Поделиться Поделиться

РОБОТА ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ

План (логіка) викладу основного змісту

8.1. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу

8.2. Поняття податкового боргу, його типи та статуси

8.5. Повноваження органів державної податкової служби відносно стягнення податкового боргу

8.4. Порядок погашення податкового боргу підприємств, які не підлягають приватизації та комунальних підприємств

8.5. Особливості погашення податкового боргу в разі ліквідації, реорганізації платника податків

Головні поняття та терміни: податкове зобов'язання. податковий борг; типи, статуси податкового боргу; податкове повідомлення; податкова застава; податкова вимога; примусове стягнення; заходи примусового стягнення; джерела погашення податкового боргу; банкрутство; процедура банкрутства боржника.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу

Податкове зобов'язання це сума коштів, які платник податків, в через те числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок чи збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (в через те числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно до ст. 54, частини ІГ "Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" Податкового кодексу України податкові зобов'язання самостійно визначаються платниками податків, які зазначаються у податковій (митній) декларації, чи в уточнюючому розрахунку, а в окремих випадках – нараховуються безпосередньо податковими органами.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації до відповідного податкового органу.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку. Коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію (уточнюючий розрахунок), що містить виправлені показники.

Згідно до норм Податкового кодексу України податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов'язання платнику податків (рис. 8.1).

Таке податкове зобов'язання платника податків вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення -рішення, яке направляється податковим органом.

Податкове повідомленнярішення – письмове повідомлення податкового органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом, чи внести відповідні зміни до податкової звітності за відповідний податковий (звітний) період.

В податковому повідомленні – рішенні вказується підстава для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування, сума грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку, граничні строки сплати та /чи строки виправлення показників в податковій звітності, попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання чи внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій.

Рис. 8.1. Випадки самостійного нарахування податкового зобов'язання органами ДПС України платникам податків.

Коли платник податків вважає, що податковий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання чи прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, чи виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податковою повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Податковий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслали його протягом двадцяти календарних днів наступних за днем отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення чи надати йому під розписку. В через те випадку, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне чи часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягам десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до податкового органу вищого рівня.

Керівник (чи його заступник) відповідного податкового органу може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад встановлені строки, проте не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків.

Коли вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку чи протягом строк); продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (чи його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених: строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, коли рішення керівника контролюючого органу (чи його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платник)' податків до закінчення двадцятиденного строку.

Остаточне рішення вищого (центрального) податкового органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, проте може бути оскаржене у судовому порядку.

Коли податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платнику податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження контролюючого органу протягом ЗО календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення. Своєчасно подана податкоплатником скарга зупиняє виконання ним грошових зобов'язань, визначених в податковому повідомленні-рішенні на строк від дня подання такої старти до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

При несплаті платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені чинним податковим законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає такому платнику податкову вимогу.

Податкова вимогаписьмова вимога органу державної податкової служби до платника податків відносно погашення суми податкового боргу.

Невиконання такого зобов'язання тягне за собою утворення податкового боргу.

Платники податків, які мають податковий борг, переходять до розряду боржників. Боржники мають можливість погасити податковий борг у добровільному порядку як шляхом самостійної сплати коштів, так і шляхом добровільного виділення своїх активів для реалізації в рахунок погашення такого боргу.

Податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами грошових зобов'язань, узгоджених:

а) податковим органом;

б) іншими контролюючими органами.

Коли загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то податкова вимога може не надсилатися (рис. 8.2).

Коли контролюючий орган, що визначив суму грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, то він повинен надіслати відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу.

Рис. 8.2. Порядок формування податковій вимог.

Податкова вимога містить відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, котрий забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашенім в установлений строк, попередження про опис активів, що згідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їхнього продажу.

Згідно ст. 60 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення чи податкові вимоги можуть бути в окремих випадках відкликані (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Підстави для відкликання податкових повідомленьрішень, податкових вимог органами державної податкової служби України.

Податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу, враховуючи пеню та штрафні (фінансові) санкції (за їх наявності), самостійно погашеного платником податків чи органом стягнення. Однак таке погашення обов'язково має здійснюватися в повному обсязі.

У випадку скасування податковим органом раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання чи податкової вимоги, тоді податкове повідомлення-рішення чи податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення чи податкової вимоги.

Коли нарахована сума грошового зобов'язання чи податкового борту збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення чи податкова ви

мога не відкликаються. Однак на суму такого збільшення грошового зобов'язання податковий орган надсилає окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

У випадках зменшення нарахованої суми податкового зобов'язання внаслідок її адміністративного оскарження, то раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним у день отримання нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань, майно податкоплатника, котрий має податковий борг, передається у податкову заставу.

Податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених платником у встановлений законодавством строк (рис. 8.4).

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні чи оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Рис. 8.4. Підстави для виникнення податкової застави.

← Предыдущая страница | Следующая страница →