Поделиться Поделиться

Нематеріальні активи

Нематеріальний актив – це об'єкт інтелектуальної, в через те числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Нематеріальні активи поділяються на такі види.

1. Об'єкти права інтелектуальної власності. До них відносять:

1.1. Право власності на винахід. Право власності на винахід засвідчується патентом. Об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини); спосіб.

1.2. Право власності на корисну модель. Право власності на корисну модель засвідчується патентом. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

1.3. Право власності на промисловий зразок. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування чи їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

1.4. Право власності на знаки для товарів і послуг. Право власності на знаки для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом. Об'єктом права власності на знак можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення чи їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів,

1.5. Право власності на сорт рослин. Право власності на сорт засвідчується патентом. Патент на сорт засвідчує авторство на сорт і виключне право на його використання. Перелік родів і видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України.

1.6: Право власності на фірмове найменування. Юридична особа має своє найменування. Право і обов'язки господарських організацій, пов'язані з користуванням фірмовим найменуванням.

виробничими марками і товарними знаками, визначаються діючим законодавством.

1.7. Право власності на програми для ЕОМ. Право на публікування, відтворювання, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних та команд, що призначені для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання певного результату.

1.8. Право власності на базу даних. Право на публікування, відтворювання, розповсюджування та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків, тощо), які систематизовані для пошуку і оброблення за допомогою ЕОМ.

1.9. Право власності на науково-технічну інформацію. Об'єктом науково-технічної інформації можуть бути: результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, що зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення.

2. Об'єкти права користування ресурсами природного середовища. До них відносять:

2.1. Право користування земельною ділянкою. Право покупця на подальше господарське чи інше використання земельної ділянки. До цього права належить також право оренди земельної ділянки.

2.2. Право користування надрами, в через те числі на розробку корисних копалин.

2.3. Право на користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище. Право на використання геологічної, геоморфологічної та іншої інформації про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища, природного середовища в цілому, яка міститься в звітах, картах та інших матеріалах.

2.4. Право на користування іншими ресурсами природного середовища. Право на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

3. Об 'скти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами. До них відносять:

3.1. Економічні вигоди від користування монопольним положенням ринку. Факт монопольного панування на ринку виробництва товарів та здійснення послуг визначається на підставі інформації, наданої Антимонопольний комітетом України.

3.2. Права на використання економічних та інших привілей. Права на користування податковими, господарськими та іншими привілеями та користування майном визначаються на підставі документів, що засвідчують дані права. Право користування податковими привілеями визначається на підставі інформації, наданої податковою інспекцією.

4. Гудвіл (ділова репутація) це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. Під час приватизації експертному оцінюванню підлягає лише позитивна ділова репутація.

Права на використання об'єктів промислової та інтелектуальної власності називаються нематеріальними активами підприємства. Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких відносять патент та авторське право.

Патентом називається документ, що видається державою (державним органом) особі чи підприємству з наданням їм виключного права використання зазначеного в патенті винаходу чи раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник утворює монополію на промислове чи інше комерційне використання нематеріальних ресурсів і в разі необхідності може заборонити будь-кому їх використовувати без певного дозволу.

Патент має дві частини – патентну грамоту та патентний опис. Патентна грамота складається в обмеженій кількості примірників і передається патентовласникові. Вона містить ім'я патентовласника (найменування фірми) і автора, найменування технічного вирішення, що є об'єктом патенту, та інші відомості, які визначають характер і обсяг виключного права. В патентному описі наводиться характеристика технічного вирішення. Обсяг інформації у патентному описі має бути достатнім для того, щоби практично застосовувати об'єкт патенту.

Патентовласник може заборонити будь-якій особі використовувати об'єкт патенту без спеціального дозволу. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент і не може виходити за межі кордонів.

Правова основа винаходів і промислових зразків здійснюється на основі його державної реєстрації.

Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може чи сам їхній власник, чи довірена особа чи підприємство.

До об'єктів, що охороняються авторським правом, відносять як оприлюднені, так і неоприлюднені твори в галузі науки, літератури і мистецтва незалежно від їхнього призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), котрі існують у таких об'єктивних формах:

– письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо);

– усній (оприлюднені виступи, лекції, промови, проповіді тощо);

– образотворчій (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, фотокадри тощо);

– об'ємно-просторовій (скульптури, моделі, архітектурні форми тощо);

– в інших формах.

Авторське право не поширюється на:

1) офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення, інструкції тощо);

2) державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки);

3) твори народної творчості;

4) повідомлення про новини дня, поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

5) ідеї, процедури, процеси, концепції, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські пропозиції;

6) твори, термін дії авторського права на які закінчився.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива

чи шляхом їх використання самим власником, чи з його дозволу наданням такого права іншій зацікавленій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення чи інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода це такий договір, у відповідності з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знаку, комерційної тайни (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо. Він передбачає, що користувач (ліцензіат) буде використовувати об'єкти промислової чи інтелектуальної власності впродовж зазначеного в ліцензії терміну і сплачуватиме винагороду власникові (ліцензіару).

Така винагорода може сплачуватись у вигляді встановлених певних ставок до обсягу чистих продажів, собівартості виробництва, до вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) чи як разова за весь період користування (пашуальна виплата). Фактично пашуальна виплата є платою за ліцензію.

Специфіка нематеріальних активів обумовлює особливості їх оцінки та обліку. В міжнародній практиці існує кілька методів оцінки нематеріальних активів фірми: за собівартістю; за покупною вартістю; за ринковою вартістю.

В зв'язку з затвердженням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", схвалене

Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, починаючи з 2000р. поняття "нематеріальні активи" дещо змінилось та визначається таким чином: "Нематеріальний актив – немонетарний актив, котрий не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (чи одного операційного циклу, коли він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам".

Вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо). Всі витрати, що пов'язані зі створенням нематеріальних активів, окремо за їх видами, збираються на окремому субрахунку бухгалтерського обліку, де і відбивається його собівартість.

Вартість нематеріальних активів може збільшуватись на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Коли нематеріальні активи купують в процесі діяльності підприємства, то вони оцінюються за їх покупною вартістю.

Коли підприємство приймає рішення продати будь-які свої нематеріальні активи чи вкласти їх в статутний фонд іншого підприємства, виникає потреба провести оцінку їх ринкової вартості. Для цього у кожному конкретному випадку застосовується спеціальна методика.

На нематеріальні активи нараховується знос (амортизація). Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, котрий встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), проте не більше 20 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

строки корисного використання подібних активів;

моральний знос, що передбачається;

правові чи інші подібні обмеження відносно строків його використання та інші фактори. Коли такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, відносно яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить даний нематеріальний актив (за винятком тих, відносно яких не існує активного ринку).

Переоцінена первісна вартість та знос об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток згідно первісної вартості чи зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, котрий переоцінюється, на його залишкову вартість.

Переоцінка об'єктів нематеріальних активів впливає на додатковий капітал чи витрати, в залежності від дооцінки чи уцінки.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття чи внаслідок продажу, безоплатної передачі чи неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання;

Списання нематеріальних активів оформлюється актом на списання.

Похожие статьи