Поделиться Поделиться

Форми міжнародного науково-технологічного обміну

Міжнародний науково-технологічний обмін здійснюється у двох основних формах - міжнародної передачі технологій та міжнародного технічного сприяння.

Міжнародна передача (трансфер) технологій представляє собою міждержавне переміщення науково-технічних досягнень, здійснюване на комерційній чи безоплатній основі.

До основних комерційних форм міжнародної передачі технологій відносять патентні та ліцензійні угоди, ноу-хау, інжиніринг, франчайзинг, консалтинг, контракти „під ключ", контракти на управління.

Патентна угода - це міжнародна торговельна угода, за якою власник патенту поступається своїм правом на використання винаходу покупцеві патенту. Зазвичай малі вузькоспеціалізовані фірми, які не в змозі самі впровадити винахід у виробництво, продають патенти великим корпораціям.

Ліцензійна угода - це міжнародна торговельна угода, за якою власник винаходу чи технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на технологію за певну плату. Найчастіше винагорода ліцензіару виплачується у вигляді роялті - періодичних відсоткових відрахувань від прибутку, фактично одержаного від комерційного використання ліцензії (реалізації виготовленої за ліцензією продукції). Винагорода ліцензіару також може набувати форми паушального платежу - зафіксованої в угоді одноразової виплати, встановленої на основі експертних оцінок очікуваного прибутку від використання ліцензії. Іноді винагородою для ліцензіара слугує участь у прибутках (відрахування на його користь певного відсотка від поточного прибутку) чи власності (передача пакету акцій) ліцензіата.

Розрізняють три головні види ліцензійних угод - це угоди виняткової, повної та простої ліцензії. Найбільш поширеною у світовій практиці є угода виняткової ліцензії. Угода виняткової ліцензії надає ліцензіату ексклюзивні права на використання винаходу чи секрету виробництва несерійного характеру в обумовлених договором межах. Найчастіше обмеження стосуються території, на якій ліцензіат може використовувати свої виняткові права. При цьому ліцензіар не обмежений відносно власного використання предмету даної ліцензії, проте втрачає право надання ліцензій на предмет договору іншим фірмам. Угода простої ліцензії дозволяє ліцензіату на певних умовах використовувати винахід чи ноу-хау, залишаючи при цьому ліцензіару право як самостійного використання, так і видачі аналогічних за умовами ліцензій іншим зацікавленим покупцям. Поширена у галузях, де предметом ліцензій є технології виготовлення товарів масового виробництва (ліки, продукти харчування), а наявність декількох ліцензіатів на галузевому ринку не створює перешкод для реалізації продукції. Угода повної ліцензії дає ліцензіату всі права на використання винаходу (секретів виробництва) протягом терміну дії угоди. При цьому сам ліцензіар на даний же термін позбавляється права використання предмету ліцензії. Договір повної ліцензії, як правило, укладається у випадках, коли ліцензіар не має можливості для самостійного використання винаходу.

Ноу-хау є контрактною формою передачі інтелектуальної власності у вигляді сукупності технічних, організаційно-економічних та інших знань, втілених у відповідній документації, навичках і виробничому досвіді, що мають комерційну цінність і необхідні для освоєння нової техніки і технологій, впровадження досконаліших методів управління та ін. (програмне забезпечення, техніко-економічне обґрунтування, методики, розрахунки, рецепти2 і т.п.), за визначену в контракті винагороду.

Міжнародний інжиніринг - це контрактна форма надання на комерційній основі інженерно-консультаційних послуг виробничого та науково-технічного характеру, які охоплюють широкий комплекс заходів з підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, проведення науково-дослідних робіт, монтажу і використання куплених чи орендованих машин і устаткування, нагляду, випробовування, гарантійного і післягарантійного обслуговування тощо. Інжинірингові послуги дозволяють мінімізувати витрати і підвищити прибутковість різних інвестиційних проектів.

