Поделиться Поделиться

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Зміст і структура методики аналізу фінансового стану підприємства та його інформаційна база

Аналіз фінансового стану підприємства в умовах конкуренції і ринкової нестабільності проводиться з метою розроблення гнучкої стратегії і тактики господарської поведінки, спрямованої на зміцнення його становища в ринковому середовищі. Це досягається визначенням та дотриманням підприємством оптимальних параметрів господарської діяльності, які дозволяють йому зберегти своє місце в системі конкурентної рівноваги, виконати статутні завдання й отримати максимально можливий у цих умовах прибуток на вкладений капітал.

У найбільш загальному вигляді фінансовий стан дозволяється визначити як здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю підприємства фінансовими ресурсами, раціональністю їх розміщення та ефективністю використання у процесі розширеного відтворення, а також станом його фінансових взаємовідносин і здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями.

Для оцінки фінансового стану використовують систему показників, які розраховують на певну дату чи за відповідний період на основі звітності підприємств та інших джерел інформації. Дозволяється окреслити декілька груп фінансових показників залежно від того, що вони характеризують:

а) показники майнового стану;

б) показники фінансової стійкості;

в) показники ліквідності і платоспроможності;

г) показники грошових потоків;

д) показники рентабельності.

Кожна з цих груп містить свою систему показників, які використовуються в аналізі.

Фінансовий стан підприємства є наслідком взаємодії всіх елементів системи його фінансових відносин і визначається всією сукупністю виробничо-господарських чинників. Через те в процесі аналізу фінансового стану вивчають взаємозв'язок фінансових показників з такими показниками господарської діяльності торговельного підприємства, як: обсяг роздрібного чи гуртового товарообороту, реалізації продукції (робіт, послуг), а також з показниками ефективності використання матеріальних ресурсів, праці, матеріально-технічної бази та ін.

У процесі аналізу фінансового стану вивчають фактори, які впливають на нього, виявляють напрями його зміцнення. За результатами аналізу фінансовий стан може бути оцінений як стійкий, нестійкий чи кризовий.

Фінансовий стан торговельного підприємства вважається стійким за наявності таких основних умов:

а) власний капітал є в обсязі, не меншому від його потреби, й використовується за призначенням;

б) достатньою є сума власного капіталу в матеріальних оборотних активах і насамперед в оплаті товарів;

в) розрахунки за зобов'язаннями перед банками, бюджетом, постачальниками, іншими кредиторами здійснюються своєчасно і без перебоїв.

Коли дані умови в комплексі не дотримуються, підприємство має чи буде мати в найближчому майбутньому фінансові труднощі, а його фінансовий стан нестійкий. А це найчастіше буває тоді, коли не витримуються чотири головні передумови фінансової стійкості підприємств:

-виконання плану товарообороту чи реалізації продукції (робіт, послуг);

- прискорення оборотності оборотних активів;

- забезпечення необхідного рівня прибутовості;

- збереження і примноження власного оборотного капіталу.

Однак і за дотримання цих передумов у підприємств можуть виникати фінансові труднощі і не платежі, коли вони допускають різні форми "заморожування" коштів: наявність неустановленого вчасно устаткування; затягування термінів капітального будівництва; утворення значних наднормативних запасів товарів чи інших видів матеріальних оборотних активів, а також запасів неходових товарів; зростання дебіторської заборгованості та наявність інших іммобілізованих коштів з обороту, пов'язаних із порушенням фінансової дисципліни.

Кризовим фінансовий стан підприємства вважається тоді, коли воно має критичну неплатоспроможність, яка є ознакою потенційного банкрутства.

На попередження таких ситуацій і їх усунення в процесі фінансового менеджменту спрямований внутрішній аналіз фінансового стану підприємств. У цьому полягає його роль і основне призначення.

Дещо інші завдання стоять перед зовнішнім аналізом фінансового стану. Він має важливе значення для підприємства не тільки як інструмент для оцінки потенційних партнерів, проте й для власної самооцінки, що здійснюється з погляду зовнішніх користувачів фінансової звітності. Торговельному підприємству, як і будь-якому підприємству, не байдуже, за якими показниками будуть оцінювати його фінансовий стан можливі партнери, акціонери, кредитори.

