Поделиться Поделиться

Оцінка ефективності нововведень

Технічні нововведення мають визначальний вплив на розвиток економіки і, за винятком того, впровадження технічних інновацій вимагає інвестування значних коштів, то важливим є питання оцінки економічної ефективності цих заходів.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь- якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту дозволяється у таких формах – національній (загальний ефект за умовами використання нововведень) та господарській (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин чи нововведень).

Національний економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відбиває ефективність тієї чи тієї групи технічних нововведень з погляду їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

Господарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука-виробництво- експлуатація (споживання)", дає змогу оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту як оцінний ознака використовується на стадіях обгрунтування доцільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанту, а друга – у процесі реалізації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва. Незважаючи на відмінності поміж двома формами виразу економічного ефекту, способи їхнього обчислення є ідентичними; ефект Б визначається як різниця поміж результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на досягнення таких за певний розрахунковий період, за формулою:

Еttt

де Pt – вартість результатів від нововведень за певний період, грн

Bt – витрати на впровадження нововведень за певний період, грн Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу – розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта приведення (), що обчислюється за формулою:

де – норматив приведення різночасних витрат і результатів – розрахунковий рік;

і – рік, за котрий витрати і результати приводяться до розрахункового року.

Абсолютні значення розрахованих за цією формулою коефіцієнтів приведення () для відповідних років наведено в табл. 9.1.

З урахуванням чинника часу господарський економічний ефект у формі прибутку від технічних нововведень дорівнює:

де – вартісна оцінка згідно результатів і витрат у t -му році розрахункового періоду;

– згідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

Початковий рік розрахункового періоду – це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду заведено вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і використання в підприємстві. Він може визначатись нормативними (очікуваними) строками оновлення продукції чи засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.

Таблиця 9.1

Абсолютні значення коефіцієнтів приведення для відповідних років розрахункового періоду

Кількість років, що передують розрахунковому

αt

Кількість років, що йдуть за розрахунковим

αt

10

2.5937

1

0.9091

9

2.3579

2

0.8264

8

2.1436

3

0.7513

7

1.9487

4

0.6830

6

1.7716

5

0.6209

5

1.6105

6

0.5645

4

1.4641

7

0.5132

3

1.3310

8

0.4665

2

1.2100

9

0.4241

1

1.1000

10

0.3855

0

1.0000

15

0.2394

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а до одночасних – капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру. Зокрема до них відносять витрати на: науково-дослідні, конструкторсько-технологічні і проектні роботи; освоєння виробництва і доробку дослідних зразків продукції; придбання устаткування, його транспортування, монтаж і налагодження; спорудження нових чи реконструкцію діючих будівель та інших елементів основного капіталу і об'єктів соціальної інфраструктури; поповнення оборотних засобів, котре зв'язане з реалізацією технічного нововведення; кошти, потрібні для запобігання негативним соціальним, екологічним та іншим наслідкам".

Наявність загальногосподарського економічного ефекту від того чи того технічного нововведення не завжди свідчить про доцільність його використання. Економічно вигідне для економіки країни в цілому нове технічне рішення може призводити до погіршання певних економічних показників діяльності окремих наукових організацій чи підприємств, причетних до відтворювального циклу "наука-виробництво-експлуатація (споживання)". Через те необхідно завжди визначати не лише загальну величину економічного ефекту, а й ту його частку, якому має одержати кожний з учасників процесу створення й реалізації технічного нововведення, тобто обчислювати господарський (комерційний) економічний ефект.

За умов функціонування ринкових економічних відносин поміж контрагентами виробництва для оцінки господарського (комерційного) економічного ефекту від створюваних технічних новин і використовуваних технічних нововведень застосовують ознака прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації); його обчислюють за формулою:

де – прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації) у певному році;

– виручка від реалізації продукції науково-технічного чи виробничо-технічного (споживчого) призначення у певному році;

– собівартість продукції у певному році;

– загальна сума податків та виплат з балансового прибутку підприємства (наукової організації) у певному році.

З метою більш глибокого економічного аналізу ефективності технічних новин (нововведень) варто обчислювати й оцінювати також інші похідні вимірники – коефіцієнт ефективності одночасних витрат (внутрішню норму ефективності), строк їхньої окупності тощо.

За сучасних умов розбудови соціально орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних новин і нововведень відносно критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності.

По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва й використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого – максимізацію економічної ефективності.

По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нормативах соціального характеру – коли новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розгладати тільки соціально й екологічно допустимі (і в цьому розумінні – ефективні) варіанти технічних новин чи нововведень; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.

З огляду на особливості оцінки ефективності всю сукупність нових організаційних рішень дозволяється умовно розподілити на дві групи: першу – організаційні нововведення, здійснення яких потребує певних (нерідко істотних) додаткових витрат (капітальних вкладень); другу – ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення і оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що відносять до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих чи комбінованих виробництв; концентрація виробництва на підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції чи технічного переозброєння) здійснюються так само, як і нових технічних рішень. Водночас слід ураховувати одну важливу обставину – до складу поточних витрат треба включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції за їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвтратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму – організаційних структур управління, систем планування й фінансування; створення нових ринкових структур) визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень та одержанням додаткового прибутку. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи тієї групи безвтратних організаційних рішень.

Похожие статьи