Поделиться Поделиться

Асоціація держав Південно-Східної Азії

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) – Association of SouthEast Asian Nations – створена 8 серпня 1967 p. в м. Бангкок. До неї увійшли Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, потім Бруней-Даруссалам (1984), В'єтнам (1995), Лаос і М'янма (1997), Камбоджа (1999). Статус спеціального спостерігача має Папуа-Нова Гвінея.

В якості статутних цілей бангкокською декларацією про заснування АСЕАН було визначено:

■ сприяння розвитку соціально-економічного і культурного співробітництва країн-членів організації;

■ сприяння зміцненню миру і стабільності в Південно-Східній

Азії;

■ розширення активної співпраці і взаємодопомоги в області економіки, культури, науки, техніки та підготовки кадрів;

■ розвиток більш ефективної співпраці в сфері промисловості і сільського господарства;

■ розширення взаємної торгівлі та підвищення життєвого рівня громадян країн-учасниць.

Вищим органом АСЕАН є зустрічі глав держав та урядів, керівним і координуючим органом Асоціації є щорічні наради міністрів закордонних справ, поточне керівництво АСЕАН здійснюється Постійним комітетом під головуванням міністра закордонних справ країни- упорядниці чергової наради міністрів закордонних справ. У м. Джакарті функціонує постійний Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем. В АСЕАН діють 11 спеціалізованих комітетів.

Економічне співробітництво в рамках АСЕАН концентрується, головним чином, у сфері торгівлі та націлено на створення асеанівської зони вільної торгівлі. Рішення про зону вільної торгівлі (АФТА) було прийнято на 4-му саміті Асоціації в 1992 р. у Сінгапурі. Воно розглядалося як важливий крок у справі поглиблення регіонального співробітництва, початковий етап на шляху економічної інтеграції подібно до ЄС (основними ініціаторами АФТА виступали Сінгапур і Малайзія, котрі мали найбільш розвинені торгівельні зв'язки в регіоні). Угода набула чинності з січня 1993 р. і, до певної міри завдяки цьому, міжасеанівська торгівля протягом наступних п'яти років зросла з 80 млрд до 155 млрд дол. у 1996 році.

Сьогодні населення країн АСЕАН складає більше 500 млн осіб, територія – 4,5 млн км2, сукупний ВВП перевищує 700 млрд дол., обсяг зовнішньої торгівлі – більш ніж 750 млрд дол.

Країни АСЕАН займають значне місце у світовому виробництві й експорті пальмової та кокосової олії, натурального каучуку та латексу, олова, хромової руди. Зростає їх роль у видобутку й експорті міді, бокситів, нікелю, нафти і газу, рису, цукру, тропічних фруктів, виробництві електронних компонентів і товарів народного споживання.

Співдружність незалежних держав

Економіка Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) не тільки належала до економіки інтеграційного типу, проте в ній було досягнуто найвищого ступеня інтегрованості господарства (у СРСР на міжреспубліканський обіг у 1990 р. приходилось близько 20% ВВП, а в країнах Європейського Союзу – лише 14%). Економічна взаємозалежність союзних республік була така ж велика, як і взаємозалежність регіонів всередині будь-якої сучасної індустріально розвинутої країни, що було обумовлено тим, що розміщення виробничих потужностей і структура міжреспубліканського поділу пращ формувалися на плановій основі єдиного економічного простору. Матеріальну основу Радянського Союзу утворювали загальна виробнича інфраструктура, господарські зв'язки, кооперація великих і середніх підприємств. При цьому на території СРСР десятиліттями створювалися єдині енергетичні, газові, транспортні, комунікаційні, паливні системи.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) було створено в якості регіонального співтовариства держав у відповідності з підписаною Мінською угодою про створення СНД, Алма-Атинською декларацією та протоколом до Мінської угоди.

Цілями створення СНД були:

■ обов'язкове виконання взятих на себе у рамках СНД міжнародних обов'язків;

■ невтручання у внутрішні справи;

■ дотримання територіальної цілісності та недоторканість границь СНД;

■ обов'язкове дотримання міжнародних норм у галузі прав людини та основних принципів відносно прав національних меншин;

■ об'єктивне представлення суспільно-політичного життя у засобах масової інформації держав-членів, недопущення розповсюдження повідомлень, які можуть спричинити міжнаціональні конфлікти;

■ заборона діяльності політичних партій та угруповань, що основані на ідеях фашизму, расизму, міжнародних конфліктах тощо.

