Поделиться Поделиться

Негативні зовнішні ефекти

Поняття негативних зовнішніх ефектів зручно пояснити на прикладі впливу виробництва на довкілля. До цього часу вважалося, що кожна одиниця продукції повністю оплачувалася виробником, а ефект від споживання справляв вплив лише на того, хто придбав це благо. Ця схема порушується при врахуванні найпростіших взаємозв'язків виробництва і довкілля. Припустимо, що виробляється корисна продукція. Відома функція сукупних витрат на її виробництво ТС((2). Окрім цього, кожна одиниця випуску корисної продукції пов'язана з виробництвом забруднювачів. Виробники скидають їх у довкілля, не обтяжуючи себе додатковими витратами. Відома залежність поміж виробництвом продукції і витратами на знешкодження побічного виробництва забруднювачів. Позначимо цю функцію через ТЕС(0). Вона називається функцією сукупних зовнішніх витрат.

Сукупними зовнішніми витратами (ТЕС) називатимемо витрати, які перекладаються на третіх осіб і не відшкодовуються виробником.

Для того щоби підкреслити відмінність витрат на виробництво, які несе на собі виробник (відображаються функцією TC(Q))t від сукупних зовнішніх витрат, витрати виробника називають також сукупними індивідуальними ви тратами, і позначають через TPC(Q).

Сукупними індивідуальними витратами (ТРС) називатимемо витрати, які відшкодовуються виробником.

Сукупні суспільні витрати (TSC) - це сума витрат на виробництво блага і витрат, пов'язаних із негативними зовнішніми ефектами, що виникають при цьому.

Аналогічно до того, як це було зроблено в розділі 5, дозволяється запровадити поняття граничних зовнішніх і граничних суспільних витрат.

Граничні зовнішні витрати (МЕС) - це зміна сукупних зовнішніх витрат, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва.

Тобто

Граничні суспільні витрати (М5С) - це зміна сукупних суспільних витрат, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва.

Неважко впевнитися, що граничні суспільні витрати складаються з суми граничних індивідуальних і граничних зовнішніх витрат, тобто

Згідно з рівнянням рівноваги фірми, що діє за умов досконалої конкуренції, криву граничних витрат дозволяється розуміти як криву пропозиції25. Крива галузевої пропозиції визначається як алгебраїчна сума кривих пропозицій фірм, що входять до складу галузі.

За винятком того, у стані рівноваги споживача гранична корисність блага в грошовому вираженні збігається з ціною. Таким чином, криву граничної корисності дозволяється інтерпретувати як криву попиту на благо. Крива сукупного попиту на благо - це алгебраїчна сума індивідуальних кривих попиту.

Розглянемо рис. 12.3. Крива МРС є графічною моделлю галузевої пропозиції за умови, що виробники не зобов'язані відшкодовувати витрати на знешкодження забруднювачів, точка Е{ є відповідною точкою рівноваги. У разі обов'язковості знешкодження забруднювачів за рахунок виробників рівновага має бути в точці перетину кривої граничних суспільних витрат і кривої попиту (точка Е,). У цій точці граничні суспільні витрати збігаються з граничною корисністю. Неврахування негативного зовнішнього ефекту призводить до завищення обсягів виробництва блага та заниження його ціни у стані рівноваги порівняно з соціально ефективною рівновагою. Графічною моделлю втрат суспільства буде площа криволінійного трикутника ВЕкЕл. Явище неефективності ринкового механізму отримало назву фіаско ринку21. У цьому разі причиною фіаско ринку є негативні зовнішні ефекти.

Рис. 12.3. Негативний зовнішній ефект

Позитивні зовнішні ефекти

Аналогічно до негативних зовнішніх ефектів дозволяється запровадити відповідні поняття, пов'язані з позитивними зовнішніми ефектами. Зокрема, для відокремлення корисності безпосереднього споживача блага від корисності, що її мають треті особи, застосовуватимемо термін індивідуальна корисність до поняття, яке ми раніше називали просто корисністю споживача, а зовнішня корисність до поняття, пов'язаного з одержанням додаткової корисності за рахунок позитивних зовнішніх ефектів.

Суспільною корисністю називатимемо сукупну корисність як безпосередніх споживачів блага, так і третіх осіб за рахунок позитивних зовнішніх ефектів. Вона складається з суми індивідуальної та зовнішньої корисності.

Розглянемо граничні величини відповідних показників.

Граничною індивідуальною корисністю (МРІЇ) називатимемо додаткову корисність від придбання індивідом додаткової одиниці блага.

Поняття граничної індивідуальної корисності повністю збігається із поняттям граничної корисності з теорії попиту, яке ми використовували у попередніх розділах. Важливою її особливістю у даному випадку є те, що ця корисність сплачується споживачем.

