Поделиться Поделиться

Організація ділових контактів підприємницьких структур з іноземними партнерами

Будь-яка зовнішньоторговельна операція української підприємницької структури починається з вибору іноземного партнера - контрагента, правильний вибір якого багато в через що залежить від знання підприємницької структури конкретної галузі, ролі провідних фірм, методів їх збутової діяльності, фінансових і виробничих можливостей та раду інших чинників.

Процес вибору іноземного партнера базується на чинному законодавстві України і проходить у декілька етапів.

Перший етап вибору іноземного партнера починається з підготовчого етапу. Він полягає у через те, що український партнер продумує і визначає цілі, які пов'язує із організацією зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи із поставлених цілей, здійснюється пошук і вибір іноземного партнера. Знайти потенціального іноземного партнера дозволяється, скориставшись пропозиціями, що надійшли від самих закордонних партнерів шляхом особистих контактів чи через посередництво спеціалізованих інформаційних і консультативних організацій.

У будь-якому випадку важливо одержати вагомі підтвердження ділової надійності майбутнього партнера, його конкурентоспроможності та фінансового благополуччя. У цьому розумінні звернення на договірній основі за допомогою професіоналів, скажімо із госпрозрахункового підрозділу Торгово-промислової палати України, в більшій мірі гарантується одержання обгрунтованої інформації. Корисно також користуватися довідками ділової інформації, яка видається в Україні, а також оголошення, які публікуються у періодичній пресі.

Для відбору найбільш вигідного варіанту вибору іноземного партнера вимагається попередня проробка всіх основних економічних, технічних і організаційних умов зовнішньоекономічної діяльності.

Другий етап - проведення попередніх переговорів з майбутнім іноземним партнером і підготовка техніко-економічного обґрунтування зовнішньоекономічної діяльності.

Ініціатива організації створення зовнішньоекономічної діяльності можлива з будь-якої сторони і являє собою фактично запрошення до переговорів з цього питання. Вони є вираженням взаємної зацікавленості потенційних партнерів у спільній зовнішньоекономічній діяльності і торкаються також першорядних питань, як предмет діяльності, принципи співробітництва та ін. Попередні переговори відносно організації зовнішньоекономічної діяльності самі по собі не накладають на їх учасників будь-яких юридичних обов'язків. Через те допускається паралельно ведення таких переговорів з різними партнерами. Однак при цьому слід врахувати, що фінансування попередньої проробки проектів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється зацікавленою стороною на відповідний ризик, а її затрати навіть після офіційної організації зовнішньоекономічної діяльності підприємницькою структурою не компенсуються.

На третьому етапі здійснюється розробка і затвердження документів про організацію створення зовнішньоекономічної діяльності партнерів, що має завершитися укладанням договору.

Узагальнене тлумачення зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Під зовнішньоекономічним договором розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Партнери зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будьякі види зовнішньоекономічних договорів, за винятком тих, які прямо чи у виключній формі заборонені законами України.

Як і будь-яка цивільно-правова угода зовнішньоекономічний договір має відповідати ряду загальних вимог (умов), дотримання яких є необхідним для чинності договору.

Необхідною умовою чинності зовнішньоекономічного договору є додержання письмової форми, коли інше не встановлено законом чи міжнародним договором України. Уразі, коли зовнішньоекономічний договір підписується фізичною особою, потрібен підпис даної особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно із посадою згідно до установчих документів, та особа, якому уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, одноособово, коли установчі документи не передбачають іншого.

Типовий договір виготовляється друкарським способом і містить найбільш характерні права і обов'язки сторін при торгівлі певними видами товарів та надання послуг.

Для полегшення роботи з контрагентами типові договори оформлені мовами, на яких здійснюється основна маса угод. У 1980 р. Торговельно-промислова палата Франції розробила всесвітню форму договору купівлі-продажу, яка уніфікувала набір договірних умов.

У 1980 р. у Відні конференція ООН прийняла Конвенцію відносно договорів міжнародної купівлі-продажу, положення якої за допомогою уніфікованих правил забезпечують збалансованість інтересів і встановлюють рівноправні відносини поміж продавцем і покупцем. Конвенція набула чинності з 1 січня 1988 р. після ратифікації її десятьма країнами.

Договір починається з преамбули, де вказується повне юридичне найменування сторін, які укладають договір. Преамбулою називається вступна частина договору, в якій указується номер, місце і дата підписання договору, визначаються сторони договору. Потім у певній логічній послідовності розкриваються такі розділи:

- предмет договору;

- ціна продукції, послуги і загальна сума договору;

- термін поставки товарів, виконання робіт(послуг);

- умови платежів;

- упакування і маркування продукції;

- гарантії продавця;

- штрафні санкції і компенсація страхування;

- обставини нездоланної сили(форс-мажорні);

- арбітраж.

За своїм змістом зовнішньоекономічний договір має бути складений за схемою (структурою), яка визначена Положенням про форму зовнішньоекономічного договору, затвердженим наказом міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р. У договорі мають зазначатися: назва, номер договору, дата і місце його укладення, преамбула із зазначенням повного і скороченого найменування сторін та вказівка на статутні документи, якими керуються сторони під час укладення договору, предмет договору; кількість та якість продукції (обсяги виконання робіт, надання послуг), базисні умови здійснення поставки товарів, приймання-здавання виконаних робіт чи послуг, у через те числі з використанням Міжнародних правил інтеграції комерційних термінів у редакції 1990 р.; ціна та загальна вартість договору; умови платежів; упакування та маркування; форс-мажорні' обставини; санкції та рекламації; арбітражне застереження; юридичні адреси; поштові та платіжні реквізити сторін. За винятком того, за домовленістю сторін у договорі можуть визначатися й додаткові умови (наприклад, про страхування, порядок сплати податків, зборів тощо).

Щоби забезпечити законність укладання договорів та здійснення контролю за додержанням порядку розрахунків в іноземній валюті, запроваджено реєстрацію та облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (Указ Президента України "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні" від 7 листопада1994 р.).

Реєстрація договору зовнішньоекономічної діяльності має ту особливість, що дана підприємницька структура виступає не тільки звичайним суб'єктом підприємницької діяльності, а й учасником проведення валютних операцій та зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління чи вищої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Форма зовнішньоекономічного договору визначається правом місця його укладання. Договір, котрий укладено за кордоном, не може бути визнаний недійсним унаслідок недодержання форми, коли додержано вимоги законів України.

← Предыдущая страница | Следующая страница →