Зовнішній аналіз фінансового стану ґрунтується тільки на даних оприлюдненої фінансової звітності, тоді як внутрішній аналіз, за винятком звітності, широко використовує облікову інформацію, а також показники фінансового плану підприємства, які мають індикативний характер. Вони служать для аналізу і розроблення гнучкої стратегії і тактики фінансового менеджменту з метою виконання намічених завдань розвитку підприємства та зміцнення його фінансового стану.

Єдність методичної основи внутрішнього і зовнішнього аналізу забезпечує відповідність внутрішніх і зовнішніх оцінок фінансового стану. Структуру методики аналізу фінансового стану торговельного підприємства, її послідовність і взаємозв'язок основних блоків показано на рис. 6.1. На ньому виокремлено зону завдань, спільних для зовнішнього й внутрішнього аналізу, і завдань, що відносять переважно до внутрішнього аналізу.

Як зовнішній, так і внутрішній аналіз покликані дати оцінку рівня стійкості фінансового стану торговельного підприємства і її зовнішнього прояву - платоспроможності. За винятком цього, внутрішній аналіз має також й свої завдання. Поглиблюючи аналіз на основі облікових даних і показників фінансового плану, він вивчає коло факторів, під впливом яких складається конкретна фінансова ситуація.

Вивчення факторів фінансової стійкості торговельного підприємства зумовлює необхідність внутрішнього аналізу стану й інтенсивності використання оборотних активів і передусім товарних запасів, джерел їх фінансування, формування й використання капіталу та резервів, доходів і фінансових результатів. Уточнення оцінки ліквідності балансу потребує внутрішнього аналізу стану дебіторської й кредиторської заборгованості, оперативного аналізу платоспроможності.

Як видно із рис. 6.1, мета внутрішнього аналізу - не лише виявити рівень стійкості фінансового стану підприємства і пояснити його причини, а й оцінити можливості перспективи змін у фінансовому стані та платоспроможності. А це необхідно для обґрунтування стратегії і тактики фінансового менеджменту.

Рис. 6.1. Структура методики аналізу фінансового стану торговельного підприємства

Для аналізу фінансового стану необхідна інформація про економічні ресурси підприємства, структуру його капіталу, здатність виконувати свої фінансові зобов'язання. Основними джерелами такої інформації служать форми фінансової та іншої звітності підприємств, дані бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті звітних форм. У системі споживчої кооперації, за винятком звітності, регламентованої національними П(С)БО, для аналізу фінансового стану підприємств використовують також відомчі форми бухгалтерської звітності, затверджені Правлінням Укоопспілки. Вони показані у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

СКЛАД БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

Назви форм

Номери форм

Входять у склад звітності

річної

квартальної

Типові форми

Баланс

1

+

+

Звіт про фінансові результати

2

+

+

Звіт про рух грошових коштів

3

+

-

Звіт про власний капітал

4

+

-

Примітки до річної фінансової звітності

5

+

-

Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва

1 - М

+

+

Звіт про фінансові результати

2 - М

+

+

Відомчі форми

Звіт про фінансові результати

1 - ФП

+

+

Звіт про витрати, пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності

2 - ФП

+

+

Пояснювальна записка до фінансової звітності

Без номера

+

+

Звіт про інвентаризацію окремих статей балансу

Без номера

+

-

За винятком даних фінансового обліку і звітності, для аналізу фінансового стану торговельних підприємств споживчої кооперації застосовують також такі форми відомчої статистичної звітності: Ф № 1-р "Звіт про розмежування й закріплення власності в споживчій кооперації України" (квартальна і річна); Ф № 11 "Звіт про збереження власності споживчої кооперації України" (квартальна і річна). Для вивчення впливу результатів торговельної діяльності на фінансовий стан підприємств використовують також форми статистичної звітності, затверджені Держкомстатом України.

Інформація кожної із розглянутих форм звітності тією чи іншою мірою використовується в аналізі фінансового стану та факторів, які на нього впливають. Серед цих форм основною для оцінки фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс. За своєю суттю він є дескриптивною (описовою) моделлю фінансового стану підприємства.

За винятком звітності, під час проведення внутрішнього аналізу фінансового стану використовують облікові дані (первинні документи, облікові регістри, машинограми), планові і нормативні матеріали, а також додаткові джерела інформації (акти документальних ревізій, аудиторські висновки, протоколи, акти перевірки податковими інспекціями та ін.).

← Предыдущая страница | Следующая страница →