Коли додаткова одиниця блага корисна не лише покупцеві, а й іншим особам, то кажуть, що благо має зовнішню корисність. Освіта, впорядкування приватної ділянки, заходи з підвищення безпеки атомних електростанцій - усе це забезпечує додаткову користь не лише тим, хто безпосередньо платить за благо.

Граничною зовнішньою корисністю називатимемо додаткову корисність для третіх осіб (які не сплачують за користування благом) зі збільшенням споживання блага на одиницю.

Сума граничних індивідуальної та зовнішньої корисності становить граничну суспільну корисність.

Граничною суспільною корисністю називатимемо додаткову корисність усього суспільства зі збільшенням споживання блага на одиницю.

Рис. 12.4 ілюструє фіаско ринку, яке є наслідком позитивних зовнішніх ефектів. Ефективний обсяг виробництва з погляду суспільства досягається за рівності граничної суспільної корисності та граничних суспільних витрат (точка £,). Ринковий механізм у цьому випадку зазнає невдачі (фіаско ринку) і здатний досягти лише точки Ег Площа криволінійного трикутника ВЕІЕІ є графічною моделлю втрат суспільства, пов'язаних з позитивним зовнішнім ефектом. Ринковий механізм пропонує (ринкова рівновага Е) суспільству занижені обсяг виробництва та ціну порівняно з суспільною рівновагою Ея.

Рве. 12.4. Позитивний зовнішній ефект

Методи виправлення вад ринкового механізму, причиною яких є зовнішні ефекти

Фіаско ринку і, зокрема, наявність зовнішніх ефектів є важливою об'єктивно зумовленою причиною необхідності втручання держави у ринкові процеси з метою коригування ринкового механізму.

Методів такого втручання доволі багато. Серед них дозволяється виділити групи адміністративних та економічних методів. І ті й інші можуть бути застосовані як до позитивних зовнішніх ефектів, так і до негативних. Причому залежно від ситуації держава може цілеспрямовано впливати і на галузеву пропозицію, і на попит.

Так за наявності негативного зовнішнього ефекту держава може здійснювати заходи, в результаті яких MPC зміститься ліворуч до положення MSC (рис. 12.6).

Рис. 12.5. Коригування негативного зовнішнього ефекту

Аналогічні заходи з боку держави можуть бути застосовані за наявності позитивного зовнішнього ефекту. Мета коригування, на відміну від негативного ефекту, тут буде у збільшенні обсягу виробництва блага до соціально ефективного рівня (рис. 12.6).

Наприклад, за наявності негативного зовнішнього ефекту дозволяється скористатися адміністративними методами, обмежити обсяг виробництва продукції, що супроводжується виробництвом забруднювачів і встановити мінімальну ціну. Рис. 12.7 демонструє варіант такого втручання за допомогою адміністративно запровадженої квоти на виробництво й мінімальну ціну.

Адміністративне вирішення проблем не обмежується квотуванням. Будь-яке втручання в дію ринкового механізму, що зміщує криву пропозиції вгору і ліворуч, має шанс на виправлення вад ринку. Серед таких втручань, які може здійснювати держава, - запровадження податків на виробництво про-

Рис. 12.6. Коригування позитивного зовнішнього ефекту

Рис. 12.7. Випадок усунення негативного зовнішнього ефекту шляхом адміністративного обмеження виробництва

дукції, що супроводжується викидами забруднювачів, штрафи за виробництво самих забруднювачів, заборона й обмеження викидів у довкілля.

До недоліків виправлення державою вад ринку слід віднести труднощі, що інколи стають непереборними, пов'язані із визначенням параметрів соціального оптимуму.

Розглянемо наприклад втручання держави з метою пом'якшення вад ринку, що пов'язані з позитивними зовнішніми ефектами. Коли суспільство зацікавлене в розвитку освіти, яка е джерелом позитивних зовнішніх ефектів, то воно може запроваджувати корегуючі субсидії. Звернемося до рис. 12.4. Точку ринкової рівноваги дозволяється підкоригувати в напрямі зближення з точкою соціальної рівноваги двома способами: запровадити заходи, що зміщують криву пропозиції блага вниз і праворуч і криву попиту праворуч та вгору. Прикладом перших є фінансова і матеріальна підтримка навчальних закладів з боку держави та спонсорів. Маючи цю підтримку, навчальні заклади за тієї ж плати за навчання можуть готувати більше фахівців. Інший шлях - запровадження стипендій для студентів. Ця "нагорода" підвищує привабливість навчання, і крива попиту на освіту зміщується вгору та праворуч.

Вище розглядалися, здебільшого корегуючі податки та субсидії. За запровадження їх виробники і споживачі прагнуть перейти від ринкового до соціального оптимуму, причому кожний, знову ж таки, має свою внутрішню мету (максимізація прибутку чи корисності). Переведення зовнішніх ефектів у стримуючі чи стимулюючі фактори поведінки кожного учасника ринку (виробника чи споживача) називається інтерналізацією зовнішніх ефектів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →