Поделиться Поделиться

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИРОДНОЇ МОНОПОЛІЇ

Економічна сутність природної монополії

Монополія, яка існує за рахунок економії на масштабі, називається природною монополією. Це означає, що одна-єдина фірма обслуговує ринок з меншими витратами на одиницю продукції, ніж дві чи більше фірм. Така ситуація виникає, коли відрізок кривої середньої вартості, розташований по лівий бік від кривої ринкового попиту, постійно спадний.

Таким чином, зосередження виробництва всього ринкового обсягу блага в одній фірмі у випадку природної монополії економічно ефективніше, ніж на кількох підприємствах. Для природної монополії типовим є те, що мінімально ефективний обсяг виробництва QЕ, (той, що визначається мінімумом довгострокової середньої вартості LAC (т. Е на рис. 9.1) більший, ніж обсяг попиту D за ефективною ціною РОЦІ.

Рис. 9.1. Крива довгострокової середньої вартості природної монополії

У такій ситуації природна монополія може беззбитково для себе виробляти лише обсяг QA за ціною PA = LACA. При спробі демонополізації галузі, наприклад, створенні двох фірм з обсягом випуску у кожної QB = 1/2QA, середня вартість виробництва і беззбиткова ціна сягнуть рівня Рв = LАСB > LACA, тобто суспільство витрачатиме більше рідкісних ресурсів на виробництво того самого обсягу QA, а ціна зросте.

Класичним прикладом галузей із спадною вартістю є комунальні послуги, такі, наприклад, як водопостачання, очищення стічних вод та відходів, електроенергетика, телефонні, поштові та транспортні послуги. У всіх цих випадках технологія, яка забезпечує виробництво продукції, веде до зменшення середньої вартості при збільшенні випуску; інакше кажучи, дешевше (з розрахунку на один мегават) виробляти електроенергію для одного мільйона споживачів, ніж для однієї сотні. Тобто технологія є вхідним технологічним бар'єром для нових фірм у такій галузі.

Через спадну вартість виробництва неможливо формувати ефективну ціну на рівні граничної вартості та ефективний обсяг виробництва, що є причиною неспроможності ринку працювати ефективно.

Іншими словами, у разі природної монополії виникає конфлікт поміж ефективністю у виробництві і розподільчою ефективністю:

• згідно з умовами ефективності у виробництві продукція на ринку природної монополії має вироблятися однією фірмою, через те що лише це забезпечує мінімізацію використання факторів виробництва на виготовлення продукції;

• проте одна фірма, маючи абсолютну ринкову владу, при максимізації власного прибутку завищуватиме ціну (порівняно з ефективною ціною на рівні граничної вартості) і згідно до попиту скорочуватиме обсяг випуску, що порушуватиме умови ефективності в розподілі. Для забезпечення ефективності в розподілі потрібна конкуренція, тобто поява нових фірм, а це, у свою чергу, призведе до порушення умов виробничої ефективності для кожної із фірм, які працюють у галузі.

Таким чином, проблеми для державної політики, що виникають на ринку природної монополії, мають ті самі симптоми, що і у випадку неповної конкуренції, зокрема чистої монополії – завищення ціни, зменшення обсягу, скорочення чистих вигід для суспільства, поглиблення нерівності, політичний тиск на владу.

Проте „лікувати” їх у той самий спосіб – за допомогою примусової демонополізації чи створення умов для виникнення конкуренції – неможливо через вищезазначений конфлікт поміж виробничою і розподільчою ефективністю.

Через те природні монополії звичайно підтримуються державною владою, яка бере на себе регулювання Їхньої діяльності.

← Предыдущая страница | Следующая страница →