Члени угруповання: Азербайджан, Вірменія, Республіка Беларусь, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Туркменистан, Україна, Узбекистан.

Одна з головних цілей, поставлених державами-учасницями СНД в економічній сфері, – створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). Юридичне оформлення ЗВТ здатне стимулювати господарські зв'язки і взаємну торгівлю, створити передумови для утворення митного союзу.

Головними торговими партнерами СНД від загального обсягу експортно-імпортних операцій поміж державами у взаємній торгівлі є Росія (42,9%), Україна (23,1%), Білорусь (16,3%) та Казахстан (11,5%). У 2011 р. частка взаємної торгівлі в загальному обсязі експортно- імпортних операцій країн СНД становила 22,3%, частка взаємного експорту – 18,8 %, взаємного імпорту – 27,6%.

Керівники держав-учасниць СНД проголосили взаємне економічне співробітництво своїм пріоритетом, відмітивши повноцінну торговельно-економічну взаємодію необхідною умовою стійкого розвитку. Так, на 36-му засіданні Ради глав держав – учасниць СНД, що відбувся 19 вересня 2003 р. у Ялті, було підкреслено, що створення в рамках СНД зони вільної торгівлі – це пріоритет Співдружності і найважливіша спільне завдання. Про це згадується в Стратегії економічного розвитку СНД на період до 2020 р., а також Концепції подальшого розвитку СНД, схваленими Радою голів держав СНД.

Основними пріоритетними напрямами взаємодії держав-учасниць СНД визначено;

■ завершення формування й функціонування зони вільної торгівлі в межах СНД згідно з нормами та правилами Світової організації торгівлі;

■ створення передумов для формування спільного економічного простору;

■ розвиток спільних ринків окремих видів продукції;

■ поглиблення співробітництва в галузі енергетики з метою підвищення надійності енергопостачання та оптимізації використання паливно-енергетичних ресурсів;

■ взаємодія в галузі транспорту, у через те числі формування мережі міжнародних транспортних коридорів;

■ формування на основі національних інноваційних систем міждержавного інноваційного простору, котрий сприятиме просуванню науково-технічних розробок та винаходів;

■ розвиток виробничих коопераційних зв'язків поміж підприємствами і технологічно взаємопов'язаними виробництвами тощо.

Суттєвими перешкодами на шляху економічного співробітництва та інтеграції країн СНД є відмінності в рівні економічного розвитку поміж членами організації, недостатня конкурентоспроможність продукції обробної промисловості, а також однотипність експорту, що перешкоджає більш глибокому взаємному поділу праці.

З метою активізації економічного співробітництва та активізації існуючих взаємозв'язків декілька країн СНД стали створювати економічні співтовариства у вузькому складі. Так, з 1995 року п'ять держав-учасниць СНД (Білорусь, Казахстан, Киргизія, Російська Федерація і Таджикистан) почали формувати митний союз, для чого уклали велику кількість угод, серед яких Договір про Митний союз і Єдиний економічний простір, в якому без конкретизації термінів визначено етапи інтеграції.

На першому етапі – забезпечити реалізацію в повному обсязі режиму вільної торгівлі, зокрема незастосування тарифних і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, запровадження єдиної системи стягування непрямих податків, усунення адміністративних, фіскальних та інших перешкод, що перешкоджають вільному пересуванню товарів. На другому етапі – створити митний союз, котрий передбачає єдину митну територію, спільний митний тариф, скасування митного контролю на внутрішніх межах, уніфікацію механізмів регулювання економіки і торгівлі. На третьому етапі – сформувати єдиний економічний простір, що передбачає проведення загальної економічної політики і формування спільного ринку послуг, праці і капіталу, уніфікацію національного законодавства, проведення узгодженої соціальної та науково-технічної політики.

У 2011р. загальна частка ВВП країн Митного союзу (Росії, Білорусі та Казахстану) склала 2,6% від світового (1,67 трлн дол.).

← Предыдущая страница | Следующая страница →