Поделиться Поделиться

Спільна торговельна політика ЄС відносно країн світу

Починаючи з 70-х років XX ст., відбувається становлення нових механізмів формування спільної торговельної політики ЄС відносно інших країн світу. Це зумовлено фундаментальною перебудовою структури міжнародних економічних відносин, що виникли в колоніальну епоху і закріпили економічну відсталість країн, що розвиваються. Метою перебудови стало створення гарантованих умов розвитку всіх національних економік і остаточне подолання вкрай нееквівалентного (а по суті грабіжницького) обміну поміж країнами, що розвиваються, і промислово розвинутими країнами.

Особливої уваги заслуговує проведення західноєвропейськими стратегами політики, спрямованої на збереження "європейської присутності" у колишніх колоніях та розширення з ними зовнішньоекономічних зв'язків. Європейський Союз намагається надати контактам з країнами, що розвиваються, особливого характеру, значно кращих умов і більш сучасної моделі відносин, ніж ті, що пропонують інші розвинуті держави. У цьому ЄС вбачає один із дієвих засобів боротьби з конкуренцією монополій США та Японії. Посилення позицій Західної Європи у світовому господарстві, перш за завжди у розстановці сил ЄС, зумовлене передусім намірами закріпити сферу впливу в географічно близьких районах Середземномор'я, Близького Сходу й Африки, а також у віддаленіших регіонах - Південній Америці та Південно-Східній Азії.

Про успішність реалізації спільної торговельної політики ЄС свідчить динаміка розвитку основних показників зовнішньої торгівлі (Додатки А - В).

ЄС - Латинська Америка

Для більшості країн Латинської Америки ЄС посідає друге місце серед торговельних партнерів, за винятком МЕРКОСУ РОЦІі Чилі, для яких ЄС є провідним партнером. Європейський Союз поступово посилює свої економічні та торговельні зв'язки з Латинською Америкою, і це доводить той факт, що впродовж 1990-2005 році. торгівля поміж цими регіонами зросла більш ніж удвічі.

Історично співпраця поміж ЄС та країнами Латинської Америки ґрунтувалась на двосторонніх угодах. І лише в 1999 р. у Ріо-де-Жанейро відбувся Перший багатосторонній саміт для ЄС та всіх країн Латинської Америки і Карибського регіону, де було запропоновано перейти до регіональної співпраці й розроблено план дій, котрий встановлював пріоритети співробітництва, що зосереджувалося на політичних та соціальних проблемах. На цьому Саміті було запропоновано також розпочати переговори відносно договорів про співпрацю поміж ЄС та Чилі й поміж ЄС та МЕРКОСУР.

Протягом 1999-2002 році. відбулась значна лібералізація двосторонньої торгівлі поміж ЄС та країнами Латинської Америки. Окрім того, розпочалися переговори відносно підписання договорів про створення зони вільної торгівлі з Чилі та МЕРКОСУР. У 2000 р. набула чинності угода про створення зони вільної торгівлі поміж ЄС та Мексикою. Цього ж року було проведено Другий саміт поміж ЄС та країнами Латинської Америки з питань розвитку торгівлі. На

Саміті був підписаний договір про вільну торгівлю із Чилі й зроблений значний поступ на шляху до укладення аналогічної угоди з МЕРКОСУР. Поміж ЄС та МЕРКОСУР було підписано План дій сприяння бізнесу. Третій саміт поміж ЄС та країнами Латинської Америки відбувся у 2004 р. у Гвадалахарі. Основними питаннями, винесеними на обговорення, стали соціальні проблеми і посилення регіональної економічної інтеграції як засобу створення більшого ринкового простору, здатного приваблювати інвестиції й забезпечити ефект масштабу, а таким чином, прискорювати економічний розвиток регіону.

На Саміті було досягнуто подальшого прогресу в переговорах з МЕРКОСУР. Передусім цьому сприяла програма, згідно з якою до 1 січня 2006 р. у МЕРКОСУР мало завершитися формування спільного ринку, що полегшить пересування товарів, послуг і капіталу на цій території. Четвертий саміт ЄС та латиноамериканських країн відбувся 11-12 травня 2006 р. У його роботі взяли участь представники 60-х країн ЄС, Латинської Америки та Карибського регіону. Конференція працювала під гаслом "Посилення міжрегіональної стратегічної співпраці", що дало можливість оцінити результати попередніх самітів і вирішити, в котрий спосіб будуть розгортатися подальші стосунки ЄС та країн Латинської Америки. П'ятий саміт був скликаний у травні 2008 р. для обговорення проблем боротьби з бідністю та глобального потепління. Водночас Саміт виявив глибокі протиріччя поміж різними країнами Латинської Америки.

Похожие статьи