Поделиться Поделиться

МІЖНАРОДНА МАКРОЕКОНОМІКА: ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІДКРИТОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА В ЦІЛОМУ

СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТА ПРИНЦИПИ її ФУНКЦІОНУВАННЯ

ВАЛЮТА ТА ВАЛЮТНІ КУРСИ

Ключові поняття

Валюта; національна валюта; іноземна валюта; резервна валюта; міжнародна валюта; валютній курс; розрахункові валютні курси; крос-курс; тристоронній арбітраж; фіксований; плаваючий та компромісний валютні курси; паритет купівельної спроможності валют; "ефект Фішера"; "міжнародний ефект Фішера".

Сутність валюти та валютного курсу

Під валютою слід розуміти будь-котрий товар, що здатний виконувати функцію засобу обміну в міжнародних розрахунках. У вужчому розумінні - наявна частина грошової маси, яка переходить з рук у руки в формі грошових банкнот і монет.

Валюта забезпечує зв'язок і взаємодію національного та світового господарства

Залежно від належності (статусу) валюти поділяються на національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

Національна валюта - це встановлений законом платіжний засіб даної країни.

Так валюта України - це:

а) грошові знаки у вигляді банкнот, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, проте підлягають

обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

б) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та

банківські документи), виражені у валюті України.

Національна валюта є основою національної валютної системи.

Іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках.

Міжнародна (регіональна) валюта - міжнародна чи регіональна грошова розрахункова одиниця, платіжний та резервний засіб. Наприклад, СДР (SDR - Special Drawing Right чи СПЗ - спеціальні права запозичення), які є міжнародним платіжним засобом, що використовується МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках, і розрахунковою одиницею МВФ; евро - регіональна міжнародна розрахункова одиниця, яка була введена у 1999 р. в межах Європейської валютної системи і є розрахунковою одиницею країн ЄС.

По відношенню до валютних запасів країни розрізняють резервну валюту. Під резервною валютою розуміють іноземну валюту, в якій центральні банки інших держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньоторгівельних - операцій та іноземних інвестиціях. Резервна валюта є базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн, вона використовується для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн-учасниць світової валютної системи.

Так, за резервну валюту використовують долар США, японську єну, євро. Для того щоби валюта набула статусу резервної, країна повинна посідати панівне становище у світовому виробництві, в експорті товарів і капіталів, мати розвинуту мережу кредитно-банківських установ у себе і за рубежем, ліберальне валютне регулювання, вільну конвертованість валюти і впровадження її в міжнародний обіг через банки та міжнародні валютно-фінансові організації.

Країна-емітент резервної валюти набуває ряд переваг: можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою, сприяти зміцненню позиції національних виробників у конкурентній боротьбі на світовому ринку.

По відношенню до курсів інших валют розрізняють сильну (тверду) та слабку (м'якому) валюти. Тверда валюта характеризується стабільним валютним курсом. Поняття твердої валюти нерідко використовується як синонім конвертованої валюти.

За режимом використання розрізняють вільно конвертовану, частково конвертовану, неконвертовану валюту

За матеріально-речовою формою валюта буває готівковою і безготівковою.

За принципом побудови - "кошикового" типу і звичайною.

Валютний кошик - це метод сумірності середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют. Важливим моментом розрахунку валютного кошика є визначення його складу, розміру валютних компонентів, тобто кількість одиниць валюти в наборі.

У науковій економічній літературі, телекомунікаційному зв'язку застосовуються міжнародні коди валют, які значно полегшують і прискорюють поточну діяльність учасників валютного ринку (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

Міжнародні коди вільно конвертованих валют

Найменування валютиКод валюти
ЦифровийЛітерний
Австралійські долари036AUD
Англійські фунт стерлінгів826GBP
Датські крони208DKK
Долари США840USD
Ісландські крони352ISK
Канадські долари124CAD
Норвезькі крони578NOK
Швейцарські франки756CHF
Японські єни392IPY
Євро978EUR
СДР960SDR

Головною характерною рисою теорії і практики міжнародних фінансів є те, що вони мають справу з численними валютами. Кожна країна має свою грошову одиницю, валюту, яка лежить в основі грошової системи країни (долар, єна, рубль, гривня тощо). Валюта в різних країнах може мати одну назву, проте різну цінність. Наприклад, грошова одиниця і в Канаді і в США - долар, проте американський долар і канадський долар мають різну цінність.

Завдяки через те, шо кожна країна використовує у своєму обігу валюту, яка відрізняється від валюти інших країн, усі міжнародні операції торговельні, кредитні та ін. передбачають обмін двох валют. При здійсненні міжнародної операції потік товарів, послуг, капіталу в одному напрямку передбачає рух валютних коштів у зворотному. Наприклад, коли ви купуєте в автомобільного ділера американську машину, ви сплачуєте йому за машину в гривнях. Проте автомобільний ділер повинен заплатити американцям у доларах. Ділер створює попит на долари і пропозицію гривень на ринку обміну іноземної валюти. Експорт товарів спричиняє приплив у країну іноземної валюти і її пропозицію на ринку обміну іноземної валюти, імпорт - попит на іноземну валюту.