Франчайзинг - це угода, за якою одна сторона (франчайзер) зобов'язується передати іншій стороні (франчайзі) за винагороду на визначений строк комплекс виключних прав на використання товарного знака, технологічного процесу, спеціалізованого обладнання, ноу-хау, комерційної інформації, а також інших передбачених договором об'єктів виключних прав (франшизу). Продавець франшизи надає її покупцю постійну допомогу у веденні бізнесу. Разом вони діють як вертикально інтегрована фірма із взаємопов'язаними філіями. Франчайзинг набув поширення у сферах роздрібної торгівлі та послуг (ресторанний бізнес, продаж автомобілів, бензоколонки, виготовлення безалкогольних напоїв та ін.). Найяскравішим прикладом застосування франчайзингової системи може слугувати мережа закладів швидкого харчування фірми „МакДоналдс", що перетворилася на потужну транснаціональну корпорацію, філії якої успішно працюють у переважній більшості країн світу.

Міжнародний консалтинг представляє собою надання інформаційно-консультаційних послуг з широкого кола питань економічної діяльності (розробка концепцій розвитку, програм приватизації та реструктуризації, бізнес-планування, експертиза фінансової та інвестиційної діяльності, маркетингові дослідження, управління персоналом та ін.).

Контракти „ під ключ " - форма міжнародної передачі технологій, яка передбачає укладання контракту на будівництво об'єкта та повну його підготовку до експлуатації. Реалізацію таких замовлень здійснюють великі будівельні фірми та фірми-виробники промислового обладнання (визначені переважно на тендерній основі) розвинених країн, які можуть залучати до його виконання у якості субпідрядників велику кількість дрібних фірм, у т.ч. місцевих. Замовник отримує готовий до експлуатації об'єкт з апробованим сучасним високотехнологічним імпортним обладнанням у стислі терміни. Однак вартість таких масштабних проектів, як правило, вища за вартість спорудження подібних об'єктів власними силами. Останнім часом на цьому сегменті ринку технологій з'явилися фірми з Туреччини, Індії, Південної Кореї, які за рахунок використання дешевої робочої сили успішно конкурують з фірмами розвинених країн.

Контракти на управління є специфічною формою міжнародної передачі технологій, яка передбачає залучення іноземних менеджерів на певний термін і за обумовлену плату для виконання ними управлінських функцій. Поява даної форми зумовлена зростанням впливу якості управлінських рішень на ефективність сучасного виробництва.

До некомерційних форм передачі технологій відносять:

- публікації з науково-технічної проблематики у наукових, технічних і інших професійних періодичних виданнях;

- бази науково-технічної інформації і банки даних про науково-технічні досягнення;

- міжнародні виставки, ярмарки, наукові симпозіуми і конференції;

- підготовка та перепідготовка кадрів (навчання студентів та аспірантів за кордоном, стажування вчених і фахівців у фірмах, університетах, інших установах);

- діяльність міжнародних організацій зі співробітництва в галузі науки і техніки.

Порівняно з комерційними формами технологічного трансферу значення його некомерційних форм у міжнародному поширенні технологій є відносно незначним.

Міжнародне технічне сприяння представляє собою допомогу, яка надається міжнародними організаціями (ООН, МВФ, Світовим банком, ОЕСР та ін.) та розвиненими країнами на двосторонній чи багатосторонній основі і спрямована на підвищення технологічного рівня її отримувачів - країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. Програми технічного сприяння широко реалізуються світовим співтовариством з кінця 1970-х році.

Основними організаційними формами міжнародного технічного сприяння виступають технологічні гранти та співфінансування технічних проектів.

Технологічні гранти є безоплатною передачею розвиненими країнами технології, технологічно ємних товарів чи коштів на придбання технології, навчання та перепідготовки персоналу. Вони не передбачають участі отримувача допомоги у фінансуванні проекту технічного сприяння. Реципієнт виконує лише організаційні функції з прийому та розміщення технічної допомоги. Донор через своїх представників має право брати участь у розподілі допомоги і здійснювати нагляд за ефективністю її використання.

Співфінансування технічного сприяння передбачає не лише організаційне забезпечення її впровадження отримувачем допомоги, проте й його часткову у фінансуванні проекту. Зазвичай фінансова участь отримувача, хоча і складає меншу частку вартості проекту, розглядається як свідчення зацікавленості уряду в ефективному використанні технічної допомоги, що надається країні.

Згідно з критеріями Світового банку проект міжнародного технічного сприяння вважається ефективним, коли в результаті одержаної технічної допомоги і за умов ефективного цільового її використання країна-реципієнт отримує приток інвестицій у 10 разів більший за обсяг наданої допомоги.

Похожие статьи