Поделиться Поделиться

Індивідуальна пропозиція робочої сили з урахуванням максимізації корисності

Розглянемо особливості прийняття рішення відносно індивідуальної пропозиції робочої сили з позиції забезпечення максимальної корисності для індивіда (див. графік на рис. 10.2).

Рис. 10.2. Індивідуальна пропозиція робочої сили з точки зору максимізації корисності

Індивід вважає економічно доцільним споживати товари і послуги у певному розмірі (трудова активність індивіда передбачає отримання певного розміру трудових доходів для забезпечення конкретного рівня споживання, що представлено на вертикальній вісі) та мати визначений вільний час (визначені години на місяць представлені на горизонтальній вісі). Припустимо, що в силу об'єктивних причин збільшити період трудової активності індивіда за рахунок скорочення вільного часу є неможливим, через те він витрачає увесь відповідний трудовий дохід на споживання.

Коли індивід взагалі не буде працювати, то в нього буде щомісячно Т годин вільного часу, проте його трудовий дохід за даний період (а згідно і рівень споживання) будуть дорівнювати нулю.

Припустимо, що 8 годин на добу є мінімально необхідним часом для відпочинку індивіда. Тоді термін максимальної трудової активності на добу буде складати 16 годин (7), а рівень щомісячного споживання підвищиться до точки Б, проте вільного часу у індивіда взагалі не залишиться. В цих умовах ставка заробітної плати працівника дорівнює відношенню максимальної суми, що він може витратити на протязі місяця (В), до загальної кількості часу (7), яке він може використати для праці чи відпочинку (-В). При заданій ставці заробітної плати індивід може обрати будь-якому точку на бюджетній лінії (ВТ).

Переміщення від точки 7 вліво буде скорочувати його вільний час та збільшувати обсяги пропозиції праці.

З точки зору максимізації корисності індивід обирає точку Ь, де крива байдужості и є дотичною до бюджетної лінії (ВТ). В цій крапці рівень його споживання складає В0, вільний час - Т0 годин на місяць, залишок часу (Т-Т0) індивід присвячує трудовій активності.

Особливості ефектів заміщення та доходу при збільшенні оплати праці індивіда

Прослідкуємо як поведуть себе ефекти заміщення та доходу при умові підвищення індивідуальної оплати праці (рис. 10.3, 10.4).

Припустимо, що ставка заробітної плати зросла, та індивід має можливість заробляти більшу суму трудового доходу у розмірі В1 (наприклад, за рахунок праці у вечірні години).

Тоді за рахунок підвищення оплати праці початкова бюджетна лінія (ВТ) (рис. 10.3) зміститься у стан (В1Т).

Розмір початково визначених витрат праці дорівнював Ь. Проводимо паралельно лінії (В1Т) через точку Ь лінію (В2Т2).

Для спрощення проведення аналізу реакції індивіда на переміщення бюджетної лінії з позиції (ВТ) в стан (В1Т) виділимо в цьому процесі дві складові:

- реакцію індивіда на зсув бюджетної лінії з позиції (ВТ) в стан (В2Т2);

- реакцію індивіда на зміну стану з (В2Т2) в (В1Т).

Рис. 10.3. Ефекти доходу та заміщення, що виникають при збільшенні оплати праці

На рис. 10.4 показані: початкова бюджетна лінія індивіда (ВТ) та його нова бюджетна лінія (В2Т2). Зсув з позиції (ВТ) на позицію (В2Т2) здійснюється при умові, що індивід залишається в крапці Ь і характеризує дію ефекту заміщення, котрий обґрунтовується підвищенням рівня оплати праці (праця стає більш привабливою ніж відпочинок).

Коли індивід буде працювати менше, то йому прийдеться зайняти замість точки Ь нову позицію на відрізку (ЬТ2). Проте він віддає перевагу позиції в крапці Ь ніж в інших точках відрізку (ЬТ2) через те, що саме в ній індивід має більше вільного часу для будь-якого рівня споживання. В кінці кінців індивід віддасть перевагу підвищенню трудової активності і його максимальна економічна вигода буде представлена точкою ¥ на відрізку (В2Т2).

Таким чином, ефект заміщення при підвищенні заробітної плати позитивно впливає на збільшення пропозиції праці.

Реакція індивіда на переміщення кривої (В2Т2) в стан (В1Т) є ефектом доходу від підвищення заробітної плати. Він дозволить індивіду підвищити рівень доходів, споживання та термін відпочинку без будь-якої зміни відносних цін. Перепустимо, що продукція споживання і вільний час виступають нормальними товарами, тобто при покращенні матеріального стану індивід збільшить рівень споживання і термін часу відпочинку.

Тоді індивід займе на відрізку (ЕК) прямої (В1Т) деяку точку (див. рис. 10.3).

В усіх точках, які будуть розташовані праворуч точки Е витрати робочого часу будуть нижчими (при умові зростання часу відпочинку) ніж в крапці Е. Таким чином, ефект доходу при збільшенні оплати праці буде негативно впливати на пропозицію робочої сили.

Ефект доходу діє водночас з ефектом заміщення, результат ситуації залежить від позиції індивіда. Коли індивід буде займати положення коло точки Е на новій бюджетній лінії (В2Т), ліворуч точки Ь, то дія ефекту заміщення буде перевищувати ефект доходу, а підвищення заробітної плати індивіда призведе до зростання трудової активності, збільшення кількості робочої сили. В іншому випадку, коли індивід обере на лінії (В2Т) будь-якому позицію коло точки N (праворуч від точки Ь), ефект доходу буде домінуючим над ефектом заміщення, а зростання рівня

Рис. 10.4. Ефект заміщення при збільшенні оплати праці індивіда

оплати праці індивіда призведе до зменшення кількості пропозицій праці (рис. 10.3).

Таким чином, коли при підвищенні індивідуальної оплати праці має перевагу ефект заміщення, то зростає пропозиція робочої сили; коли переважає ефект доходу, то пропозиція робочої сили падає.

Економічна рента і пропозиція робочої сили

Люди, яким є притаманний особливий талант, отримують на ринку праці найвищу заробітну плату. В силу того, що реалізація таланта приносить задоволення, в першу чергу, їм самим, - вони погодились би виконувати улюблену роботу за значно менший рівень винагороди, якби тільки не займатися нічим іншим.

Основною причиною отримання монопольно високої оплати праці талановитим індивідом є те, що в очах прихильників його таланту він вартий цього. Творчий індивід володіє рідким ресурсом з обмеженою пропозицією - своїм талантом і люди згідні платити за нього більше, ніж той мінімум, при якому він став би пропонувати його на ринку. Згідно до цього, індивід-талант буде отримувати економічну ренту.

Економічна рента представляє собою такий рівень оплати деякого фактора виробництва, котрий перевищує розміри мінімальної плати потрібної для того, щоби отримати необхідну пропозицію цього фактора для його використання. Поняття економічної ренти ілюструє рис. 10.5.

Припустимо, індивід-талант настільки любить свою діяльність, що він буде щасливим працювати при будь-якому рівні оплати праці, що буде перевищувати рівень Ж1 (див. рис. 10.5). Це відображує крива пропозиції робочої сили (чи іншого виробничого фактора) 5* для визначеної мети виробництва. Пропозиція 5* є абсолютно нееластичною при рівні оплати праці, що є вищим за Ж1 (тобто мінімальних розмірів оплати, при яких визначений фактор буде запропонований для використання з цією метою). Рівень реальної оплати праці талановитого індивіда складає Ж2. Економічною рентою буде різниця поміж Ж2 та Ж1, тобто надлишок заробітної платні над її мінімальним рівнем, необхідний для підвищення зацікавленості індивіда-таланта. Таким чином, економічна рента - це плата, якому отримує талановитий індивід в силу того, що він володіє рідким ресурсом - своїм талантом. Чим більш значним буде фактор обмеженості цього ресурсу, тим більше буде значення економічної ренти.

Рис. 10.5. Економічна рента

Поняття економічної ренти вперше виникає стосовно такого ресурсу як земля. Рентні платежі були необхідні для того, щоби забезпечити максимально продуктивне використання земельного фонду з боку землевласників. В основному ціна землі залежить від її продуктивності. Поступово в економічній теорії термін "рента" став використовуватися і до інших факторів виробництва.

Економічна рента виникає внаслідок того, що попит на послуги визначеного фактора є похідним попитом тоді як пропозиція його послуг є обмеженою. Високий рівень оплати праці індивідів-талантів відображає той факт, що вони своєю працею приносять адміністрації, яка організує та врегульовує успіх їх діяльності, величезні розміри доходів, котрі значно перевищують гонорари самих талановитих індивідів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →