Поделиться Поделиться

Зміст та фінансові інструменти міжбюджетних відносин

Міжбюджетні відносини є складною та багатофункціональною системою, від раціональної організації якої залежить досягнення ефективного і справедливого розподілу фінансових ресурсів у суспільстві. Ефективна й раціональна побудова системи міжбюджетних відносин сприяє досягненню таких цілей: забезпечення стійкого економічного зростання за рахунок оптимального використання фіскального потенціалу кожного з регіонів і країни у цілому; зростання якості життя населення, соціального захисту й однаково високого рівня бюджетного забезпечення територіальних спільнот; зміцнення територіальної цілісності країни завдяки попередженню конфліктів поміж органами влади різних рівнів.

Міжбюджетні відносини є досить складним явищем, яке дозволяється охарактеризувати в розрізі правових, економічних та політичних аспектів.

З економічної точки зору міжбюджетні відносини - це відносини поміж органами державної влади й органами місцевого самоврядування з приводу формування та використання фінансових ресурсів, які включають: розподіл доходів і видатків поміж рівнями бюджетної системи; визначення трансфертів, що передаються з державного місцевим бюджетам, і навпаки; організацію контролю за витрачанням коштів державного та місцевих бюджетів.

З правової точки зору міжбюджетні відносини передбачають: законодавче розмежування повноважень держави та місцевого самоврядування відносно надання суспільних послуг; установлення сфери їх спільних повноважень; визначення видатків державного та місцевих бюджетів, якими фінансуються суспільні послуги; розподіл доходів поміж державним та місцевими бюджетами; установлення переліку делегованих повноважень органів державної влади органам місцевого самоврядування; визначення політики держави у сфері фінансового вирівнювання.

З політичної точки зору міжбюджетні відносини пов'язані з організацією державної влади в країні, реалізацією державних та місцевих інтересів, з ухваленням законодавств, які максимально збалансовували б державні та місцеві інтереси1.

Таким чином, міжбюджетні відносини відображають процеси правового, політичного й економічного значення, за допомогою яких вирішуються загальнодержавні завдання із забезпечення економічного зростання, розвитку продуктивних сил, піднесення рівня добробуту населення, усунення розбіжностей поміж рівнями розвитку певних територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішення національних проблем тощо2.

Нинішня система міжбюджетних відносин в Україні поєднує в собі як інструменти, що склалися в бюджетній практиці колишніх СРСР і УРСР, так і ті інструменти, які введені вже в період 90-х років. Розвиток і відновлення інструментів поміж-бюджетних відносин в Україні почалися лише після виведення в 1990 р. місцевих бюджетів зі складу державного бюджету, а бюджетів місцевого самоврядування - зі складу бюджетів регіональних органів влади.

Вивчення й аналіз різних поглядів на місце міжбюджетних відносин у фінансовій і бюджетній системах держави, а також напряму їх удосконалення дають підстави для обґрунтування цілей і способів регулювання взаємодії поміж окремими ланками бюджетної системи держави.

Розглянемо докладніше сутність та економічну природу поміж-бюджетних відносин, що пропонуються для використання різними вченими й дослідниками в бюджетній сфері (табл. 5.3).

Досить цікавим і змістовним є погляд на природу існування та напрями досягнення цілей міжбюджетних відносин російського вченого А. С. Колєсова. Він характеризує дані відносини як первинний державно- та бюджетоутворювальний напрям бюджетної політики, покликаний забезпечити раціональне регулювання всіх фінансових потоків держави поміж її суб' єктами з приводу розподілу та перерозподілу грошових коштів, які суспільство добровільно передає державній владі для виконання нею конкретних функцій на основі створення в її рамках ієрар3 хії взаємних прав та обов' язків поміж різними рівнями управління3.

Таблиця 5.3

УЗАГАЛЬНЕННЯ ПІДХОДІВ ДО ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ "МІЖБЮДЖЕТНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ"

Джерело

Визначення

Кравченко В. І.

"Форма взаємозв'язків та взаємозалежностей поміж окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також поміж місцевими бюджетами та державним бюджетом України"1

Луніна І. О.

"Система взаємовідносин поміж державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням відносно розподілу повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, видаткових зобов'язань та дохідних джерел поміж бюджетами різних рівнів. ... розподіл поміж органами державної влади та органами місцевого самоврядування повноважень відносно надання суспільних благ і послуг, виконання соціальних обов'язків держави, а також розподілу обов'язків по видатках та дохідних джерелах поміж бюджетами всіх рівнів"2

Кириленко О. П.

"Відносини, напрямлені на розмежування доходів та видатків поміж ланками бюджетної системи, котрі проведені згідно до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування"

Швець В. Я.

"Система взаємовідносин поміж державою та місцевим самоврядуванням відносно розподілу повноважень державних органів влади й органів місцевого самоврядування, а також розподілу видаткових зобов'язань і дохідних джерел поміж бюджетами різних рівнів"

Лилик О. Я.

"Фінансові відносини, суб' єктами яких є відповідні центральні органи державної влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи самоорганізації населення з приводу розподілу повноважень, здійснення сукупних видатків та формування доходів бюджетів"

Аналізуючи міжбюджетні відносини, доходимо висновку, що у процесі перерозподілу фінансових ресурсів вирізняються такі сфери дії відносин поміж бюджетами різних рівнів (рис. 5.1):

1) розподіл видатків згідно до розподілу повноважень поміж виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування;

2) забезпечення місцевих бюджетів дохідними джерелами для виконання власних і делегованих державою фінансових зобов' язань;

3) перерозподіл через державний бюджет фінансових ресурсів від "багатих" у фінансовому розумінні регіонів "бідним";

4) формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації доходів;

5) використання у процесі виконання бюджету різних форм і методів взаємодії поміж державним і місцевим бюджетами.

Рис. 5.1. Сфера дії міжбюджетних відносин в Україні

Саме ця взаємозалежність, що виникає поміж бюджетами різного рівня, а також поміж органами влади одного рівня з приводу перерозподілу і використання фінансових ресурсів, відображає сферу дії міжбюджетних відносин. При цьому об'єктом поміж-бюджетних відносин є фінансові ресурси, що розподіляються поміж бюджетами різних рівнів для усунення диспропорцій в економічному розвитку регіонів. Таким чином, міжбюджетні відносини об'єктивно зумовлені тим, що, як і будь-які фінансові відносини, вони виникають через суспільну потребу в перерозподілі бюджетних ресурсів на користь бюджетів, що меншою мірою забезпечені чи мають у даний час більшу потребу в коштах.

Головними завданнями міжбюджетних відносин є:

- забезпечення рівних умов для органів місцевого самоврядування та однаково гарантованих державних соціальних стандартів для населення;

- забезпечення справедливого розподілу суспільних послуг поміж громадянами незалежно від місця проживання;

- реалізація принципів самостійності та збалансованості місцевих бюджетів;

- забезпечення повноти і стабільності одержання місцевими бюджетами належної з бюджету вищого рівня дотації вирівнювання;

- чітке закріплення на законодавчій основі видаткових повноважень бюджету за відповідним рівнем влади;

- уникнення суб' єктивізму під час розподілу загальнодержавних ресурсів та ослаблення впливу органів влади вищого рівня на процес формування місцевих бюджетів;

- підвищення рівня мобілізації доходів місцевих бюджетів, стимулювання місцевих органів влади до розвитку доходів відповідних бюджетів.

Ефективність механізму міжбюджетних відносин залежить від оцінки та підбору адекватних методів - способів впливу міжбюджетних відносин на соціально-економічне становище в регіоні. До методів формування міжбюджетних відносин відносять: метод визначення власних доходів, метод закріплення доходів, метод регулювальних доходів, трансфертний метод, метод вилучення коштів, метод кредитування, функціональний метод, метод делегування, балансовий метод.

Згідно з фінансовою політикою держави, що відповідає державному устрою, дозволяється визначити дві головні моделі міжбюджетних відносин: централізовану та децентралізовану. Методи, форми, фінансові інструменти цих відносин мають формуватися згідно до основних принципів тієї чи іншої моделі.

Централізована модель міжбюджетних відносин властива країнам із тотальною роллю держави в усіх сферах господарського та соціального життя суспільства. Формування місцевих бюджетів відбувається у нерозривному зв'язку з центральним бюджетом у межах консолідованого бюджетного плану держави. Централізована модель міжбюджетних відносин відносно забезпечення доходами віддає перевагу трансфертному методу та методу регулювальних доходів, відносно видатків їй властива методика делегування розподілу відповідальності за надання державних послуг, коли всі функції нижчих рівнів виконавчої влади спрямовуються згори вниз.

За децентралізованої моделі застосовується метод власних та закріплених доходів, а видаткова політика грунтується на функціональному методі, котрий передбачає конкретне розмежування компетенції та видаткових повноважень поміж усіма рівнями влади, при цьому припустимим є делегування деяких видаткових повноважень, що забезпечує гнучкість міжбюджетних відносин. Політичною передумовою запровадження децентралізованої моделі міжбюджетного співробітництва є забезпечення демократичних прав для громадян країни та їх територіальних об' єднань.

Досліджуючи міжбюджетні відносини, необхідно розглянути бюджетний механізм як сукупність специфічних методів мобілізації і використання бюджетних ресурсів, у складі якого створюється набір фінансових інструментів, що впливають на різні аспекти суспільного розвитку. При цьому ефективність бюджетного механізму, на основі якого реалізуються бюджетні функції, визначається дієвістю окремих інструментів, зокрема інструментів бюджетного регулювання. Застосування методів бюджетного регулювання в Україні зумовлене:

- закріпленим у законодавстві поділом владних повноважень поміж виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування;

- розмежуванням доходів поміж ланками бюджетної системи;

- існуючою системою оподаткування, що включає загальнодержавні і місцеві податки і збори;

- нерівномірністю економічного та соціального розвитку різних територій і згідно необхідністю фінансового вирівнювання.

Серед методів бюджетного регулювання виділяють кілька модифікацій залежно від включених до нього елементів розподільних відносин. В Україні традиційно використовують такі інструменти бюджетного регулювання:

- власні доходи;

- відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і доходів (регулювальні та закріплені доходи);

- міжбюджетні трансферти;

- бюджетні позички.

Власні доходи - це доходи (податкові й неподаткові надходження), що формуються і використовуються місцевими органами влади на підвідомчій їй території.

Відсоткові відрахування передбачають надходження до місцевих бюджетів частини загальнодержавних податків і доходів, що справляються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету у відсотковому виразі (повний чи частковий) загальнодержавні доходи (податки і збори) дозволяється поділити на закріплені та регулювальні.

Закріплені доходи - це доходи, які повністю чи у визначеній частині закріплюються за тим чи іншим бюджетом.

Регулювальні доходи - це доходи, що на пайовій основі розподіляються поміж усіма ланками бюджетної системи України.

Міжбюджетні трансферти - передання коштів з одного бюджету до іншого на безповоротній основі.

Коли обсяг видатків перевищує кошик доходів місцевих бюджетів, дані бюджети отримують дотацію вирівнювання, яка є нецільовим трансфертом, що надається з метою вирівнювання дохідної спроможності бюджету. У свою чергу, кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування є показником спроможності місцевого бюджету зібрати кошти, у через те числі податки і збори (обов'язкові платежі), які закріплені за місцевими бюджетами на постійній основі. Коли надходження від цих джерел фінансування є недостатніми для покриття видатків, бюджети мають право на отримання дотації вирівнювання з Державного бюджету України.

Проте розмір такої дотації не завжди може дорівнювати перевищенню зазначених видатків над реальними доходами з кількох причин.

По-перше, при плануванні доходів неможливо точно визначити, котрий обсяг реальних доходів отримає бюджет від податків та зборів (обов' язкових платежів). Розмір надходжень від податків та зборів залежить від: загальної кількості їх платників на території певного місцевого самоврядування та кількості платників, які реально сплатять податки у повному обсязі; активності економічної діяльності на цій території; сумлінності праці державних органів, які несуть відповідальність за справляння податків і зборів (обов' язкових платежів) та своєчасне стягнення боргів перед бюджетом тощо.

По-друге, має місце недостатність коштів державного бюджету для покриття повного обсягу перевищення зазначених видатків місцевого самоврядування над визначеними доходами. Через те, плануючи доходи, які враховуються при визначенні обсягу дотації вирівнювання, обчислюють відносну (а не абсолютну) платоспроможність відповідного міста чи району, а також використовують фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, коригувальні коефіцієнти і коефіцієнт вирівнювання. Останній показує, яка частка перевищення визначених видатків над доходами залишається "непокритою" дотацією вирівнювання через недостатність коштів для цього в Державному бюджеті України.

Міжбюджетний трансферт як інструмент міжбюджетних відносин являє собою: а) систему фінансових відносин, що складається поміж державним і місцевими бюджетами, поміж бюджетами міжнародних економічних союзів і державним та місцевими бюджетами їх країн-членів, поміж місцевими бюджетами різних рівнів як такими, поміж місцевими бюджетами і суб' єктами господарювання та домогосподарствами, а також поміж бюджетами домогосподарств з приводу планування, формування, розподілу і використання певних бюджетних ресурсів і контролю за їх витрачанням; б) організаційно-правову форму мобілізації частини фінансових ресурсів бюджетів одних рівнів у розпорядження бюджетів інших рівнів як за допомогою податкового розщеплення, так і прямого надання коштів; в) елемент системи економічних стабілізаторів перехідної економіки1.

Як показує аналіз статистичних даних останніх років, у цілому через міжбюджетні трансферти формується значна частина доходів місцевих бюджетів - понад 40 % (у 2010 р. даний ознака майже наблизився до 50 % (рис. 5.2), що свідчить про важливу роль міжбюджетних трансфертів у формуванні та розподілі доходів місцевих органів влади. Відбувається щорічне збільшення обсягів міжбюджетних трансфертів, тоді як відносна їх частка в дохідній частині місцевих бюджетів зберігається майже на одному рівні.

Рис. 5.2. Динаміка обсягу трансфертів, що надійшли з державного бюджету до місцевих бюджетів за 2006-2010 році.

У 2010 р. частка міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів становила 49,1 %, що на 2,4 відсоткового пункту більше, ніж відповідний ознака попереднього року (див. рис. 5.2).

Водночас значення міжбюджетних трансфертів є дуже варіативним для різних регіонів. Так, місцеві бюджети багатьох областей переважно сформовані за рахунок трансфертів з державного бюджету. Хоча деякі з них (зокрема, м. Севастополь, Луганська та Сумська області) мають досить помірний рівень міжбюджетних трансфертів у структурі дохідної частини своїх бюджетів.

За даними Державного казначейства України, за 2010 р. було перераховано 77,8 млрд грн міжбюджетних трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів, що становить 95,6 % річного плану. З них до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 72,4 млрд грн, чи 98,8 % річного плану. До спеціального фонду надійшло 5,4 млрд грн, чи 66,7 % від запланованого обсягу на рік. Стан перерахування трансфертів, що передаються з державного бюджету до місцевих, характеризують дані, наведені в табл. 5.4.

Таблиця 5.4

ДИНАМІКА МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ, ЩО НАДІЙШЛИ З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ДО МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА 2008-2010 році.*

Міжбюджетні трансферти

Факт. за 2008 р.

Факт. за 2009 р.

План на 2010 р.

Факт. за 2010 р.

Виконання плану, %

Усього, млн грн

59 112,7

62 180,1

81 324,9

77 766,2

95,6

У через те числі: загальний фонд

55 022,0

56 489,4

73 243,9

72 375,1

98,8

спеціальний фонд

4 090,7

5 690,7

8 081,0

5 391,1

66,7

Джерело: за даними Міністерства фінансів України.

Сьогодні в Україні існують чотири головні форми трансфертів, що передбачено Бюджетним кодексом України (ст. 96). Це - дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів та інші дотації. У цьому контексті необхідно відзначити, що поряд з указаними видами міжбюджетних трансфертів також існують і деякі інші види, зокрема субсидії та міжбюджетні взаєморозрахунки. Проте після прийняття Бюджетного кодексу, використання цих видів трансфертів було призупинено.

Таким чином, першим видом міжбюджетних трансфертів, що застосовуються на даний момент в Україні та відіграють значну роль у наповненні місцевих бюджетів, є дотація вирівнювання, що застосовується в Україні з метою вирівнювання дохідної спроможності бюджету. "Дотація вирівнювання - це міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, котрий їх отримує"1. Згідно до Бюджетного кодексу України дотація вирівнювання визначається через зіставлення видатків відповідних місцевих бюджетів, визначених за допомогою фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, коригувальних коефіцієнтів та доходів, котрі надходять до місцевих бюджетів (ст. 98 та 99). Порядок її розрахунку буде розглянуто нижче, у підрозділі 5.3.

Основна особливість дотації полягає в через те, що вона має безповоротний характер, не потребує цільового використання й надається для покриття чи попередження виникнення бюджетного дефіциту за умов неможливості скорочення захищених статей видатків. Таким чином, дотації вирівнювання можуть використовуватися місцевими органами влади на відповідний розсуд у межах наданих їм повноважень, з підтриманням рівноваги поміж поточними та капітальними витратами.

Другим видом міжбюджетних трансфертів є субвенції. Основна відмінність субвенцій від дотацій полягає в їх цільовому характері перерозподілу ресурсів. Згідно до Бюджетного кодексу України субвенція - це міжбюджетні трансферти для використання з певною метою, в порядку, визначеному тим органом, котрий прийняв рішення про надання субвенції1. Незважаючи на досить загальне визначення субвенції, воно сповна характеризує сферу дії даного інструменту. Основними напрямами надання субвенцій є: реалізація програм соціального значення, компенсація втрат доходів місцевих бюджетів у зв' язку з невиконанням власних повноважень унаслідок надання пільг, реалізація інвестиційних проектів, утримання об' єктів спільного використання і ліквідація негативних наслідків їх діяльності та ін. Таким чином, субвенції є цільовими трансфертами, і місцеві органи влади можуть використовувати їх тільки для фінансування певних видів чи категорій витрат. При цьому орган влади, котрий надає субвенції, не тільки передбачає їх цільове призначення, а й щороку встановлює суму з урахуванням своїх можливостей і критеріїв, які дають йому можливість визначати розміри субвенцій.

Третім інструментом міжбюджетних відносин у системі поміж-бюджетних трансфертів є кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Бюджетним кодексом України та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету) поміж державним бюджетом та місцевими бюджетами". До прийняття Бюджетного кодексу України даний інструмент міжбюджетних відносин функціонував під назвою "Внески до Державного бюджету України" з метою збалансування доходів та видатків усіх бюджетів, не стимулював

1 Бюджетний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 26 квіт. 2011 р. - С. 8.

органів місцевого самоврядування до пошуків альтернативних джерел, а виключно збільшував дохід від уже існуючих джерел.

Для забезпечення прозорості міжбюджетних розрахунків з 2001 р. застосовується формульний розрахунок обсягів міжбюджетних трансфертів, "ручне" регулювання суми трансфертних платежів забороняється і передбачається проведення міжбюджетних розрахунків на основі формул.

Необхідно зазначити, що різні види трансфертів мають різне значення для розвитку та реалізації міжбюджетних відносин у країні. Так, найбільша їх частка припадає саме на дотації вирівнювання, обсяги яких щороку зростають. При цьому збільшення дотацій вирівнювання в останні роки відбувалося у більшості областей України. Така висока частка дотацій вирівнювання у більшості місцевих бюджетів свідчить про те, що останніми роками в Україні проблема формування місцевих бюджетів розв' язувалася переважно за допомогою вирівнювання фінансових можливостей місцевих бюджетів. Зазначимо, що зміна системи міжбюджетних відносин після набрання чинності Бюджетним кодексом привела до високого ступеня вирівнювання витрат місцевих бюджетів. Однак така залежність від трансфертів з державного бюджету обумовлює вповільнення процесів економічного розвитку регіонів. Проаналізуємо склад дотаційних бюджетів (табл. 5.5).

Таблиця 5.5

СКЛАД ДОТАЦІЙНИХ БЮДЖЕТІВ І ЗНАЧЕННЯ ДОТАЦІЇ ВИРІВНЮВАННЯ У ЗАГАЛЬНІЙ СУМІ ДОТАЦІЙ МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТАМ*

Група місцевих бюджетів

Кількість дотаційних бюджетів

Частка дотацій вирівнювання, яка спрямовується до відповідної групи бюджетів, у загальній сумі дотацій, %

Усього

% до кількості бюджетів відповідної групи

Бюджети районів

483

99,0

66,3

Бюджет АР Крим

1

100,0

1,8

Бюджети областей

23

95,8

19,4

Бюджети інших міст

123

80,9

10,2

Бюджет Севастополя

1

100,0

0,3

Бюджети обласних центрів

14

58,3

2,0

Усього

645

93,3

100,0

Проаналізуємо склад дотаційних бюджетів за даними таблиці. Як бачимо, кількість дотаційних бюджетів на рівні бюджетів районів і бюджетів областей становить майже 100 % (тільки один районний та один обласний бюджети не є дотаційними). Згідно і загальна сума дотацій вирівнювання з державного бюджету розподіляється в основному поміж бюджетами районів (66,3 %) і бюджетами областей (19,4 %). Дещо краща ситуація з бюджетами інших міст, з яких недотаційними є майже 20 %, на них припадає 10,2 % загальної суми дотації вирівнювання. Найменш фінансово залежні при формуванні власної фінансової бази бюджети обласних центрів: 14 із 24 бюджетів потребують дотацій, частка яких у загальній сумі дотацій вирівнювання з державного бюджету становить 2 %.

Таким чином, дозволяється зробити попередній висновок, що в разі збереження нинішнього порядку формування доходів місцевих бюджетів буде неможливо здійснити реальне реформування міжбюджетних відносин і надалі підриватиметься фінансова автономія місцевих бюджетів, вони й далі надміру залежатимуть від центральної влади.

У 2010 р. номінальний обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам збільшився на 30,8 %. Водночас на 15,6 % зменшився обсяг коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного. Таким чином, чистий трансферт вирівнювання становив 37,2 млрд грн, що на 44,5 % більше, ніж відповідний ознака минулого року. Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" було передбачено перерахування таких дотацій з державного бюджету до місцевих: на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів (річний план становить 538,7 млн грн); на здійснення повноважень, установлених Законом України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" (34,1 млн грн); міському бюджету м. Славутич на забезпечення утримання соціальної інфраструктури міста (10,0 млн грн). Усі зазначені додаткові дотації було профінан-совано в повному обсязі, передбаченому на рік, проте фінансування цих дотацій було розпочато лише у третьому кварталі 2010 р.

До Державного бюджету України з місцевих бюджетів надійшло понад 6,6 млрд грн міжбюджетних трансфертів, що на 14,7 % менше відповідного показника попереднього року. Майже весь обсяг міжбюджетних трансфертів становили кошти, що передаються з місцевих бюджетів до державного. Їх було перераховано на суму 6,4 млрд грн, чи 90,3 % від запланованого показника на рік.

Окрім того, до складу міжбюджетних трансфертів, що надаються з місцевих бюджетів, входять субвенції на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів. Таких субвенцій перераховано на суму 226,0 млн грн, що на 22,1 % більше, ніж за 2009 р. У цілому загальний обсяг трансфертів до державного бюджету відносно аналогічних показників 2009 р. зменшився на 1,1 млрд грн і становив 4,2 % усіх видатків місцевих бюджетів.

Таке зростання дотацій та субвенцій місцевим бюджетам було викликане значною диференціацією умов та рівня розвитку економіки регіонів, а таким чином і можливостей адміністрування податків. Адже фактично головною метою бюджетних дотацій і субвенцій було й залишається надання фінансової допомоги, а також збалансування місцевих бюджетів тих регіонів, які мають меншу податкоспроможність, тобто які є фінансово біднішими.

Чинна система формування місцевих бюджетів з низьким рівнем фінансової автономії, що характеризується зменшенням частки власних доходів та збільшенням трансфертних платежів, а також браком дієвих стимулів соціально-економічного розвитку, не сприяє здійсненню ефективної державної регіональної політики як одного з головних чинників забезпечення ринкових перетворень та дальшого розвитку економіки України.

Незмінним недоліком наявної системи міжбюджетних трансфертів є непостійність процедур визначення ефективності використання коштів субвенцій, дотацій та оцінювання одержаних результатів, що зумовлює нераціональне використання бюджетних коштів. Досі не вироблені засади надання субвенцій на використання інвестиційних проектів, у зв'язку з чим невідомо та незрозуміло, які інвестиційні проекти потрібно фінансувати, а які є нерентабельними чи не мають відповідного соціального значення.

У зв' язку з цим виникає багато проблем, які потребують обгрунтованого й виваженого вирішення. Забезпечення гармонізації економічного розвитку регіонів та їх економічного зростання фактично виведене за сферу впливу трансфертної політики, оскільки субвенції на виконання інвестиційних проектів несуттєві чи ж інвестування здійснюється переважно в невиробничу сферу.

Не дозволяється не погодитися з твердженням, що застосовувана в нашій країні система фінансової взаємодії бюджетів не є досконалою, бо не створює необхідної зацікавленості місцевих органів влади в повній реалізації власного фінансового потенціалу.

Утім, незважаючи на всі окреслені вади механізму фінансової взаємодії бюджетів, цілком відмовитися від фінансового вирівнювання сьогодні неможливо, бо в Україні надто нерівномірне територіальне розміщення продуктивних сил, істотна відмінність у потребах різних територій, значно диференційована податкова база регіонів, багато в через що непорівнянні обсяги витрат у сфері надання державних і громадських послуг та вартість їх надання. Відповідний вплив, як уже зазначалося, справляють природно-кліматичні, історичні, географічні та інші чинники.

Дисбаланс у фінансовому забезпеченні регіонів, безумовно, вимагає відповідного реагування з боку держави, яка повинна забезпечити додержання встановлених соціальних гарантій. При цьому, на нашу думку, замість подальшого вдосконалювання міжбюджетних відносин з використанням дотацій вирівнювання доцільніше було б забезпечити рівноцінний розподіл фінансових функцій та зобов' язань поміж центром і регіонами, що суттєво скоротило б міжбюджетні потоки та уможливило значне підвищення фінансової автономії місцевих бюджетів1.

← Предыдущая страница | Следующая страница →