Поделиться Поделиться

Розвиток економічної науки в епоху індустріалізації

Виникнення маржиналізму та його загальні принципи

Протягом останньої третини XIX ст. значно зросла роль точних наук, зокрема математичних методів аналізу, відбулася суттєва еволюція філософії, психології, соціології, які подолали кризу позитивізму та почали формувати нові наукові парадигми. Згідно філософії позитивізму (від лат. positivus), заснованого учнем Сен-Сімона Огюстом Контом (1798-1857), наука покликана пізнавати не сутність речей, що є не тільки безглуздим, а й недопустимим і шкідливим, а саме явище. Позитивне знання трактувалося як узагальнення і систематизація здорового глузду на основі пізнання об'єктивного, корисного і достовірного. В цьому плані еталоном позитивізм вважав природничі науки і висунув тезу про необхідність реформування суспільних наук, в через те числі і економічної теорії.

Класична політична економія вичерпала відповідний ресурс і практично зійшла з поля економічних досліджень. Переоцінка цінностей, які формувалися майже 200 років еволюцією класичної політичної економії, формування принципово нових поглядів на головні проблеми економічної науки, методи їх дослідження і вирішення, створили умови переходу до неокласичної економічної теорії, основою якої стала маржинальна економічна концепція.

Родоначальниками маржиналізму вважаються австрієць Менгер, британець Джевонс та швейцарець Вальрас, які розвинули і збагатили вчення про корисність мислителів ХУЛІ ст. Кондильяка та Галіані теорією граничного аналізу (marginal analisis). Даний термін і дав назву цій течії економічної науки.

Етьєн Кондільяк

Французький економіст і філософ, член Берлінської (з 1752) та Французької (з 1768) академій Етьєн Бонно де Кондільяк (1715-1780) одним з перших розглянув суб'єктивну теорію цінності, в основі якої була корисність.

Він вважав, що корисність блага визначається здатністю зростати чи падати в залежності із значенням тієї чи іншої потреби. Ототожнюючи цінність з корисністю, він бачив в обміні засіб, котрий дає партнерам обміну зиск, оскільки вважав, що кожний з двох контрагентів завжди віддає меншу вартість взамін більшої. Звідси Кондільяк робив висновок, що в обміні створюється додаткова цінність.

Критикуючи фізіократів, француз стверджував, що всяка діяльність (землеробство, промислове виробництво, торгівля) є продуктивною, оскільки пристосовує природні ресурси для задоволення потреб, тобто створює корисності. Він вважав, що земля, праця і капітал, приймаючи участь у процесі створення корисностей, мають однакове відношення до доходів.

Фердінандо Галіані

Італійський економіст, філософ і богослов Фердінандо Галіані (1728-1787) навчався в Неаполі і Римі, був секретарем а потім і послом неаполітанського посольства в Парижі. Там познайомився з французькими енциклопедистами Дідро, Д'Аламбером, фізіократами. З 1777 року до смерті працював міністром королівських земель.

Свої економічні погляди італієць виклав у працях "Трактат про монет" (1750) та "Роздуми про торгівлю зерном" (1770). В першій він висунув власну концепцію вартості, в якій вартість товарів пояснював їх корисністю, а вартість грошей - особливостями природи благородних металів. Завдяки такому підходу він і вважається попередником австрійської школи. З іншого боку він, як і представники класичної політичної економії, стверджував, що тільки праця надає речам вартості, а багатство - це відносини поміж людьми.

Головні постулати маржиналізму розроблялися представниками кількох економічних шкіл: австрійської, математичної, кембриджської і американської.

← Предыдущая страница | Следующая страница →