Поделиться Поделиться

Сутність та складові економічного потенціалу підприємства

В умовах ринкового господарювання підприємствам необхідно постійно дбати про всебічне оптимальне формування і використання матеріальних та нематеріальних ресурсів, серед яких важливим є економічний потенціал. Термін "потенціал" походить від латинського слова, та означає приховані можливості, які стають реальністю завдяки праці. Згідно зі словником потенціал трактується як "джерела, можливості, запаси, які можуть бути використані для вирішення будь-якого завдання, досягнення визначеної мети".

Згідно до загальновживаної класифікації ознак поняття "потенціал" за Н.Т. Ігнатенком, змістове наповнення терміна "потенціал" у 42 % дослідників пов'язане із сукупністю ресурсів, запасів, цінностей; у 18 % - з потужністю виробництва галузей народного господарства; у 16 % - з природними, регіональними характеристиками; а у 8 % - з можливістю досягнення показників ефективності.

Така багатогранність розуміння поняття "потенціал" пояснюється різноманіттям об'єктів, до яких воно застосовується. Основною особливістю поєднання різних потенціалів є синергія спроможності, яка повинна спрямовуватись на досягнення заздалегідь визначених цілей.

Відносно потенціалу підприємства, то в літературі виокремлюють економічний, виробничий, кадровий, інноваційний, інтелектуальний, науково-технічний та інші потенціали. Це також раз підтверджує те, що підприємство є складною соціально-економічною системою, яка має безліч потенційних можливостей.

Економічний потенціал перебуває в процесі відтворення через призму таких його елементів, як трудові та природні ресурси, капітал та інформація. Ресурси є базовими елементами потенціалу, що дають змогу реалізувати наявні можливості. Виділяють такі види використовуваних ресурсів: технічні (особливості виробничого устаткування, необхідних матеріалів); технологічні (динамічність технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки); кадрові (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхня здатність пристосовуватися до змін цілей підприємства); ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керівної системи); інформаційні (характер інформації про можливості підприємства у внутрішньому середовищі, можливість її розширення); фінансові (склад капіталу, ліквідність, можливість отримання кредитів). Таким чином, в економічному потенціалі поєднуються кадрові, виробничі, науково-технічні, інформаційні та фінансові ресурси. Разом з цим, в процесі аналізу виявлено значні розходження у визначеннях поняття "економічного потенціалу", які наводяться в сучасній спеціальній літературі (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Порівняльний аналіз теоретичних підходів до визначення сутності поняття "економічний потенціал"

Автори

Визначення

Недоліки

П. Ігнатовський, Б. Плишевський, А. Тодосейчук, А. Цигичко

Потенціал - це сукупність наявних ресурсів, інвестицій, інвестиційних ресурсів

Не виокремлюються істотні відмінності поняття "економічний потенціал" від інших економічних понять, таких як "національне багатство", "ресурси", "матеріально-технічна база".

В. Мосин, Д. Крук, О. Бакунов

Під потенціалом розуміється здатність підприємств виробляти продукцію, перевозити вантажі чи надавати послуги тощо

Виокремлюється та оцінюється тільки виробнича складова економічного потенціалу.

Л. Самоукін, В. Герасимчук

Потенціал розглядається як результат розвитку продуктивних сил та економічних відносин поміж суб'єктами господарської діяльності

Враховується тільки досягнутий рівень результатів економічної діяльності, тоді як економічний потенціал характеризує фактичну здатність до створення максимального обсягу матеріальних благ з урахуванням відповідних ресурсних обмежень

Е. Фігурнов, А. Задоя

Ототожнення сутності понять "економічний потенціал", "економічна потужність"

Неможливо виокремити ознаки та структурні елементи понять.

Усе це свідчить, що й досі домінує однобічний підхід до економічного трактування суті потенціалу - чи як до сукупності ресурсів, чи як до здатності господарської системи випускати продукцію, чи як до можливості виробничих сил досягти певного ефекту.

