання для аналізу інвестиційних проектів локального характеру, пов'язаних із заміною обладнання для збільшення прибутку.

Недоліками при використанні даного методу є: ігнорування впливу фактору часу на ціну грошей; неповне врахування об'єкту інвестування, представленого лише засобами праці.

← Предыдущая страница | Следующая страница →