Поделиться Поделиться

Глобалізація ринку праці та напрями міграційних потоків

Світовий ринок праці це система соціально-трудових відносин, які складаються в наслідок взаємодії попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов відтворення та формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Структурно даний ринок виступає як сукупність національних ринків праці. Функціонально – це міжнародна міграція робочої сили.

Відмінними рисами сучасного етапу розвитку світового ринку праці є:

– процеси глобалізації;

– збільшення масштабів міграційних потоків;

– посилення регуляторної політики у цій сфері.

У найбільш узагальненому вигляді пропозиція на світовому ринку праці обумовлюється динамікою трудових ресурсів у світі. Так, завдяки інтеграції Китаю, Індії та країн колишнього Східного блоку у світову економіку за останні 25 років відбулося чотириразове збільшення глобальної робочої сили, яка може знову подвоїтися до 2050 р. [19]. За даний же час у розвинених країнах завдяки глобалізації заробітна платня збільшилася на 60%.

В країнах Південно-Східної Ази, особливо в Нових Індустріальних державах реальна заробітна платня швидко зростала та наблизилась до рівня США. У Китаю темпи зближення зарплатні були повільнішими, хоча в останні роки пришвидшились. Технологічні зміни особливо знижувально впливали на частку доходу, що припадає на некваліфіковані трудових ресурси, і, як наслідок, сукупна реальна зарплата в цих галузях зростала повільно, що призвело до збільшення розриву в доходах в англосаксонських країнах. У до кризовий період глобалізація була найбільш впливовим фактором росту ВВП та ринків праці у світі [19, с. 20].

Глобальна рецесія призвела до скорочення кількості нових трудових мігрантів у світі, проте мало хто з тих, що раніше виїхав на роботу за кордон, повернулися додому. Хіба що зменшилися суми грошових переказів.

В сучасних умовах на ринках праці, особливо розвинених країн з'явилися нові більш гнучкі форми праці – фриланс; дистанційна праця, коли нерезидент працює на компанію, розташовану у другій країні без переїзду до неї, найчастіше через Інтернет; внутрішня міжнародна міграція, це коли резидент працює в штаті філії ТНК з усіма її особливостями. До 80% вакансій задовольняється через Інтернет, що скорочує штати підрозділів персоналу в компаніях та транзакційні витрати у цілому.

Однак, на ринках праці склалися негативні тенденції, особливо під час та після світової кризи. Насамперед, це високий рівень безробіття, котрий сягає 10% і в європейських країнах і в США. Серед безробітних частка молоді сягає 20%, дуже велика частка осіб, які довгий час (більш б місяців поспіль) не мають роботи. Аутсайдерами ринку праці є особи з низькою кваліфікацією та похилого віку.

Стан ринку праці розвинутих країн в найближчі десять років буде визначатися такими факторами:

1. уповільнення темпів зростання працездатного населення, як наслідок демографічної ситуації;

2. збільшення частки осіб похилого віку в наслідок збільшення середньої тривалості життя;

3. випереджаючі темпи зростання зайнятості у сфері послуг (ділові послуги, особливо комп'ютерні та IT ; охорона здоров'я людей, особливо профілактика та рання діагностика; інжинірингові та управлінські послуги; соціальні послуги та інші;

4. прискорене зростання попиту на висококваліфіковану робочу силу для праці у hi-tech галузях;

5. збереження великої кількості робочих місць для низькокваліфікованих працівників.

Аналізуючи сучасний стан світового ринку праці слід зазначити, що у цілому міжнародна трудова міграція стає завжди менш спонтанною, більш урегульованою. На світовому ринку праці сформувалися наступні центри, куди в основному стікаються трудові ресурси. Це, насамперед:

США, Канада – постійно працює 5% іммігрантів (5-12 млн. чол.) від загальної кількості всього працюючого населення.

Західна Європа – кількість працюючих іммігрантів 4-7 млн. чол. Найбільше їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції.

Близький Схід – в середньому тут працює 3-5 млн. іммігрантів. Найбільше іноземців працює в Об'єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії.

Латинська Америка – число іммігрантів 3-8 млн. Найпривабливішими країнами є Аргентина та Венесуела.

Австралія – це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% іммігрантів від кількості всього числа працівників.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон – основними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Таїланд, Сінгапур.

← Предыдущая страница | Следующая страница →