Інший наприклад. Коли іноземець купує іноземну компанію чи будує завод в іншій країні, він створює попит на валюту даної країни і пропозицію валюти своєї країни. А оскільки, зазвичай, країна торгує не з однією, а з декількома країнами, то в обмін поміж собою вступає низка національних валют.

Валюти, як правило, обмінюються не просто одна до одної, а в певному співвідношенні, шо визначається їх відносною вартістю, котра називається обмінним курсом валют. Проте обмінні курси валют постійно змінюються й часто досить різко. Відтак об* мінні курси, ризик коливання курсів валют знаходяться в центрі уваги теорії міжнародних фінансів. Для ТНК вирішення всіх питань їхньої діяльності (розміщення виробництва, перспективи його розширення, можливі ризики) грунтуються на аналізі обмінних курсів у їх зв'язку з відносним рівнем відсоткових ставок і темпів інфляції.

Зростаюча роль зовнішньої торгівлі, бурхливий розвиток міжнародного ринку капіталів висувають як одну з фундаментальних проблем теорії міжнародної економіки проблему досягнення необхідної гармонії поміж зовнішньоторговельною і валютною політикою різних країн без втручання якогось світового уряду, котрий би вказував, шо робити країнам. Проблеми координації валютно-фінансової політики різних країн є найскладнішими.

"Обмінний валютний курс" - це:

§ кількість одиниць однієї валюти, необхідна для придбання одиниці іншої валюти;

§ ринкові ціни однієї валюти, виражені в іншій валюті;

§ сукупність цін валют, взаємопов'язаних тристороннім арбітражем.

Як уже зазначалося, змістом валютної операції є обмін валюти однієї країни на валюту іншої. Кожна національна валюта мас певну ціну, котра виражається в грошових одиницях іншої країни. Наприклад, Ідол, коштує 132,08 сни. Ця ціна валюти називається валютним курсом. Ціни валют щоденно публікуються. Ціни на вільно конвертовану валюту визначаються на міжнародному валютному ринку, виходячи з попиту та пропозиції на неї, а в країнах з частково конвертованою валютою ціна національної валюти встановлюється центральним банком. Таким чином, валютний, чи обмінний, курс має кількісну визначеність, яка являє собою співвідношення кількості обмінюваних валют. Так, коли ви обмінюєте 100 гри на 20 американських доларів, то 100 грн ділять на 20 дол., що дорівнює 5,0 грн за 1 дол. Обмінний курс - це результат ділення кількості валюти, котру ви обмінюєте, на кількість валюти, якому отримуєте в обмін. Коли ми знаємо обмінний курс гривні (0,20 дол. за 1 грн), то можемо підрахувати, скільки доларів дозволяється отримати за 200 грн. Для цього потрібно 200 грн помножити на обмінний курс гривні, тобто на 0,20. За 200 грн дозволяється отримати 40 дол.

Визначення курсу валют називається котируванням. Існує два методи котирування іноземної валюти до національної: пряме і непряме (зворотне). При прямому котируванні курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті (1 дол. -5,0 грн). При непрямому котируванні курс одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті (1 грн - 0,20 дол.).

Непряме котирування* ]_

пряме котирування

Зазвичай валютний курс розглядається як ціна іноземної валюти в національній валюті. Курс валют установлюється до четвертого знака після коми десяткового дробу.

При котируванні валют установлюється базова валюта та валюта котирування. Базова валюта - це валюта відносно якої котируються інші валюти, тобто валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю. Валюта котирування - це валюта, яка котирується до базової, тобто валюта, курс якої визначають. Наприклад, 1 дол. =5,121 грн. Ліва частина котирування - це базова валюта (долар), права частина - валюта котирування (гривня). Курси валют встановлюються до базової валюти, тобто яка кількість валюти котирування відповідає одиниці базової валюти. Як правило, усі валюти (за винятком англійського фунта стерлінга та кошика валют) порівнюється з доларом США. Використання долара як базової валюти відображає роль американської валюти як загальновизнаної розрахункової одиниці.

При аналізі динаміки валютних курсів враховують метод котирування. Оскільки валютний курс - це ціна грошей то його зміни означають подорожчання чи знецінення грошей. Національна валюта дорожчає, коли валютний курс, визначений методом прямого котирування, знижується: був 5,4010 грн за 1 дол. США, став 5,1210 за 1 дол. США, при цьому купівельна спроможність гривні зростає з 0,1851 дол. за 1 грн (1: 5,4010) до 0,1953 дол. за 1 грн (1: 5,1210), і знецінюється при зростанні валютного курсу.

← Предыдущая страница | Следующая страница →