Вивчення і узагальнення наявних трактувань дає змогу сформулювати сутність економічного потенціалу підприємства як здатність підприємства мобілізувати ресурси (технічні, технологічні, кадрові, науково-технічні, інформаційні, фінансові, інноваційні, маркетингові), навички і можливості керівників для досягнення поставлених цілей з максимальною ефективністю у процесі оптимальної взаємодії із зовнішнім середовищем.

Важливою складовою потенціалу є здатність управлінського персоналу застосовувати свої вміння та здібності для реалізації місії і досягнення цілей підприємства в оптимальний спосіб.

П. Друкер називає такі здібності й уміння компетенцією підприємства, визначаючи її як здатність створювати найбільшу цінність для споживача. При цьому він стверджує, що у конкурентному середовищі підприємство, щоби досягти успіху, повинно не просто мати необхідні компетенції, проте й володіти "визначальною" чи "виключною" компетенцією, яка дасть змогу перемагати конкурентів у боротьбі за споживача. Визначальні та виключні компетенції можуть створювати лише працівники. Проте для того, щоби дані компетенції не перейшли до конкурентів, на підприємстві мають бути створено певні передумови, котрі, як правило, залежать від стану управління. Таким чином, потенціал підприємства визначається не тільки "сукупністю природних умов і ресурсів", запасів і цінностей, які можуть бути використані для досягнення певних цілей, а й такими чинниками, як компетенції і знання персоналу, рівень кваліфікації, мотивації управлінців, контакт зі споживачами, стан інтеграційних процесів тощо. Не менш важливу роль відіграють методи управління, зокрема ті, від яких залежить вибір стратегій і цілей розвитку підприємства, визначення пріоритетів і критеріїв ефективності його функціонування, моніторинг та аналіз змін середовища, прогнозування їх наслідків тощо.

У фаховій літературі стверджується, що "потенціал підприємства" є похідною величиною від системних ресурсів і компетенцій, які реалізуються за допомогою бізнес-процесів. Проте це визначення недостатньо характеризує соціально-економічну роль потенціалу у суспільному житті. Адже ресурси та компетенції зумовлюють лише його потенційні внутрішні можливості. Що ж стосується конкурентних переваг у ринковому середовищі, то їх набуття залежить від системи управління підприємством, від вміння управлінців знайти спосіб найкращого на певний момент використання наявних ресурсів та компетенцій. Це доповнення дає змогу стверджувати, що потенціал підприємства є моментною характеристикою; величиною швидко змінною, якому потрібно визначати кількісно на відповідний момент часу.

Значну увагу економісти приділяють визначенню та обґрунтуванню основних складових економічного потенціалу промислових підприємств. Склались різні підходи до цього питання. Так, наприклад, одні вчені визначають складові потенціалу через засади провадження операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Інші зосереджують увагу на дослідженні інтересів всіх, хто бере участь у функціонуванні підприємства, а саме: власників, керівників, персоналу, постачальників, контрагентів та споживачів тощо. Однак практично неможливо врахувати інтереси всіх цих учасників процесу.

Наявність різних підходів до розгляду формування потенціалу підприємства свідчить про багатоаспектність цього поняття і складність визначення його структури. Невизначеність структури, неясність існуючих зв'язків поміж його елементами унеможливлюють формування потенціалу як ефективної цілісності. Визначаючи структуру економічного потенціалу і взаємозв'язки його складових, необхідно враховувати цілі і завдання, які підприємство повинно реалізувати згідно до своєї місії.

Найважливішими для будь-якого підприємства є такі складові його економічного потенціалу: виробничий, кадровий, організаційно-управлінський, маркетинговий, науково-технічний, інформаційний, фінансовий, інноваційний потенціали та потенціал відтворення (рис.6.1).

Рис 6.1. Складові економічного потенціалу підприємства

← Предыдущая страница | Следующая страница →