Поделиться Поделиться

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ТА МЕХАНІЗМ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

3.1. Роль податків у реалізації соціальної функції держави в ринковій економіці

3.2. Фінансовий механізм реалізації соціальної податкової політики та його

аналіз

3.3. Соціальні завдання модернізації податкової служби

Соціальна функція, механізм, завдання, модернізація, соціальні здобутки, неоподатковуваний мінімум доходів, податковий кредит, соціальний захист, державне регулювання

Роль податків у реалізації соціальної функції держави в ринковій економіці

В умовах сучасного суспільства податки перетворилися на важливий економічний, соціальний і політичний фактор розвитку. їх витрачають не тільки на утримання суто державних установ, проте й на освіту, охорону з здоров'я, культуру, захист навколишнього середовища, на субсидії громадянам і цілим регіонам країни. Не менший вплив система оподатковування має на функціонування й ділову активність підприємницьких структур, які створюють фінансовий потенціал країни, що обумовлює необхідність проведення зваженої податкової політики на основі фіскальної функції податків. В сучасних умовах податки використовуються як метод прямого впливу на бюджетні відносини та опосередкованого (через систему пільг і санкцій) впливу на виробників товарів, робіт і послуг [55].

Найхарактернішою ознакою сучасного етапу цивілізаційного розвитку вважається соціалізація економічних систем і підпорядкування економічної функції держави соціальним цілям. Домінування соціальної спрямованості відтворилося у конституційному закріпленні у тій чи іншій формі моделі соціальної держави. Соціальні здобутки найрозвиненіших країн світу спонукають інші регіони світу до соціально-результативних дій. Не стала винятком у цьому процесі і Україна, де створення підвалин соціальної держави за аналогом провідних країн світу визначає головний напрям трансформації суспільних відносин і головний зміст соціальної стратегії держави.

Чільне місце в реалізації цього завдання посідає податкова політика, оскільки оподаткування як соціальний інститут виступає одним із основних інструментів соціальної політики держави, призначення якої – забезпечити існування і відтворення цілісної сукупності соціальних суб'єктів у рамках суспільства як єдиної соціальної системи та сприяти формуванню умов для розвитку і самореалізації соціального потенціалу людини, її сутнісних сил як основи подальшого розвитку соціуму в цілому.

Податки виступають важливим інструментом макроекономічного регулювання економіки, перерозподілу валового внутрішнього продукту на цілі економічного розвитку і соціальних гарантій населенню, розвитку науки, освіти, охорони здоров'я, культури, забезпечення демократії та прав людини в державі. Через те умовою успішного функціонування економіки держави має стати ефективна податкова система.

Підвищення ефективності системи оподаткування в процесах державного регулювання вимагає підсилення її регулюючої функції. Реалізуючи цю функцію, держава регулює процеси соціально-економічного розвитку, стимулюючи чи не стимулюючи окремі його напрями. Тобто регулююча функція, особливо в умовах економічної кризи, має одну мету – забезпечення економічної стабільності, підтримку вітчизняного виробника, сталого, збалансованого розвитку суспільства.

Суттєвим недоліком структури податкових надходжень є [265, с. 21] велика частка непрямих податків. Це стосується передусім податку на додану вартість та акцизного збору і свідчить про недосконалість податкової системи, її фіскальний характер і низьку загальну податкову культуру в державі.

Практика довела, що необхідно маги таку податкову систему, яка б виконувала роль регулятора доходів юридичних і фізичних осіб, стала відчутним важелем державного регулювання в умовах роздержавлення власності.

Податок має бути точний, а не встановлюватися самочинно. Термін його сплачування, спосіб і розмір повинні бути чіткі і відомі як платникові, так і будь-кому іншому.

Кожний податок має сплачуватись у такий час і спосіб, що є найзручнішими для платника.

Одним з інструментів забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, що у поєднанні із застосуванням диференційованого та прогресивного оподаткування сприяє реалізації принципу соціальної справедливості як у оподаткуванні, так і в суспільстві, є застосування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його економічним змістом має бути відповідність розміру неоподаткованого мінімуму прожитковому мінімуму. Тобто, ті мінімальні кошти, які необхідні людині для того, щоби вона могла вижити як фізіологічна і соціальна істота, неповинні обкладатися податком.

Загальний стан розвитку регіонів багато в через що залежить від того, які бюджетні ресурси отримують у своє розпорядження місцеві органи влади та через які фінансові важелі це здійснюється. Через те пошук форм і методів зміцнення фінансів місцевих органів влади в Україні є актуальним завданням. Необхідно створити соціально-економічні умови і правові основи для того, щоби місцеві органи влади мали достатні кошти для виконання своїх функцій і повноважень. Основним джерелом таких коштів мають стати місцеві податки і збори. Адже вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, підготовки та перепідготовки робочої сили, комунально- побутового обслуговування населення, здійснення заходів з благоустрою, забезпечення санітарного та екологічно чистого навколишнього середовища і ряду інших заходів, необхідних для створення умов для функціонування соціальних систем на рівні адміністративно-територіальних утворень, здійснюється через місцеві органи влади. Саме місцеві податки і збори повинні становити основну доходну статтю бюджетів територіальних громад міст, селищ, сіл та їх об'єднань і спрямовуватися на підтримку та розвиток місцевої інфраструктури. Чинна система оподаткування не дозволяє розв'язати такі проблеми і через те потребує реформування.

На сьогодні органи місцевого самоврядування в Україні не мають реальної фінансової автономії, залишаючись і надалі залежними від політики здійснюваної центральним урядом. Роль інститутів місцевого самоврядування зводиться до практичного виконання політики, розробленої на верхніх щаблях влади. В Україні останніми роками загальнодержавної ваги набула проблема хронічної нестачі фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх дохідних джерел. За таких умов серйозним фактором забезпечення стабілізації економічної ситуації в країні має стати процес ефективного формування місцевих фінансів, котрий би перетворив територіальні громади із дотаційних на суб'єктів, які самостійно, за рахунок власних доходів, спроможні вирішувати важливі соціально-економічні проблеми.

Соціальну спрямованість мають податкові пільги, які дають право – юридичній чи фізичній особі на повне чи часткове звільнення від оподаткування. За допомогою пільг держава має можливість забезпечувати певні параметри соціально-економічної системи, забезпечуючи її відтворення, цілісність та розвиток. Так, податкові пільги використовуються з метою соціальної підтримки та пом'якшення соціальної нерівності. Зокрема, це податкові пільги багатодітним сім'ям, переселенцям з закордону на свою історичну батьківщину, студентам і особам, які підвищують свою кваліфікацію; вирахування з особистих доходів та прибутку, які використовуються для оплати освітніх, медичних та страхових послуг, житлового будівництва тощо.

Наданням додаткових податкових пільг для нових інвестицій держава може заохочувати оновлення основного капіталу.

Певні види податкових звільнень, які не є податковими пільгами, дозволяється об'єднати у групу за критерієм необхідності дотримання принципу уникнення подвійного оподаткування. До даної групи, наприклад, можуть входити: кошти чи вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним чи за добровільним рішенням сторін; кошти чи майно, подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності; вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна; дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької чи незалежної професійної діяльності, коли така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку); сума податків, сплачених резидентом за кордоном у разі, коли питання уникнення подвійного оподаткування врегульовані відповідним міжнародними угодами.

Такі виключення з оподатковуваного доходу, як сума страхової виплати, страхового відшкодування чи викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя чи недержавне пенсійне забезпечення (за виконання певних умов), не є податковою пільгою з двох причин. По-перше, з метою уникнення подвійного оподаткування, оскільки сума страхового відшкодування для даного платника податку частково сформована за рахунок його страхових внесків, які на момент сплати вже були очищені від податку з доходу фізичних осіб. По-друге, визначені Законом умови, за яких суми страхових виплат не входять до оподатковуваного доходу, обумовлюють призначення цих коштів, а саме для компенсації втрат платника, пов'язаних із настанням страхового випадку. За таких умов відсутній об'єкт оподаткування, оскільки немає нетто-приросту майна платника податку.

Як правило, не входять до оподатковуваного доходу допомога у зв'язку із смертю, втратою працездатності чи хворобою тощо. Такі звільнення не є податковою пільгою, оскільки це не стимули, а компенсація непередбачуваних витрат. В Україні до таких доходів можуть належати: сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) чи померли внаслідок виконання ними службових обов'язків; цільова чи нецільова благодійна допомога, яка надходить платнику податку, постраждалому внаслідок екологічних, техногенних та інших катастроф, стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного чи місцевого характеру, які завдали чи створюють загрозу здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу, викликали чи можуть викликати людські жертви чи втрату власності громадян; кошти чи вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку.

Як і в усіх країнах ЄС, в Україні найбільша кількість звільнень з податку з доходів фізичних осіб, які дозволяється класифікувати як податкові пільги, спрямовані на забезпечення соціальних гарантій та громадянських прав населення країни. Насамперед, йдеться про податкові звільнення, що поширюються на доходи платників, пов'язаних із соціальним захистом населення, право на отримання яких виникає внаслідок настання певних подій. Це виплати, пов'язані з пенсійним забезпеченням та інші виплати соціального характеру.

Звільнення від оподаткування сум виплат чи відшкодувань, які здійснюються у вигляді благодійної допомоги, має подвійне призначення, оскільки метою такого звільнення може бути як соціальна підтримка громадян (благодійна допомога будинку маляти, будинку дитини, будинку-інтернату, школі-інтернату, дитячому будинку сімейного типу; школі соціальної реабілітації тощо), так і стимулювання певних видів діяльності платника (благочинна допомога платнику податку, котрий здійснює наукове дослідження чи наукову розробку).

До податкових звільнень, які спрямовані на заохочування певних видів діяльності платника, входять суми коштів, сплачених працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку – найманої особи за профілем діяльності чи виробничими потребами працедавця. Водночас, зважаючи на рівень життя населення в сучасній Україні, такі звільнення дозволяється трактувати і як форму перекладення державою своїх соціальних функцій на роботодавців для розв'язання проблеми підвищення освітнього рівня населення в умовах, коли у його більшості власних зароблених коштів для цього не вистачає.

До податкових звільнень як форми пільгового оподаткування, що має і заохочувальний характер, і характер соціальної підтримки, можуть належати: кошти чи вартість майна (послуг), що надаються у вигляді допомоги на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок чистого прибутку підприємств; вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку чи його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно чи зі знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, чи за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування; сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту чи ад'юнкту в межах, визначених законом; вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків; знижена на 60% сума одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя при досягненні застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи при Ті дожитті до закінчення строку такого договору; суми виплат пенсії на певний термін, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, визначені законодавством; суми регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети), за винятком випадків, визначених Законом.

Чітко виражене стимулююче призначення з метою активізації інвестиційної діяльності платника податку має звільнення від оподаткування сум доходів, отриманих від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України; виграшів у державну лотерею; дивідендів, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди. Заохочувальне спрямування має і виключення із об'єкта оподаткування сум, одержуваних платником податку за здану ним вторинну сировину та побутові відходи; доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції вирощеної ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства.

Слід окремо згрупувати пільги як форму відновлення соціальної справедливості й компенсації втрат для осіб, що зазнали моральних та матеріальних збитків за певних обставин, що визначені Законом та мали місце у їхньому житті, оскільки такі пільги не дозволяється пояснити заохочувальними мотивами. Йдеться, наприклад, про суми допомоги, які виплачуються жертвам нацистських переслідувань, особам, визнаним репресованими та/чи реабілітованими тощо.

У практиці оподаткування доходів фізичних осіб західноєвропейських країн немає чіткого розмежування поміж податковими вирахуваннями та податковими знижками: сутність обох полягає у зменшенні об'єкта оподаткування на суму витрат у випадках та межах, встановлених законом. Відмінність може полягати в одиницях виміру розміру пільг (фіксована сума, відсоток від витрат, відсоток від базової ставки податку, знижена, порівняно з базовою, ставка податку), що застосовуються як з метою соціальної підтримки платників податку, так і з метою стимулювання певних видів їхньої діяльності. Найчастіше дані пільги використовуються до витрат, пов'язаних з навчанням, лікуванням, страхуванням, інвестиційною діяльністю тощо. Це є характерним і для українського податкового законодавства. Особливості полягають у розмірах цих пільг та конкретних сферах застосування. Специфічною рисою вітчизняного законодавства у цій частині є і те, що за своїм змістом такий вид податкової пільги, як податковий кредит також практично не відрізняється від знижок та вирахувань. Основна відмінність – пролонгація у часі процесу зменшення об'єкта оподаткування (за результатами звітного року).

Практично в усіх країнах ЄС використовується такий вид зниження податкового навантаження, як неоподатковуваний мінімум доходів громадян. В Україні його аналогом у практиці оподаткування доходів фізичних осіб є податкова соціальна пільга. Згідно із Законом право на податкову соціальну пільгу, розмір якої визначається рівнем мінімальної заробітної плати, має обмежене коло платників податку. По-перше, це ті особи, дохід яких у вигляді заробітної плати не перевищує визначеної Законом межі. За винятком того, право на соціальну пільгу в розмірі 130% суми пільги мають: самотня матір чи самотній батько; платник податку, котрий утримує дитину-інваліда, чи має троє чи більше дітей віком до 18 років; вдівець чи вдова; особа, віднесена законом до 1 чи 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; учні, студенти, аспіранти, ординатори, ад'юнкти; інваліди І чи II групи. Окремі категорії громадян мають право скористатися податковою соціальною пільгою у розмірі 200% суми пільги. Наприклад, це особи, що є Героями України, Героями Радянського Союзу, Героями Соціалістичної Праці чи повними кавалерами ордена Слави чи ордена Трудової Слави; учасники бойових дій під час Другої світової війни та деякі інші категорії громадян, що мають певний соціальний статус.

Податкову соціальну пільгу в частині надання права використання якої певному платнику податку, чи ж тим платникам, на утриманні яких перебувають непрацездатні особи, не дозволяється назвати податковою пільгою, оскільки звільнення від оподаткування доходів, необхідних для задоволення мінімальних фізіологічних і соціальних потреб платника повинно бути нормою оподаткування, а не відхиленням від неї. Головні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом встановлені обмеження відносно використання права на нарахування податкового кредиту. Так, податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. За винятком того, загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Закон не передбачає використання права на нарахування податкового кредиту в наступні податкові роки, коли платник не скористався ним у звітному податковому році.

Детальний аналіз вітчизняної практики застосування податкових пільг з податку з доходів фізичних осіб обумовлений, насамперед, широким спектром їх впливу на розвиток соціальної системи. Його результати в контексті досвіду зарубіжних країн, зокрема, країн Європейського Союзу, дозволяють зробити такі висновки:

1. Система пільгового оподаткування доходів фізичних осіб в Україні має, здебільшого, такий же склад і таке ж призначення, що й в зарубіжних країнах, а саме: соціальна підтримка, стимулювання в інтересах суспільства певних видів діяльності платників податку. До першої групи входять податкові пільги, які підвищують рівень соціального захисту населення, сприяють захисту прав і свобод громадян, заохочують підвищення рівня освіти, здійснення наукової діяльності. Як і в інших країнах, в Україні друга група податкових пільг спрямована на стимулювання інвестиційної діяльності та збільшення заощаджень населення.

2. Серед завдань, пов'язаних з подальшим реформуванням системи пільгового оподаткування доходів населення в Україні з урахуванням світового досвіду, слід виокремити перспективні завдання, оскільки їх розв'язання наразі неможливе через суттєві бюджетні обмеження. До таких завдань відносять:

– поширення права на звільнення від оподаткування мінімальної величини доходу (НМДГ) у розмірі, не нижче рівня прожиткового мінімуму, на усіх громадян незалежно від рівня доходу;

– запровадження вирахувань із суми податкових зобов'язань сімей з дітьми незалежно від чисельності дітей, стану їхнього здоров'я та рівня доходу батьків;

– запровадження вирахувань з річного оподатковуваного доходу витрат на освіту платника та його дітей (віком до 24 років) в межах середньої плати за навчання в середніх і вищих навчальних закладах України.

3. Серед питань, які дозволяється і необхідно розв'язати найближчим часом, – упорядкування пільг з оподаткування доходів фізичних виходячи із сутності та призначення того чи іншого виду податкової пільги. Тобто коли вирахування з доходу за своєю сутністю є неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, то згідно таку ж назву вони повинні мати у законі. Те ж саме стосується податкових знижок і податкових кредитів. З метою оцінки реального податкового навантаження потрібно чітко виокремити податкові звільнення, які не є податковими пільгами, та звільнення як податкові пільги. Необхідно здійснити групування доходів фізичних осіб за визначеними у світовій практиці критеріями, що дасть змогу враховувати особливості їх формування та чіткіше визначити специфічні для кожного виду доходів правила оподаткування, у через те числі особливості та правила надання податкових пільг, а також більш чітко визначитися з класифікацію податкових пільг з цього податку. Наявність таких прогалин у податковому законодавстві обумовлюється значною мірою відсутністю моніторингу в України податкових пільг з податку з доходів фізичних осіб, що суттєво ускладнює процес їх аналізу для визначення рівня реального податкового навантаження на платників податку та реальних втрат бюджету з метою розробки конкретних пропозицій відносно удосконалення системи прибуткового оподаткування громадян та його гармонізації із системою оподаткування доходів фізичних осіб в країнах ЄС.

Однією з найголовніших функцій соціальної держави є забезпечення соціального захисту громадян. Соціальна допомога спрямована на підтримку державою тих категорій громадян, які через певні життєві обставини неспроможні брати участь у суспільно-корисній праці. Це інваліди з дитинства, діти-сироти, багатодітні та одинокі матері тощо. Суспільство має піклуватися про таких громадян і забезпечувати їм соціальний захист, використовуючи для цього бюджетні кошти.

Реальна соціальна стабільність і соціальний мир, відсутність соціальних конфліктів, як невід'ємні риси соціальної держави, створення підвалин якої за аналогом розвинених країн світу визначає головний зміст соціальної стратегії України, можливі тільки за умови досягнення соціальної справедливості у суспільстві, суттєвим фактором забезпечення якої є податкова політика держави, оскільки вона може істотно впливати на базові умови реалізації цього важливого принципу стійкого розвитку соціальної системи, якими є ефективність господарювання, умови розподілу суспільного продукту, пропорції відтворення, розвиток продуктивних сил, справедливість у оподаткуванні.

← Предыдущая страница | Следующая страница →